З 1 листопада проєкт Радіо Свобода “Новини Приазов’я” припинив свою роботу. Про це повідомили його співробітники.
“У грудні 2021 року стартував наш проєкт “Новини Приазов’я”. Ми планували розповідати про те, як змінюється південь. Наш південь. І для мене це була не тільки професійна, але й особиста історія. (Бо мій батько – з Херсонщини. І мої дід і баба з Херсонщини.) Але вже за кілька тижнів Приазов’я і значна частина Херсонщини були окуповані російськими загарбниками. І знову моя журналістська робота стала пов’язана з окупацією”, – написав ведучий, який нині служить у ЗСУ, Олександр Янковський на Facebook-сторінці.
Він не вказав причини закриття проєкту. Втім, розповів, що за чотири роки команда зробила понад тисячу програм.
На YouTube-канал підписалося понад 130 тисяч глядачів. Відео лише на YouTube-каналі мають майже 100 мільйонів переглядів.
“А ще десятки мільйонів переглядів у тіктоці, і не менша кількість переглядів у Facebook. Нас дивилися в різних областях і навіть різних країнах. На сайті Радіо Свобода матеріали “Новин Приазов’я” часто потрапляли в топ – як вибір читачів.
Найбільш популярні мають по кілька сотень тисяч прочитань”, – додав ведучий.
Ці цифри свідчать про те, що запит на новини з цього регіону є і люди не тільки в Україні хочуть знати, чим живе Приазов’я в окупації.
Звісно, що є локальні та гіперлокальні медіа, релоковані з окупації, які продовжують роботу в тилових областях – останнім часом зазвичай в умовах обмеженого фінансування та дефіциту кадрів.
Впевнена, що частина цих людей змогла б знайти роботу або в інших медіа з більшою зарплатнею, або піти в суміжні галузі, як-от комунікації чи піар.
То чому не йдуть?
Бо не втрачають надії на повернення. Навіть я, живучи своє прекрасне життя, думаю про Луганськ і стежу за тим, що відбувається в місті.
Повномасштабне вторгнення підсвітило регіональні медіа з найкращого боку: більшість із них чудово знає і політичний, і економічний, і культурний контекст своєї області й може дати якісні коментарі центральним медіа та розкласти все по поличках.
Як ведуча центрального медіа я залюбки включаю у свої ефіри колег з регіональних медіа, фахівців інших галузей, які представляють різні окуповані регіони.
Як представниця Інституту масової інформації в Луганській області я хапаюся за голову під час кожного моніторингу, бо розумію, що зменшується кількість контенту, редакції відмовляються від ведення своїх акаунтів в окремих соцмережах, віддаючи перевагу лише тим, у яких бачать перспективу розвитку і на ведення яких вистачає сил. Зрештою, медіа припиняють роботу.
Знаю, що виникає логічне (насправді ж украй недалекоглядне) запитання, для чого утримувати медіа, які не мають доступу до територій, про які розповідають. По-перше, розповідають вони по-різному і роблять фокус на різному. По-друге, варто порахувати, скільки росія офіційно відкрила своїх ресурсів на окупованих територіях, скільки провела шкіл блогерів. Цей процес не припиняється.
У Росії та на окупованих нею територіях України пропагандою просякнута будь-яка галузь і будь-хто може зазнати переслідування. Навіть Тетяна Монтян, як виявилось.
Росія не вкладатиметься у відновлення водопостачання жителів Донецька, не відновлюватиме житла маріупольцям. Натомість витратить мільярди, щоб заглушити голоси невдоволених, висміяти їх, виставити маргіналами, а насамкінець – кинути за ґрати.
Тому так – закриття “Новин Приазов’я” особисто для мене дуже сумна, якщо не сказати тривожна, новина.
