Відписки та ігнорування: чим грішать органи влади Тернополя під час карантину

Коронавірус та карантин дали залізну "відмазку" для багатьох владних структур. Тепер на нього можна зіпхнути всі біди: відтермінувати відповідь на інфозапит або взагалі його проігнорувати, обмежити доступ до публічних заходів. Чи зловживають цими відмовками органи влади Тернополя?

Опитавши місцеві редакції, регіональна представниця ІМІ в Тернопільській області переконалася: скарги є на апеляційний суд, міську раду та ОДА. А ще вже за якийсь місяць після обрання починають ігнорувати журналістів і депутати місцевих рад. 

Суди

23 листопада на офіційній фейсбук-сторінці Тернопільського апеляційного суду з'явилося повідомлення, що "у зв'язку із запровадженими карантинними заходами в зали судових засідань допускаються лише учасники судових процесів".

Як пояснила секретар судової палати з розгляду кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення Тернопільського апеляційного суду Галина Коструба, категоричної заборони для журналістів насправді немає.

– Так, допис про обмеження є. Але чи допускати представників ЗМІ на засідання, вирішує головуючий у справі в кожному випадку окремо, – пояснила Галина Коструба регіональній представниці ІМІ.

Журналістка "Нової тернопільської газети" Іванна Гошій підтвердила: на судове засідання можна потрапити. Власне, не без пригод їй вдалося це зробити якраз того ж дня, коли й з'явилося повідомлення пресслужби апеляційного суду. За її словами, охорона спершу не пускала журналістів до суду. Однак суддя до зали їх все ж запросила.

– Суддя бути присутніми нам не заборонила: мовляв, на наш розсуд. Якби заборонила, я готова була йти до голови суду і з'ясовувати, наскільки це законно, – пояснює Іванна Гошій. – Вважаю, що якщо засідання відкриті, то журналісти, попри карантин, повинні мати доступ до слухання резонансних справ і можливість доносити інформацію до суспільства навіть у час карантину. В іншому разі суд мав би забезпечити трансляцію засідання або хоча б дати дозвіл журналістам залишити пристрої запису в залі суду на час слухання справи, а після засідання – забрати. Правило "обмежити допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань", не означає заборонити. 

Навіть зважаючи на карантин, недопуск журналістів на відкриті судові засідання був би порушенням вимог щодо гласності судового процесу і міг би розглядатися як протиправне перешкоджання їхній законній професійній діяльності, пояснює юрист ІМІ Алі Сафаров.

– Режим забезпечення карантину визначається відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Зазначені нормативні акти не визначають права судових органів обмежувати доступ до судових засідань, окрім загальних обмежень (перебування на певній відстані, наявність засобів захисту тощо), – зауважує юрист. – Додатково стаття 25 Закону України "Про інформацію" передбачає право журналіста після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, збирати інформацію на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжито адміністративних та медико-санітарних заходів (карантин), крім випадків, передбачених законом.

Хоча загалом журналісти, які часто пишуть про перебіг судових справ, зауважують: під час карантину не мали якихось значних конфліктів, які б не вдалося владнати. Ба більше, журналісти та журналістки зазначили: на противагу апеляційному, у міськрайонному проблем із комунікацією та допусками до засідань не виникало за весь період карантину.

Місцеві ради та ОДА

А от отримати коментарі в деяких посадовців стало ще тим випробуванням. І річ не в карантині, а в людях, наголошує журналістка та головна редакторка видання "Тернопіль вечірній" Тетяна Колеснік. Так, розповідає, що майже місяць чекала відповіді на інфозапит, який надіслала на електронну адресу однієї із сільрад. Зрештою, домоглася лише хамства від секретарки й відповіді, що листа надіслали поштою. Далі на прохання та листи журналістки там більше не відповідали.

– Так само, на жаль, не спішать давати коментарі новообрані депутати, – зауважує Тетяна. – Деякі ігнорують, деякі відправляють до прессекретарів своїх партій. Мені дивно, що так відбувається в перші тижні існування нового скликання, адже всі йшли під хорошими гаслами про прозорість та відкритість. 

Журналістка та редакторка наголошує: часто навіть з боєм отриманий коментар виявляється звичайною відпискою ні про що. 

– Транслювати порожні загальні речі замість конкретних відповідей – це неповага до читачів, – обурюється Тетяна. – Чи вважати такі відповіді повноцінними коментарями – питання.

Часто таке ж стається і з відповідями на інфозапити, погоджується головна редакторка тижневика "RIA+" та його онлайн-платформи "20 хвилин" Наталія Бурлаку. А ще додає: в управліннях міської ради часто неможливо отримати коментаря, поки пресслужба не дасть добро. Тут з власного досвіду та з досвіду інших колег підтверджую: деякі начальники управлінь справді погоджуються дати коментар, але з умовою, що "спершу має дати дозвіл начальниця управління пресслужби". Хоча оцю ремарку дають уже після того, як, власне, дали коментар телефоном. Випадків, щоб у коментарі відмовили, насправді не було. Але оперативності сама процедура точно не додає.

