Як за допомогою фактів можна жити позитивніше? Про “Фактологічність” Ганса Рослінга

Чекатиму перекладу цієї книжки українською мовою і дуже раджу її прочитати. Лікар, дослідник, захисник fact-based погляду на світ Ганс Рослінг має що розказати людям. Його досвід вражає, і шкода, що він нещодавно помер від раку, бо саме такі люди - сіль цієї землі. На TEDі є чимало виступів з Гансом, він приїжджав до України і вже у лікарні дописував цю прекрасну книжку про те, як дивитися на світ та сприймати його без зайвих стресів, емоцій та чинників, які заважають нам об'єктивно оцінювати ситуацію.

Деякі уривки з книжки про те, що заважає людям і що з цим робити:

• Інстинкт розриву (поділ світу на бідних та багатих, своїх та чужих, сприйняття того, що цей розрив дуже великий). Що робити? Дивитися на те, де перебуває більшість. Не порівнювати крайнощі, бо справжня реальність десь посередині.
• Інстинкт негативу (готовність насамперед до поганих новин, сприйняття, що світ навколо стає гіршим, земля перенаселиться людьми та впаде в чорну дірку і т.д.). Що робити? Практикувати розрізняти рівень поганого і напрямок змін, розуміти, що може бути водночас і добре, і погано. Розуміти, що гарні новини рідко повідомляють, новини завжди погані, думати про те, чи доходять до вас позитивні новини з цієї сфери тією ж мірою, що і негативні. Обережно ставитися до прославляння минулого, бо люди схильні забувати, як насправді було в минулому.
• Інстинкт прямої лінії (людський мозок звик автоматично прогнозувати - населення зростає, значить, скоро буде перенаселення планети). Що робити? Розуміти, що прямі лінії - рідкість. Реальність передається на графіках кривими, у формі S тощо, все не так просто.
• Інстинкт страху (наші природні страхи насилля, полону, забруднення навколишнього середовища тощо змушують переоцінювати наслідки та рівень загрози). Що робити? Світ виглядає страшнішим, бо він виглядає таким, як його зображують журналісти, ваша стрічка у фейсбуці, ваші власні фільтри. Варто оцінювати, наскільки ця конкретна небезпека стосується особисто вас. Варто оцінювати ризики. Розуміти, що в стані страху ми бачимо світ по-іншому, в стані паніки не можна приймати важливі рішення.
• Інстинкт розміру (схильність все перебільшувати, приділяти увагу тільки окремим цифрам). Що робити? Все оцінювати у порівнянні. Повідомлення про чиюсь особисту трагедію не має завадити об'єктивно дивитися на всю ситуацію в цілому.
• Інстинкт узагальнення. Загалом узагальнення корисні, але варто уникати неправдивих узагальнень. Якщо зіткнулись із великою групою даних чи фактів, шукайте різницю між ними, розбивайте на підгрупи. Не беріть до уваги найяскравіші приклади, бо вони можуть виявитися виключенням.
• Інстинкт долі (віра в те, що все вже вирішили за нас, все вирішує доля, бідним країнам ніколи не стати успішними і т.д.). Що робити? Розуміти, що сьогодні немає таких речей, які б залишалися незмінними. Наші знання, твердження постійно потребують оновлення. Не сприймайте повільні зміни як відсутність змін, порівнюйте зміни за декілька десятків років.
• Інстинкт спрощення (любов до спрощення, сприйняття світу тільки за новинами одного ЗМІ чи своєї стрічки в соцмережах. А якщо світ простий, то і рішення для його проблем потрібні прості, втім це далекий від реальності погляд). Що робити? Розуміти, що просте рішення обмежує нашу уяву. Не користуйтеся тільки тією інформацією, яка вам подобається. Не спілкуйтеся тільки з тими, хто з вами одної думки. Не робіть висновків, якщо не розбираєтеся у сфері. Цифри - це добре, але світ неможливо зрозуміти тільки за допомогою цифр.
• Інстинкт звинувачення (пошук цапа відбувайла, злодія, через якого стаються всі наші біди. Проблема в тому, що, знайшовши злодія, ми перестаємо шукати інші варіанти відповідей, а це заважає нам вирішити проблему). Що робити? Намагайтеся дивитися на факти об’єктивно, шукайте причини, а не злодіїв. Досліджуйте систему, а не шукайте героїв. Погані та хороші ситуації створюються системами, і саме їх суть варто зрозуміти.  
• Інстинкт терміновості (коли ми панікуємо, боїмося, і треба терміново приймати рішення, ці рішення не завжди - найрозумніший варіант). Що робити? Робіть поступові кроки. Видихайте, дайте собі час на оцінювання ситуації тверезо і за допомогою актуальної інформації, не робіть різких рухів. Будьте обережними з тими, хто передбачає майбутнє і робить це тільки в одному варіанті. Враховуйте побічні ефекти, які можуть настати після конкретного рішення.

Про журналістів Рослінг пише, що це люди такі, як і всі інші, з такими ж інстинктами. І ви нічого з ними не зробите, вони завжди розказуватимуть про найунікальніше, найдивніше, негативне і т.д., тобто не показуватимуть світ таким, яким він є насправді. Бо насправді тоді це ніхто не буде читати/дивитися. Тому єдиний вихід - вчитися користуватися медіа правильно, вчитися не давати нашим інстинктам заважати дивитися на світ тверезо. Не все навколо так добре, але і не так погано. Keep going!