Вільні одеські медіа незалежної країни. Чи є свобода в регіональної журналістики?

24 серпня Україна відзначає черговий день своєї незалежності. За цей час у країні з’явилися сотні, якщо не тисячі різних ЗМІ. Журналістське різнобарв’я позначилось і на Одещині – в регіоні до повномасштабного вторгнення функціонували десятки телеканалів і газет, були активними близько сотні інформаційних сайтів, блогерських платформ і форумів. А чи стали вони незалежними? Лише кілька місцевих медіа можуть дійсно про це заявити. 

Вільні, а чи незалежні?

Якщо цього року Україна відзначає 32 роки своєї незалежності, суспільний мовник – лише шостий рік. Державна телерадіокомпанія в Одесі теж пройшла через дуже складний процес реформування. Але наразі телеканал "Суспільне Одеса" є яскравим прикладом створення незалежного мовника в регіоні. Ще кілька років тому рейтинги телеканалу, правонаступника радянського телебачення з відповідними кадрами й підходами в роботі, замикали останні рядки. Наразі, крім традиційного антенного і кабельного поширення, канал має успішний профіль на ютубі (67 тисяч підписників), свої сторінки в телеграмі й фейсбуці (по 60 тисяч читачів). Це досить непогані показники для регіонального телеканалу, що нещодавно ледве дихав. 

"Суспільне Одеса", за результатами моніторингів, які проводить ІМІ, завжди має високі оцінки у виробництві власного контенту, виконанні журналістських стандартів, відсутності прихованої замовної реклами. Навіть посадовці перестали ходити туди в ефіри як на роботу зі своїми нудними звітами. 

"Разом з колегами ми поставили собі завдання поліпшити умови роботи колегам з відділу новин і зробили це. Вже півтора року, як у колег є свій простір – сучасний ньюзрум. Ми отримали підтримку від центрального офісу Суспільного і змогли оновити технічну базу нашого каналу. Водночас, звісно, ці два роки не можна назвати легкими. На цей період випало багато "бонусів": від ковіду до війни, – розповідає Олена Кваша, продюсерка філії в Одесі. – З першого дня війни ми не припиняли своєї роботи. Ми мали план дій, який склали ще до початку повномасштабного вторгнення. Ключовий фактор – безпека людей. Ми розробили схему дистанційної роботи, було готове сховище, ми провели навчання з першої допомоги. Ми знали: телевізійні вежі й наші мовники можуть бути об’єктами для обстрілів ворога". 

Втім, інші телеканали регіону, що продовжують функціонувати, хоч і мають редакції з висококваліфікованих журналістів і керівників, проте мають чітку залежність від політичних інвесторів, що активізуються особливо перед виборами. Під час війни, за словами більшості опитаних телевізійників, власники взагалі не втручалися в новинну повістку, проте постійно проводили скорочення й урізання бюджетів.

Онлайн-свобода

Для того щоб проаналізувати інші незалежні медіа регіону, звернемося до Мапи перевірених джерел, яка була створена в межах проєкту "Фільтр" за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики. Цей проєкт рекомендує як надійні джерела інформації ще низку місцевих медіа – Українську службу інформації, "Інформер", "Біляївка сіті", 048, "Інтент (Ізбірком)", видання "Думська". Такі медіа, як "Інформер", "Біляївка сіті" та  "Інтент (Ізбірком)", функціонують коштом різних міжнародних програм підтримки незалежних медіа, які працювали як до повномасштабного російського вторгнення, так і продовжують зараз. Ці програми дозволяють редакціям цих інформаційних сайтів бути незалежними від політичних чи бізнес-груп і публікувати ту інформацію, що вони вважають за потрібне. Головна умова – робота відповідно до журналістських стандартів. 

"Мені пощастило за роки роботи в медіа не стикатися з обмеженнями у виборі теми чи у висвітленні проблеми, – розповідає редакторка видання "Інформер" Марія Шевчук. – Але, спілкуючись із іншими колегами, знаю, що такі перешкоди для них виникають дуже часто, зокрема через власників. Робота в незалежному ЗМI для мене можливість не боятися порушити ту чи іншу тему. Можна писати про все, що хочеш, якщо маєш факти й дотримуєшся журналістських стандартів".

Усі ці три вищезгадані видання крім звичайних поточних новин спеціалізуються на репортажах та аналітиці, що саме по собі досить вартісно і потребує значної чисельності ресурсів. Для авторів цих ЗМІ немає табуйованих тем, головне – щоб був запит від аудиторії і тематика повідомлень мала громадську цінність.

Утім, дотримання стандартів іноді створює зворотний ефект: ці медіа не завжди можуть досить оперативно опублікувати інформацію, внаслідок чого в країні й регіоні такі популярні новини в телеграм-каналах. За час, поки інформація буде перевірена, анонімні канали й безвідповідальні місцеві блогери розносять іноді спотворену та неповну інформацію по всій аудиторії. Через це достовірні медіа не входять до топу з переглядів, проте мають високий рівень довіри й верифікації інформації. 

"Загалом за майже 20 років журналістської діяльності я мала можливість попрацювати в ЗМІ різної форми власності, відчути, що таке приватний власник і що таке незалежне ЗМІ, яке бореться за право бути самим собою, – розмірковує Євгенія Генова, заступниця редактора видання "Інтент". – Вибороти грантову підтримку насправді непросто, адже потрібно і якісно заповнити заявку, і продумати цікаві ідеї, і подбати про сталість проєкту, і, звичайно, витримати досить серйозну конкуренцію серед інших видань. Тим ціннішою є перемога і тим більшим є натхнення йти вперед, навіть попри те, що виграється далеко не кожен бажаний грант. Ми пережили нападки часів Януковича, коли буквально з кожного телеекрана російські агенти впливу говорили про "грантожерів" і "запроданців". Час показав, хто насправді запроданець, а хто – незалежний журналіст. Насправді якраз грантові програми дають журналістам справжню незалежність, адже ти повинен лише подбати про якісне виконання власних ідей та вчасно й ретельно звітувати як про фінанси, так і про роботу". 

Редакції Української служби інформації і "Думської" не приховують того факту, що мають інвесторів, тісно пов’язаних з політичними колами. Проте відомо, що діяльність "Думської" до війни практично повністю покривалася коштом комерційної реклами. Фінансова незалежність журналістів і редакції дозволяє створювати різний цікавий контент про життя міста, що зробило це видання найпопулярнішим популярним в Одесі.

Проблеми в цих медіа з’явилися від початку повномасштабної війни – зник рекламний ринок, а з ним і інформаційне різноманіття та й, очевидно, тисне збільшення фінансової залежності від інвесторів, що ніколи не допомагає журналістам, які мають бажання творити незалежний контент.

До незалежних зараховує себе й видання "Одеса.Онлайн". У своїй редакційній політиці журналісти зазначають, що вони вільні в праві на самовираження: "Виданням володіє наша команда незалежних авторів. На етапі створення нашого видання отримали допомогу від бізнес-інвесторів, але відтоді, як зайняли одне з ведучих місць серед регіональних ЗМІ, всі кошти на функціонування отримуємо від реклами". 

Оскільки ринок реклами просів, кореспонденти цього видання також беруть участь у низці програм підтримки незалежних медіа. В останніх моніторингах ІМІ "Одеса.Онлайн" має достатній рівень дотримання журналістських стандартів, у них немає політичної джинси, автори багато пишуть про деокуповані території і мають власні репортажі з місць ведення бойових дій.

Незалежною можна вважати й діяльність видання "048". Слід зазначити, що видання "048" у наших спостереженнях зазвичай очолює список найбільших порушників журналістських стандартів (1, 2, 3). Проте на сайті "048" є інформація про власників, що досить зрідка трапляється серед онлайн-медіа, зазначено необхідні контактні дані. Присутні також відомості про головного редактора та аудиторію сайту. Одеське медіа "048" – суто комерційний проєкт, який не має політичного інвестора і цілком залежить від реклами. Саме цим можна пояснити значну відкритість цього медіа. Для рекламодавця має бути зручно знайти контакти для розміщення реклами й бути впевненим в існуванні юридичної особи, якій, можливо, будуть переказані кошти за послуги. 