– Часто навіть на відповідь у вигляді простої відписки, не довшої за одне-два речення, доводиться чекати цілий день, або ще й довше, – пояснює ситуацію Наталія Бурлаку. – На письмові запити міська рада часто відповідає формально, повної інформації не надає. Під час спілкування з журналістами зазвичай обходиться кількома словами: "Усе в процесі, буде розглянуте згодом".

Чому виникла така схема і наскільки вона ефективна, регіональна представниця ІМІ поцікавилася в начальниці управління зв'язків із громадськістю та ЗМІ Тернопільської міської ради Мар'яни Зварич. Речниця каже: не йдеться насправді ні про якусь цензуру, ні про погодження, ні про дозволи.

– Така ситуація виникла, бо часто журналісти телефонують до начальників управлінь і хочуть отримати від них коментар на теми, які зовсім не є їхньою компетенцією. Наприклад, телефонують до начальника управління ЖКГ і питають про парки, – роз'яснює ситуацію Мар'яни Зварич. – Крім того, одна справа прокоментувати щось телефоном, і зовсім інша – стати в кадр. Не всі спеціалісти відділів та управлінь до цього готові. А тут раптом журналістка, якій усе прокоментували телефоном, каже, що їй насправді треба все це на камеру записати.

За словами Зварич, щоб не витрачати часу і зробити роботу обох сторін ефективнішою, повернулися до старої схеми: коли журналісти телефонували до пресслужби, казали, коментар про що вони хочуть отримати, а їм знаходили відповідного спікера.

Хоча тут мусимо також зазначити: частина начальників та спеціалістів міських управлінь все ж коментують у телефонному режимі й без погоджень пресслужби. Очевидно, тут відіграє роль і те, чи вже знають самого журналіста і чи його це тема.

Нарікають представники ЗМІ Тернополя і на те, як важко достукатися до деяких начальників обласних управлінь, зокрема – до начальниці управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА, яка лише півтора місяця тому заступила на посаду. Одні скаржаться, що вона не хоче коментувати телефоном, а вимагає особистої присутності, інші – що не відповідає на дзвінки. А зважаючи на те, що ковід – тема, яка в усіх на слуху і чи не щодня є інфоприводом, мати можливість взяти коментар у посадовиці є вкрай важливим.

Начальниця відділу взаємодії із засобами масової інформації Тернопільської ОДА Ганна Василенко стосовно зауважень на адресу управління охорони здоров’я погоджується: такі випадки справді бувають. Однак пояснює: всьому причиною режим роботи в умовах епідемії.

– Зважаючи на ситуацію з коронавірусом в області, начальниця управління часто в роз'їздах і не завжди може спілкуватися телефоном. Якщо виникають проблеми з отриманням коментаря, прошу телефонувати до мене. І спікера, який фахово пояснить усе, що цікавить журналіста, ми знайдемо. Є заступники, є спеціалісти відділів, – коментувати є кому, – запевняє Ганна Василенко.

Хоча журналісти зазначають: якщо в перші місяці карантину доступ до подій, організованих ОДА, мали лише працівники місцевих телеканалів, мовляв, це заради безпеки самих працівників ЗМІ, то тепер на події кличуть усіх, наголошуючи лише на дотриманні з боку учасників карантинних обмежень. А це полегшило доступ до багатьох спікерів та дало можливість на місці уточнити всю необхідну інформацію.

Медицина та освіта

Медична галузь останні пів року весь час на слуху, очевидно, що так ще буде чимало часу. Тому ще кілька слів і про комунікацію із представниками медзакладів. Зокрема, журналісти помічають активну співпрацю обласного лабораторного центру з місцевими ЗМІ. Опитані редакції кажуть: ще жодного разу не отримали відмови в коментарі ні від в.о. директора лабцентру, ні від її заступника. 

Намагаються йти на контакт із редакціями й очільники медзакладів, які займаються пацієнтами з коронавірусною хворобою. Хоча й тут не без нюансів.

– Доступ до лікарень, а ще закладів освіти – табу на момент карантину. Отримати формальну відповідь, що в закладі все гаразд, можна через пресслужби. Але перевірити, чи справді там виконують усі карантинні вимоги, нереально, – пояснює Наталія Бурлаку.

Справді, карантин дав змогу приховувати багато чого та дистанціюватися від журналістів, маючи на це начебто об’єктивні підстави. Однак щиро сподіваємося, що і влада, і ЗМІ зацікавлені не закривати очі на проблеми, які виникли в сучасних умовах, і не лише шукати причини, а й шляхи їхнього розв'язання. І робити це спільно з журналістами.

Ірина Небесна, регіональна представниця ІМІ в Тернопільській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House