Як заяви про порушення щодо журналістів у Чернівцях перетворюються на звернення

Коли журналісту чи журналістці перешкоджають, не допускають до приміщення, де мають право перебувати, йому чи їй погрожують, вибивають з рук фотокамеру, збивають, і це пов'язано з журналістською професійною діяльністю, — це злочин. І він має розслідуватись і каратись відповідно.

Починаючи з 2015 року Інститутом масової інформації зафіксовано 12 таких випадків у Чернівецькій області щодо журналістів і журналісток (в тому числі операторів). Так от, незважаючи навіть на написані заяви, жодне кримінальне провадження щодо перешкоджання чи погроз за журналістськими статтями (ст. 171, ст. 345-1 Кримінального кодексу України) не було передано до суду. Більшість заяв журналістів просто заносяться у журнал єдиного обліку злочинів і подій, у райвідділку вирішують їх розглядати в порядку звернення, проводять бесіди з тими, хто перешкоджав, погрожував, і на тому все.

Ми поцікавились у Головному управлінні Національної поліції в Чернівецькій області долею справ, які були зафіксовані ІМІ з 2015 року. Виявилось, що з 12 випадків тільки щодо чотирьох було відкрито кримінальне провадження, щодо двох відкрито за статтями, які не пов'язані зі злочином проти журналістів, щодо трьох журналісти самі не звертались. Жодного випадку, коли до суду дійшла справа за злочини проти журналістів. У більшості випадків процедура має наступний вигляд: відомості заносяться в журнал єдиного обліку злочинів та подій, розглядаються у порядку Закону України “Про звернення громадян” і згодом заявнику чи заявниці надсилається висновок. Досить часто у журналістів, журналісток навіть не беруть пояснення.

Ось перелік порушень за 2015-2017 роки:

1. Погрози чернівецькій журналістці в соцмережах. За фактом були зареєстровані відомості в журнал єдиного обліку злочинів і подій. Було зроблено та надіслано два висновки і надано заявниці, відповідно до ЗУ “Про звернення громадян”. Поліція дійшла висновку, що це були образи, а не погрози.

2. Погрози журналісту Вадиму Пелеху в коментарях. Вказаний випадок було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Журналіст визнаний потерпілим. Провадження відкрито за ст. 129. За погодженням з процесуальним прокурором провадження закрито.

3. Крадіжка з автівки журналіста Івана Гончарука. Відкрито кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за ч. 1 ст. 185 ККУ. Гончарука визнано потерпілим. Провадження не розкрито і не закрито.

4. Перешкоджання зйомкам у банку. Було відкрите кримінальне провадження та занесене до ЄРДР за ч. 1 ст. 171 ККУ (і то відкриття провадження вдалось добитись через суд). Провадження закрито за погодженням з прокурором. Нікому підозри оголошено не було.

5. Погрози журналістам від охоронців бази маломірних суден. Відомості було внесено в журнал і розглянуто як звернення. Заявникам надано висновок.

6. Недопуск до засідання Громадської ради при УМВС. З цього приводу до поліції не звертались.

7. Перешкоджання журналістській діяльності в пологовому будинку (лікар намагався вирвати фотоапарат з рук журналістки).  Було відкрито кримінальне провадження і відомості внесено до ЄРДР. Журналістку визнано потерпілою. Справа закрита.

8. Наїзд автівкою на оператора під час виконання професійних обов'язків. Щодо вказаного випадку до поліції не звертались.

9. Перешкоджання журналістці знімати. Була написана заява. Її розглядали у відповідності до ЗУ “Про звернення громадян”. Заяву було внесено до журналу і надано висновок.

10. Недопуск на судове засідання. Щодо вказаного випадку до поліції не звертались.

11. Пошкодження майна директора телеканалу. Щодо вказаного випадку занесено відомості до журналу. Надано висновок.

12. Перешкоджання під час засідання в Чернівцігазу. Заяву зареєстрували в журналі від 27 березня 2017 року. Надано висновок.

Таке відчуття, що для того, щоб поліція відкрила кримінальне провадження за перешкоджання чи погрози журналістам, треба, аби журналіста чи журналістку побили, техніку розтрощили (і то не факт), а редакцію спалили. Пригадую, що в розмові з одним високопосадовцем з обласної поліції той мені доводив, що в злочинах проти журналістів має бути умисел. Добре, а як слідчий райвідділку, який не розуміється на специфіці роботи журналістів, має визначити “умисел”, навіть не поговоривши з постраждалими?

Завжди раджу журналістам та журналісткам писати у випадках перешкоджання чи погроз “Заяву про злочин”. Якщо протягом 24 годин відомості не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань — звертатись до слідчого судді з позовом (безкоштовно) щодо бездіяльності працівників поліції (зразок). Тільки власною активною позицією, солідарністю з колегами можна вплинути на цю небезпечну тенденцію маргіналізації злочинів проти журналістів.

Надія Бабинська Вірна, регіональна кореспондентка ІМІ в Чернівецькій області, для видання "Час"

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США