Російська пропаганда продовжує продукувати фейки про “звірячий образ” Збройних сил України, які не забирають своїх полеглих і не дають зробити це “доброчесним” росіянам. Також пропаганда розповідає, що нібито “українські диверсанти” не гребують потребами людей та підкладають вибухівку в пляшки з водою.
Пропагандисти продовжують розповсюджувати маніпулятивні статті на тему “українського нацизму”, маючи на увазі героїв України Степана Бандеру, Романа Шухевича, Андрія Мельника. Регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області Юлія Гаркуша проаналізувала деякі пропагандистські телеграм-канали й медіа окупованої Донеччини в червні-липні 2026 року, зокрема “Первый Республиканский”, “Донбасс решает”, телеграм-канали пропагандистів Акіма Гасанова, Мирослави Бердник, Андрєя Міхєєва, і виділила деякі теми маніпуляцій і фейків цього періоду.
Дезінформація про ЗСУ
8 липня телеграм-канал “Донбасс решает” розповсюдив відеосюжет про вигаданих українських диверсантів, які почали використовувати “вибухонебезпечні пляшки з водою”. У кадрі людина у військовій формі пояснює, як працює така “вибухова” пляшка.
“Йдеться про прозору пластикову пляшку, яка складається з двох частин. Вони, своєю чергою, з’єднуються між собою різьбленням, яке приховано під етикеткою. Такі пляшки можуть бути залишені на лавці біля будинку, у під’їзді, на дитячому майданчику та в інших громадських місцях. Місткості потребують обережного поводження, щоб уникнути детонації”, – розповідає чоловік.
Вибухові пляшки, за версією російської пропаганди. Скриншот відео телеграм-каналу “Донбасс решает”
Звернемо увагу на те, які теми та образи для впливу обирає донецька пропаганда. У Донецьку і на всій території окупованої частини Донецької області з минулого року є великі проблеми з водою. Тож пляшка питної води стала черговим символом, куди може вдарити “ворог”. У проблемі нестачі водних ресурсів на Донеччині традиційно звинувачують Україну, адже водосховища, які давали воду Донецьку, розташовані на вільній території України, а водосховища, якими наповнювали крани маріупольців, донеччан та менших міст Донецької області, занедбані та спустошені внаслідок російської агресії.
Ще одна дезінформація стосувалася ЗСУ та чутливої теми полеглих українських воїнів. Так, у публікації “Первого Республиканского” від 25 липня 2026 року, який має в підписниках 10 тисяч читачів, викладено телевізійний сюжет виробництва однойменного пропагандистського телеканалу окупованого Донецька. Джерело інформації в сюжеті – російські військові та представники пошукових груп, які начебто забирають тіла вбитих, тим часом як ЗСУ нібито не дає російським доброчесним волонтерам це зробити.
Пропагандисти в сюжеті маніпулюють на чутливих та конфліктних для українців темах мобілізації. “Спочатку вас насилу забирає ТЦК, а потім ваш труп не забирає ніхто”, – кажуть у сюжеті донецькі спеціалісти з пропаганди.
Кількість загиблих українських воїнів, за словами донецьких пропагандистів, “обчислюється мільйонами”, борги в держави зростають, а виплата за кожного загиблого, за обіцянкою Зеленського, становитиме 15 мільйонів гривень, тому ЗСУ “не поспішає” забирати загиблих військових, які мають вважатися безвісти зниклими.
Насправді є чимало доказів, що так вчиняє саме РФ, це один із прийомів пропаганди – звинувачувати українську сторону в тому, що робить сама.
“Ми поважаємо смерть, навіть якщо це ворог”, – каже російський військовий у сюжеті. Скриншот: сюжет “Первого Республиканского”
Маніпуляції про “укронацистів”
Естафету маніпуляцій продовжила авторка телеграм-каналу з 13 тисячами підписників Мирослава Бердник. Бердник можна вважати журналісткою, колись вона працювала в газеті “2000” і була членкинею забороненої Партії регіонів, якої вже не існує. Донька українського письменника-фантаста, футуролога, богослова, дисидента Олеся Бердника, Мирослава Бердник нині підтримує путінський режим та вторгнення Росії в Україну.
