Сумне лідерство. В Одесі все частіше нападають на журналістів

Другий рік поспіль Одеська область стає одним з найнебезпечніших регіонів для працівників ЗМІ. За вісім місяців 2017 року зафіксовано одинадцять випадків грубого перешкоджання роботі журналістів. Три з них були жорстокими побиттями. Така ж кількість порушень була визначена за весь минулий рік.

Найбільше фізичного впливу одеські журналісти зазнали всередині або поруч з будівлею одеської мерії. За ці місяці на Думській площі журналістів били, виносили з мерії, не впускали всередину, розбивали камери, розпиляли газові суміші в обличчя та штовхали. Ще частина порушень відбувалася за межами будівлі міської ради. Найбільш резонансним випадком став напад на місцеву журналістку Світлану Підпалу, до речі, матір трьох дітей, яку невідомі побили посеред білого дня неподалік її житла. Незважаючи на десятки камер та свідків, нападники дотепер на волі.

Були напади на працівників ЗМІ й в Одеській області. У серпні в Овідіополі жорстоко побили головного редактора місцевої газети «Наддністрянська правда» Романа Варшанідзе. Він пов’язав цей напад зі своєю професійною діяльністю. Як уточнила поліція, напад на редактора стався, коли він повертався додому на своєму авто. На проїжджій частині він побачив засіб примусової зупинки транспорту, зупинився та вийшов з машини. У цей момент на нього напали троє у балаклавах і з битами.

Слід зазначити, що нападників правоохоронці оперативно затримали. В одного з них під час бійки випали ключі від автомобіля, що, враховуючи сумну статистику розкриття справ за участю працівників ЗМІ, скоріше за все, і стало основною причиною розкриття цього нападу. За цим фактом розпочато кримінальне провадження згідно з Кримінальним кодексом України з приводу загрози або насильства щодо журналіста.

Громадсько-політична ситуація в Одесі залишається доволі напруженою. Конфлікти між різними регіональними бізнесовими групами, тривалі корупційні скандали, а наразі й трагедія зі згорілим дитячим табором, де загинули малолітні діти, створили вельми небезпечні умови для вільної роботи ЗМІ.

Крім того, організований у місті Центр публічних розслідувань, створений як коаліція громадських організацій та більше ніж 40 місцевих журналістів, нещодавно презентував результати своїх розслідувань та моніторингів – більше 1,5 млрд грн, вірогідно, були виведені за останні 2 роки з міського бюджету завдяки різним корупційним схемам.

На жаль, щодо всіх випадків нападів та фізичного насилля розслідування місцевою поліцією ще триває. Жодної справи, пов’язаної з нападами на журналістів, не доведено слідством до суду та до логічного завершення.

Дві кримінальні справи відкрито за перешкоджання законній професійній журналістській діяльності (171 стаття Кримінального кодексу). Це випадки з побиттям та винесенням невідомими людьми з приміщення міськради під час засідання погоджувальної ради кореспондента видання «Ізбірком» Юрія Дяченка та недопущенням на сесію міськради журналіста, координатора Одеського центру публічних розслідувань Валерія Болгана. За словами адвоката та юриста ЦПР Віталія Матвєєва, у цих випадках замішаний орган місцевого самоврядування, і, можливо, з його боку чиниться тиск на слідство, тим самим гальмуючи його.

«У тому числі дійсно досить велике навантаження існує й у слідчих. Вони не встигають справи розслідувати через велику кількість кримінальних проваджень, – пояснює юрист. – У випадку з Валерієм Болганом є підозрюваний, але вони хочуть все скинути на одну людину. Ми, в свою чергу, наполягаємо залучити й інших. У міськраді знайшли цапа відбувайла. Нас цей варіант не влаштовує, тому що перешкоджала не одна людина, їх було більше».

«З моменту подачі моєї заяви пройшло вже більше 3 місяців, проте слідство фактично залишилося на формальному етапі, – нагадує Валерій Болган. –  На жаль, найважливіший етап, коли можна було вилучити відео або знайти списки учасників блокування приміщення мерії, вже пропущений. Ускладнюється ситуація ще й тим, що поліція не горить бажанням захищати права журналістів. Це продемонструвала і остання сесія міськради. Наскільки я знаю, за фактом перешкоджання журналістській діяльності слідство розпочато так і не було. Незважаючи на те, що на місці було присутнє все керівництво ГУНП в Одеській області, включаючи голову.

Місцева поліція намагається оминати розмови про перешкоджання діяльності ЗМІ в області. Позиція правоохоронців полягає у тому, що кореспонденти та громадські активісти точно такі ж громадяни, як й інші одесити, тому й провадження йдуть за звичною процедурою. У приватних бесідах керівництво обласної поліції звертає увагу на те, що й самі журналісти не звертаються в усіх можливих випадках до правоохоронців.

«Журналісти вкрай рідко звертаються в поліцію за фактом порушення їхніх прав і перешкоджання журналістській діяльності, хоча, здавалося б, саме ми повинні стояти на варті дотримання законності та прав людини, і в тому числі наших професійних прав. Однак таких випадків, коли б журналісти намагалися захистити свої права, вкрай мало, хоча насправді фактів перешкоджання журналістській діяльності десятки і сотні, – розповідає одеська журналістка Євгенія Генова. – З одного боку, це банальна звичка: спроби вирвати з рук фотоапарат або відеокамеру, обіцянки “розбити обличчя” та інші нападки давно стали буденністю для нас, і якщо справа не набуває зовсім вже поганого обороту, то найчастіше ми про це просто забуваємо та вважаємо специфікою професії. Хоча це і не так».

Євгенія також зазначає, що дуже часто одеські журналісти не є офіційними співробітниками ЗМІ, не оформлені у своїх редакціях, і, відповідно, навіть якщо й мають посвідчення, то однаково не можуть розраховувати на підтримку редакцій. А ті, своєю чергою, також не поспішають захищати своїх співробітників. І тут права журналістів і порушення трудового законодавства йдуть в тісній зв’язці.

«Крім того, у нас немає аналогу профспілки – сучасного дієвого механізму, який у разі відмови редакції захищати права журналіста або в разі нападів на фрілансерів міг би стати гідною опорою для представників ЗМІ. Незважаючи на те, що в нашому середовищі є поняття професійної солідарності, зазвичай вона рідко виливається у щось більше, ніж заява та публікація про те, що сталося у дружніх ЗМІ», – зазначає журналістка.

Слід зазначити, що журналістська спільнота стала більше консолідованою після останніх випадків утиску їхньої діяльності. У липні цього року ситуативне об’єднання працівників ЗМІ та місцевої громадськості у ході мітингу біля приміщення обласної адміністрації вплинуло на прозорість у діяльності одеської мерії. Емоційний вибух місцевих журналістів відбувся після нападів на Світлану Підпалу та Юрія Дяченка. У той же час в області був побитий син відомого екоактивіста Сергія Русєва. Хода вимагала від губернатора області звернути увагу на події. Одним з результатів мітингу стала відкритість засідань погоджувальної ради міської ради для журналістів.

На жаль, вибивання кожного наступного гарантованого законодавством права наразі відбувається з матеріальними та фізичними втратами для журналістів.

Павло Колотвін, представник Інституту Масової Інформації в Одеській області, для "Інформера"

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії