"Туманний" позитив у роботі ЗМІ Кіровоградщини

ПРОЗОРО

Практично нульові показники порушень прав журналістів, карантинний режим і демонстративна готовність до співпраці з боку правоохоронців. Будні медійної Кіровоградщини можна було б назвати більш ніж спокійними, однак цей спокій радше нагадує роботу в тумані, коли за два-три кроки не видно, що ж насправді відбувається навколо.

"Закрита" ОДА

Зовсім нещодавно Кіровоградська область отримала нового очільника ОДА – Андрія Назаренка, який устиг запам’ятатися медійникам тим, що його відрекомендував президент на партійному заході "Слуги народу", та значною активністю в телеграмі. А от його попередник, Андрій Балонь, що нині перебуває під слідством за вимагання хабаря, прийшовши на посаду в листопаді 2019 року, одразу ошелешив цікавими "нововведеннями". Перше з них – закриті апаратні наради. До цього проблем потрапити на щотижневі апаратки в журналістів ніколи не було. Ба більше, це був чудовий майданчик для "відлову" необхідних керівників управлінь, департаментів та відомств, застати яких у своїх кабінетах було не так просто.

Однак повернемося до Балоня: закривши апаратки, тодішній голова ОДА вигадав не надто повноцінну альтернативу – пресбрифінги. За п'ять-сім хвилин посадовець коротенько розповідав найважливіші, на його думку, новини, відповідав на кілька запитань, і на тому все.  

Друге нововведення стосувалося вже самих керівників структурних підрозділів Кіровоградської облдержадміністрації, які стали практично недоступні для отримання "живих" коментарів. Усю роботу зі збору питань і роздавання відповідей виконував оновлений склад пресслужби ОДА, який суттєво омолодився і почав активно використовувати для комунікації зі ЗМІ соцмережі та месенджери. Варто зауважити – питань до цієї служби практично не виникало, працювали по змозі оперативно. Однак відсутності можливості отримати відповіді на свої запитання тут і зараз це не компенсувало.

Неприємна практика, обмеження в роботі ЗМІ – так. Чи скаржилися на такий порядок речей журналісти десь, окрім коментів у фейсбуці, – ні.

Коронавірусні обмеження

Як і більшість міст України, Кропивницький не оминув коронавірус. Органи місцевого самоврядування, комунальні структури, соціальні заклади та багато інших установ одразу обмежили "доступ до тіла" власних працівників / керівників. Міська рада Кропивницького, наприклад, запровадила цікавий карантинний метод допуску журналістів. Кожен, хто приходив з якимось питанням до посадовця, мав заздалегідь з ним домовитися про зустріч. Адже на прохідній медійників чекала охорона, яка давала добро на подальше пересування адміністративним приміщенням лише за згоди на це когось із працівників ради.

Як не дивно, такі нововведення місцеві журналісти сприйняли вельми спокійно. На ігнор від посадовців та завищені карантинні обмеження не жалілись, а тихенько виконували свою роботу, долаючи чергову придуману перешкоду.

Цікавим ноу-хау були й перші "карантинні" засідання сесій. Журналістів спочатку попросили дивитися засідання онлайн, а потім погодилися виділити для представників ЗМІ окремий кабінет, у якому знову ж таки можна було дивитися сесію онлайн. Про те, що до сесійної зали без проблем пускатимуть відеооператорів та фотокорів, редакторам повідомили окремо. А от пояснити, чим відрізняється фотокореспондент від журналіста, який заодно пройдеться залом та зробить декілька "живих" фото, представники міськради не змогли.

Як представник ІМІ я відвідав першу "карантинну" сесію, однак чи то посадовці не надто хотіли сваритися, чи аргумент викликати поліцію спрацював, та до сесійної зали мене, хоч і з певним зволіканням, усе ж пустили. Колеги-журналісти ж у цей час дивилися засідання в кабінеті поверхом нижче. І знову ж таки – жодних нарікань.

Правоохоронці та співпраця

На початку року в співпраці журналістської спільноти з правоохоронцями,  здавалося, намалювалася цікава перспектива: в області мали створити інформаційно-дорадчу раду при обласному управлінні МВС, до якої активно запрошували й представників ЗМІ. На думку начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Романа Козьякова, ця ініціатива могла бути корисною обом сторонам. З одного боку, медійники отримали б більше можливостей для збору інформації про внутрішню кухню поліції та її поточну діяльність, з іншого ж – обласне управління цілком могло розраховувати на допомогу журналістів у поширенні важливої для населення інформації.

Процес створення ради був запущений, однак карантин усе зіпсував, і станом на сьогодні ініціатива перебуває в умовному стазисі.

Проте сам Козьяков запевняє – готовий до відкритого діалогу зі ЗМІ. Що ж до порушень прав журналістів, що трапилися в попередні роки, то практично єдиною справою, яку на сьогодні не відсунуто на безрік, є інцидент між депутатом Кіровоградської обласної ради, начальником управління ЖКГ, містобудування та архітектури Олександрійської міської ради Геннадієм Лоцманом та журналістом Віктором Голобородьком. Станом на зараз справа перебуває в суді.

Більшій активності в розгляді порушень прав журналістів, на думку правоохоронця, заважає декілька факторів. Перший – недосконале законодавство, яке дуже обмежує можливості юридично ідентифікувати себе як журналіста працівникам електронних ЗМІ. Другий – неодноразово тут згадувана пасивність. Медійники Кіровоградщини вельми неохоче офіційно звертаються по захист своїх прав. А це, своєю чергою, не дає можливості напрацювати позитивну практику.

Нейтральні висновки

Попри, здавалось би, позитивну ситуацію з дотриманням прав журналістів у регіоні мусимо констатувати: багато випадків лишаються поза нашою увагою через  пасивність самих медійників. Напередодні виборів, що завжди супроводжуються численними порушеннями, працівникам ЗМІ як ніколи варто пам’ятати, що лише розголос дає можливість якщо не знайти рішення, то принаймні "підсвітити" проблемну ситуацію.

Павло Лісниченко, представник ІМІ в Кіровоградській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House"