Батько Мирослави був одним із засновників Української Гельсінської групи та політв’язнем радянських таборів. Він одним з перших згадав про Голодомор у художній літературі незалежної України. Народився пан Бердник 1926 року в селищі Вавилове Снігурівського району Херсонської округи, нині Миколаївська область. У 1932 році родина Бердник, яка повернулася до родового села Кийлів на Київщину, опинилася в епіцентрі голоду. Обидва прадіди пропагандистки Мирослави Бердник померли від нестачі їжі, один – на Київщині, другий – на Херсонщині.
Олесь Бердник, батько Мирослави, оприлюднив власні спогади про Голодомор на початку 1990-х в автобіографічному романі “Пітьма вогнища не розпалює…”. А 2020 року спогади Олеся Бердника разом зі спогадами інших свідків Великого Голоду ввійшли до книги “Пам’ять роду”, виданої Українським інститутом національної пам’яті.
Водночас Мирослава Бердник продукує і поширює російську пропаганду. Так, у власному телеграм-каналі вона опублікувала новину про те, що американське видання The Forward оприлюднило інформацію, що Україна посідає перше місце у світі за кількістю пам’ятників нацистам. Бердник спирається на “розслідування”, хоча йдеться про новину, яка фокусується на меморіалах, вулицях та пам’ятниках, названих на честь лідерів ОУН та УПА.
“Журналісти The Forward зазначають, що на території України встановлено найбільше пам’ятних знаків на честь пособників нацистів”, – цитує пропагандистка Бердник американське видання, орієнтоване на ліберальну єврейську аудиторію.
Публікація американського журналу з крайніми поглядами. Скриншот: сайт Forward
Подібні статті на цьому порталі є також про Британію, Австрію, Аргентину, США. Це одна зі спеціальних тем цього медіа, і всюди йдеться про “нацистів”.
Добірка текстів про історичних осіб, які так чи інакше мали співпрацю з фашистською Німеччиною за часів Другої світової війни. Скриншот: сайт Forward
Forward, а раніше The Jewish Daily Forward, – це видання, засноване 1897 року як соціалістична єврейська щоденна газета на їдиші. З 2010-х років це онлайн-портал, що пише на специфічні історичні теми.
Опублікував архівне відео – кримінальна стаття
Також проросійська блогерка пропонує ввести кримінальну відповідальність за спогади про минуле життя у вільному Маріуполі. Це помітив популярний російськомовний телеграм-канал “Мариуполь сейчас” із 128 тисячами підписників із проукраїнською позицією, що публікує новини з окупованого Маріуполя від мешканців, які залишаються в окупації. Авдиторія каналу чимала.
Так, адмін каналу помітив, що після появи на каналі відео про святкування Дня Металурга в Маріуполі до повномасштабної війни розлетілося, зокрема, й усіма проросійськими каналами.
Проросійські телеграм-канали обурюються та пропонують кримінальну відповідальність за архівні відео Маріуполя до окупації. Скриншот: телеграм-канал “Ху**вий Маріуполь”
“Багато людей із задоволенням згадували ті часи й що жити було реально краще. Сьогодні, мабуть, ці канали отримали “догану” за публікацію гарних часів Маріуполя і вирішили накатати цілі пости: мовляв, заводи тоді вбивали нас, Україна погана і треба просто почекати й життя налагодиться. Навіть погрожують, що публікація подібних відео – це кримінальна стаття. Виходить, тепер мешканцям Маріуполя не можна згадувати, яким було їхнє місто? Не можна публікувати архівні відео з Дня металургів, концертів, сімейних свят, повних площ та мирного життя? Не можна дивитися правді у вічі, коли ж було краще?” – ставить риторичні питання адміністратор телеграм-каналу “Мариуполь сейчас”.
Проросійські телеграм-канали маніпулюють на темі екології Маріуполя до окупації. Скриншот: телеграм-канал “Ху**вий Маріуполь”
Пропагандист Гасанов – “загроза національній безпеці”
Нацрада та Мінкульт України 24 липня 2026 року визнали маріупольця пропагандиста, реп-виконавця, блогера Акіма Гасанова особою, що “становить загрозу національній безпеці” України. Це очікувано викликало реакцію пропагандиста.