Після повномасштабного вторгнення переваги незалежного фінансування ЗМІ стали ще очевиднішими, вважає Євгенія Генова. "Коли власники після 24 лютого просто сказали своїм колективам: "Далі – самі як хочете", залишивши їх або зовсім без фінансування, або з мінімальним, незалежні ЗМІ отримали підтримку від європейських і американських партнерів. Підтримку на створення контенту, присвяченого українському спротиву, соціальним проблемам, документуванню воєнних злочинів тощо, а також допомогу для поїздок журналістів на передову, забезпечення їх необхідними медикаментами, засобами захисту тощо, – розповідає медійниця. – Я не раз чула від колег з інших видань, що незалежне ЗМІ – це те, чому можна позаздрити. Додала б до цього лиш одне: варто зробити крок назустріч незалежності, бо вона працює не лише в одному фарватері із совістю, а є справді сталою підтримкою надовго, а не разово – перед виборами чи лобіюванням чергового законопроєкту".

Незалежні, але зниклі газети та радіо

За роки незалежності від розквіту до практично повного зникнення пройшли газетярі. Із середини 90-х років до середини нульових в Одесі були зареєстровані й отримали ліцензії понад сотню газет. З моменту, як доступ до інтернету з’явився в кожному селищі області й масовано поширилися смартфони, друковані ЗМІ в Одеській області практично зникли. Ті, що залишилися на плаву, потрапили в залежність від місцевих політиків через підписання договорів на інформаційне висвітлення діяльності місцевих рад (публікація результатів голосування, проєктів та ухвалених рішень). За деякими даними, обласна влада підтримує "Одеські вісті", "Чорноморські новини" та "Вечернюю Одессу", але й ті скоротили кількість виходів до щотижневих.

Газета "Порто-франко", незалежне видання, змушена була тимчасово припинити вихід відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року. Редакція існувала коштом передплати, продажу та реклами. 

Продовжує випуск своїх газет інформаційна агенція "Центр медіа" (видання "Одеське життя", "На пенсії"). Ця агенція є частиною мережі Асоціації незалежних регіональних видавців України, яка бере участь у різних програмах підтримки медіа, що дає можливість бути незалежними від комерційних і політичних структур.

За словами Геннадія Чабанова, директора цієї агенції, вищезгадані   друковані та онлайн-видання вже 18 років на ринку. "У нас ніколи не було залежності від чиїхось фінансів, окрім як від грошей наших читачів і рекламодавців. Ми будували й будуємо медіабізнес. Тому, мабуть, і залишилися на ринку зараз, у найтяжчий період, під час війни. В асоціації ми об’єднані однією ідеєю: робимо незалежні медіа. Спілкуємося, навчаємося, допомагаємо одне одному. Особливо зараз, у важкі для всіх часи, таке партнерство неймовірно підтримує. Це і обмін досвідом, і навчання, а зараз – ще й можливість отримати грантову підтримку від міжнародних партнерів асоціації”, – говорить Геннадій Чабанов.

У регіонах триває видавництво лише кількох гіперлокальних газет, таких як "Народна трибуна" (м. Балта), "Хлібороб" (м. Любашівка), "Єдність" (смт Велика Михайлівка), які після реформи друкованих медіа фактично належать редакціям.

На цей момент у регіоні залишилася лише одна комерційна радіостанція, що має авторський контент, – Перше міське радіо. Лише з музикальним супроводом повернулося до ефіру найдавніше місцеве Просто радіо, яке припинило мовлення після початку російського вторгнення. До повномасштабної агресії в Одесі транслювалися до десяти місцевих радіостанцій, що переважно самоокуповувалися рекламними доходами, хоча вони також усі були пов’язані з інвесторами, близькими до політичних кіл. 

Висновки

Головною проблемою всіх ЗМІ регіону залишаються низькі навички управління, написання проєктів і стратегічного мислення. В більшості ЗМІ цими питаннями займаються самі журналісти, які, приміром, виявили в себе схильність до бухобліку. Очевидно, що цього в сучасному світі не досить. 

За 32 роки незалежності України в Одеській області з’явилося ціле покоління незалежних журналістів, що розуміються на стандартах і ринкових відносинах. Функціонують вільні медіа і редакції. Війна в деяких випадках прискорила процес санації інформаційного простору, як це відбулося на прикладі газет. Тому вбачається, що після нашої перемоги місцеві незалежні проєкти почнуть активно розвиватися, бо отримані вміння кризового менеджменту, набуті під час війни, дадуть значну перевагу їхнім власникам.

Павло Колотвін, регіональний представник ІМІ в Одеській області