Три питання до соцмереж
Настав час сказати про це прямо. Питання, яке турбує багатьох експертів, – це ворожість середовища соцмереж до академічних досліджень. Запитайте будь-якого професійного дослідника, наскільки реально ми зараз можемо виявляти й досліджувати кампанії з дезінформації в соцмережах. Це корпоративне середовище, яке керується своїми комерційними інтересами.
Станом на сьогодні соцмережі блокують доступ і обмежують інтерфейси програмного забезпечення для збору даних. І це я ще не кажу про бульбашки, коли кожному досліднику мережа видає іншу картинку, і про масив даних, який просто проходить повз. Зокрема, повз алгоритми соцмереж, які начебто мають виявляти й блокувати дезу. Буквально вчора мені показували рекламу з жахалками про вакцинацію, куплену на фб. Алгоритми її ніяк не відстежили й не блокували. А в деяких мережах нема і таких алгоритмів: наберіть хештег “вакцинація” в тіктоці й заглянете в прірву. У всьому світі серед дослідників назріває питання: як зупинити розрив у доступі до даних? Зненацька виявилося, що маніпулятори й дезінформатори впевненіше і вільніше почувають себе в соціальних мережах, ніж дослідники, академічні чи професійні медійні організації.
Питання номер два – простір свободи. Інтернет традиційно вважається загальним благом. Але схоже, що ми опинилися в ситуації, коли непомітно відбувається перехід від відкритого спільного простору всесвітньої мережі до приватного простору соціальних платформ. Така інфраструктурна трансформація, на мою думку, повинна викликати занепокоєння. Особливо якщо ми згадаємо про питання цифрової конфіденційності, доступу до даних, стеження, про дезінформацію, мікронацілювання, поляризацію, мову ворожнечі й водночас зростання впливу соцмереж на процеси в суспільстві. Станом на сьогодні всі ці питання регулюються технологічними та ринковими потребами корпорацій, яким належать соцмережі. Як окремим користувачам і цілим спільнотам захистити свої права, особливо якщо йдеться про таку країну, як Україна, – велике питання.
Питання номер три – взаємодія медіа і соцмереж. Чи варто боротися за вплив і частку ринку, чи битву вже програно? Комерційні соціальні платформи вже посідають перші місця як джерело інформації громадян в опитуваннях Internews Network, Thompson Reuters та багатьох інших. Соцмережі вже запускають локальні нюзлеттери, які в майбутньому можуть витіснити місцеву журналістику. Вони перебрали на себе медійний рекламний ринок. Світові експерти кажуть, що настав час говорити вже не про журналістську етику, а про “комунікаційну етику”. Тобто етику блогерів, користувачів, рекламодавців, раз у корпорацій інші пріоритети.
Експерти на конференції “Донбас-медіафорум” 5 листопада порівнювали професійні якісні медіа із “салатом”, а соцмережі – з “джанк фуд”. Так от, якщо ваше медіа пропонує той самий “джанк фуд”, що і соцмережі, то в мене для вас погані новини. Ви ділите із соцмережами одну нішу, і ваше витіснення – це питання часу. Поки що реальних альтернатив виживання три – це локальна журналістика, це якісна професійна журналістика, яка буде дуже прозорою і, відповідно, користуватиметься довірою, буде якорем інновацій у морі архаїчних динозаврів. І це фінансування з боку соцмереж, як не дивно, і інтеграція з ними (в далекій перспективі).
Help us be even more cool!