Російське видання про маріупольця колаборанта Акіма Гасанова. Скриншот: РИА-Новости
“Виходить, що я та Валентина Рубцова (СашаТаня) – дві найстрашніші загрози українській державності. Незабаром стану найголовнішим ворогом держави, з такою фіксацією на моїй скромній персоні. Вважатиму це авансом за мій новий альбом, робота над яким кипить прямо зараз”, – написав пропагандист і колаборант Гасанов.
Гасанов та Рубцова. Фото: телеграм-канал Акіма Гасанова Apache
Навесні 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області заочно призначив 12 років позбавлення волі пропагандисту і реп-виконавцю з окупованого Маріуполя Якиму Гасанову, визнавши винним за декількома статтями Кримінального кодексу України, про це йшлося на сайті Єдиного реєстру досудових рішень та писав ІМІ.
Гасанов називає війну РФ з Україною “священною”, поширює фейки, дезінформацію, особисті рефлексії на події й оспівує війну та героізує російських солдатів.
“Я бензовоз” – ілюстрація до нового музичного альбому Гасанова, який героїзує російських військових, “Новоросію” та “СВО”. Скриншот: телеграм-канал Акіма Гасанова Apache
Газети “ДНР” на службі пропаганди
Занепад друкованої преси не загрожує самопроголошеній “ДНР”. Окупанти активно використовують друковану пресу для розповсюдження її маленькими містечками окупованої Донеччини. Деякі з цих газет мають давню історію, але завжди використовувалися для пропаганди. Так, серед переможців чергового всеросійського конкурсу друкованих медіа відзначено п’ять газет з “ДНР” – “Бойовий Прапор Донбасу” (засновано 2014 року), “Донецький час”, “Єнакіївський робітник”, горлівська газета “Кочегарка ДНР” та харцизька “Батьківщина ДНР”. Ці пропагандистські видання брали участь у конкурсі “10 найкращих газет Росії – 2026”, започаткованому ворожою Спілкою журналістів Росії та російським журналом “Журналістика та медіаринок”.
Конкурс ворожої преси проводиться з початку окупації українських територій, а саме з 2014 року, і його головною метою є збирання та поширення інформації про досвід російської преси щодо створення суспільно значущого контенту.
Перелік редакцій газет-пропагандисток. Скриншот: ворожий телеграм-канал
“Цього року в конкурсі взяли участь п’ять видань з Республіканського медіахолдингу. Усіх їх було відзначено в спеціальній конкурсній номінації “За мужність та вірність професії під час роботи на прифронтовій території”, – пише телеграм-канал “Газети ДНР в одній стрічці”.
“Свіжа преса” – газета, заснована після окупації Донецька у 2014 році. Скриншот: сайт газети “Боевое знамя Донбасса”
Вугледар – правда про знищене місто
Російська пропаганда – це також теза про захист шахтарів та металургів Донеччини від “злочинного київського режиму”, що легко розбивається від документальних доказів, які фіксують самі пропагандисти.
Так, російський пропагандист, реп-музикант Андрєй Міхєєв разом зі своєю колежанкою, авторкою телеграм-каналу “Шепот Катюши”, 19 липня 2026 року написав про окуповане та повністю зруйноване українське шахтарське місто Вугледар.
“Дуже похмуре і гнітюче враження від відвідин Вугледара. Шок у тому, що там лишилося 20 місцевих мешканців”, – коментує свою мандрівку до окупованого Вугледара пропагандист, так званий волонтер.
Десь тут живуть 20 людей. Зруйнований та окупований Вугледар. Фото: телеграм-канал Андрєя Міхєєва
Інших краєвидів після приходу “руского міра” у Вугледарі тепер немає. Фото: телеграм-канал Андрєя Міхєєва
За переписом, кількість населення міста Вугледар станом на 2004 рік становила 16,6 тис. осіб, 2025 року – 25 осіб, і, за непідтвердженою інформацією від пропагандистів, населення Вугледара скоротилося до 20 осіб у 2026 році.
Тут пропагандисти нарешті надали достовірну інформацію, адже іноді серед хвилі дезінформації виринає і гірка правда про війну, наслідки нападу РФ на Україну і трагедію мирних міст Донеччини.
Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області
