Розплата за брехню. Forbes попередив охочих працевлаштувати прессекретарів Трампа
Після штурму Капітолія на Forbes.com вийшла колонка "Розплата за брехню: Чому ми вимагаємо покарання тих, хто брехав за Трампа" за підписом головного редактора контенту Forbes Media та редактора журналу Forbes Рендалла Лейна. У ньому автор озвучив позицію Forbes щодо роботи прессекретарів Білого дому часів президентства Трампа, їхню роль в озвучені брехні. І попередив потенційних роботодавців цих осіб: візьмете їх до себе на роботу, редакція ставитиметься до вашої компанії як до джерела дезінформації. Інститут масової інформації наводить переклад цього матеріалу.
* * *
Вчорашнє повстання (штурм Капітолія. – ІМІ) базувалося на брехні. Про те, що чесні вибори вкрадено. Що суттєва поразка насправді була переконливою перемогою. Що найстаріша демократія у світі, геніально захищена за допомогою автономних режимів голосування, є сфальсифікованою системою. Подібна брехня, часто і гаряче повторювана, забезпечила розпалювання, дала іскру та бензин.
Те, що Дональд Трамп перейшов від головного командувача до головного брехуна, не здивувало Forbes: як ми й писали не раз, ще із самого початку, незважаючи на всі його мільярди та шоуменські здібності, він безсоромно перебільшує і маніпулює нам в обличчя протягом майже чотирьох десятиліть. Що ще дивовижніше – кількість людей, готових довірити повноваження такій очевидній потворності.
У цей час переходу – і болю – відродження демократії вимагає розплати. Розплати за брехню. Починаючи з тих людей, яким платив Народ за те, щоб вони Його інформували.
Як тим, хто займається фактами, нам було особливо боляче спостерігати, як прессекретарі президента Трампа зневажають себе. Так, як і в разі з їхніми політичними босами, маніпуляції, замовчування та перебільшення були частиною гри. Зрештою, в піарі довіра стала розмінною монетою реальності.
З першого дня Трампа в Білому домі верх був низом, "так" було "ні", а провал був успіхом. Шон Спайсер (прессекретар Білого дому у 2017-му) задав тон, зманіпулювавши з даними про чисельність інавгураційного натовпу. Це був найгірший приклад зухвалої брехні, оскільки він передбачав, щоб люди не вірили власним очам. Наступного дня Келліенн Конвей (з 2017-го – радниця президента США) захистила брехню Спайсера новим терміном "альтернативні факти". Наступниця Спайсера, Сара Хакабі Сандерс, брехала масштабно: від очорнення тих, хто звинувачував Трампа в сексуальних домаганнях, до створення статистичних даних про робочі місця. А вже її наступниця, Стефані Грішем, протягом року навіть не проводила пресконференцій, хоча нісенітниці продовжували нестримно поширюватися в "дружніх виданнях". І нарешті, Кейлі Мак-Енані (прессректерка Білого дому з квітня 2020-го), випускниця Гарвардського факультету права, вундеркіндка пропаганди у 32 роки, яка зробила усміхнену брехню видом мистецтва. Усе це посилювали журналісти, які працювали за старими правилами гри й виявилися не готовими до ери орвеллівського спілкування.
З відновленням американської демократії нам потрібно відновити стандарт правди, за яким влада комунікує з народом. Найпростіший спосіб зробити це, на мою думку, – створити наслідки для тих, хто не дотримується громадянських норм. Адвокати Трампа з радістю брешуть пресі та громадськості, але ця брехня магічним чином майже ніколи не відбивалася в резюме і не слугувала причиною відмови – зневага, неправдиві свідчення та дискримінація толеруються високими професійними стандартами.
Тож що є рівноцінною відповіддю на темне мистецтво комунікації? Просто: не дозволяйте хронічним брехунам заробляти гроші на їхній нечесності. Прессекретарі, такі як Джо Локхарт, Арі Флейшер і Джей Карні, які залишили Білий дім з репутацією на різних стадіях руйнування, заробили мільйони, запропонувавши свої вміння корпоративній Америці. Брехуни Трампа не заслуговують такого самого золотого парашута. Нехай це буде відомо діловому світу: найміть будь-кого зі згаданих вище посіпак Трампа, і Forbes припустить, що все, про що каже ваша компанія чи фірма, є брехнею. Ми розглянемо, перевіримо, розслідуємо ваші дані з таким самим скептицизмом, з яким ми ставилися до твіту Трампа. Хочете переконатися, що найбільший у світі бренд ділових медіа ставиться до вас як до потенційної лійки дезінформації? Тоді найміть їх.
Це не остракізм, який є шкідливим явищем. (Напевно, кожному з цих прессекретарів приємно жити в колі людей, які їм вірять.) Також це рішення не є політично вмотивованим, оскільки пропідприємницький світогляд Forbes зазвичай означав, що видання тяжіло до табору правоцентристів протягом останнього століття. Цей стандарт повинен застосовуватися до брехунів будь-якої партії. Це просто усвідомлення, що, як сказав Деніел Патрік Мойніган, в умовах демократії, яка процвітає, кожен має право на власну думку, але не на власні факти. З цього починається наше національне перезавантаження.
Help us be even more cool!