Російський бізнесмен, мер Острога і медична компанія: хто і як судиться з рівненськими журналістами

Позов через критичний допис у Facebook, суд через розкриття журналістами махінацій нового російського власника санаторію і позов проти розслідувачки, яка довела неефективність закупівлі дорогого медичного обладнання. У 2023 році ІМІ зафіксував три судові справи проти журналістів, які мають ознаки тиску на медійників. У всіх випадках журналісти розкривали неприємну для посадовців чи бізнесменів правду і в результаті отримали позови з вимогами спростувати інформацію, а в одному з випадків – ще й компенсувати “завдану моральну шкоду”.

“Тиск за критику влади”: мер Острога судиться з журналісткою через критичний допис у соцмережі

Про міського голову Острога Рівненської області Юрія Ягодку журналісти писали чимало критичних публікацій. Однак у своєму першому позові проти журналістів він стверджує, що “зазнав приниження честі, гідності та ділової репутації” через фейсбучний допис журналістки з критикою місцевої влади. 

Критикувати владу в соцмережах в Україні, як і в будь-якій демократичній країні, можна і навіть треба. В цьому й уся суть демократії, де свобода слова – одна з головних цінностей. Без свободи слова ми були б схожі на Росію, в якій навіть через невинний коментар можна опинитися за ґратами. Журналістка рівненської філії Суспільного, активістка і колишня журналістка “Район.Острог” Тетяна Климчук отримала позов від мера Острога саме через свій допис у Facebook, у якому описала добре знайому їй ситуацію про передання автомобіля на фронт. 

Свій позов про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування неправдивої інформації та стягнення моральної шкоди проти журналістки Тетяни Климчук Юрій Ягодка подав 5 грудня 2023 року. А вже через три місяці, як повідомляв ІМІ, суд залишив справу без розгляду. І все через те, що Юрій Ягодка двічі не прийшов на судове засідання: вперше (21 лютого), бо мав поважні робочі причини, про які повідомив суд, вдруге (12 березня) просто не з’явився без попередження.

“Оскільки позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи повторно не з’явився в судове засідання, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило, то позов… слід залишити без розгляду”, – йдеться в ухвалі Острозького районного суду Рівненської області від 12 березня. 

Юрій Ягодка мав і все ще може мати можливість подати апеляційну скаргу і далі судитися з журналісткою. 

Допис Тетяни Климчук, який так не сподобався меру, є критикою повідомлення Острозької міськради “Автомобіль, який Острозька міська рада передала нашому земляку, вже на передовій”.

Скриншот допису Тетяни Климчук у Facebook

У ньому Тетяна пише про досить цинічне повідомлення ради про передання військовим автомобіля. Міська рада використала це авто і подала інформацію про його передання на фронт у такий спосіб, що в читачів могло скластися враження, ніби автомобіль придбала і пожертвувала військовим саме місцева влада чи заступник міського голови Острога Олександр Хаврук, який позує в новині на тлі авто.

У цьому повідомленні Острозька міська рада навіть публікує скриншот з подякою військових, адресованою міському голові й депутатам Острозької міської ради.

Скриншот з новини на сайті Острозької міської ради 

На такий піар влади у своєму дописі й звернула увагу журналістка. Насправді автівку ще восени 2022 року Острогу передало польське місто Берунь, а місцева влада спромоглася передати його на фронт лише влітку 2023-го. Меру Острога теж добре відомо, що авто передали поляки – він сам повідомляє про це в позові. Втім, попри такі знання Юрій Ягодка не змарнував шанс попіаритися на переданні авто. 

У коментарі ІМІ Тетяна Климчук розповіла, що з власних джерел їй відомо, що передання автомобіля військовим відкладали й навіть зареєстрували бус на міську раду, хоча військові неодноразово зверталися до міськради, щоб їм віддали цей автомобіль. Тетяна з тіткою і адвокаткою Вікторією Клімчук постійно рухали питання передання авто, відвідували сесії міської ради, щоб зрештою дотиснути владу в цьому питанні. 

Журналістка Тетяна Климчук (праворуч) на суді разом з адвокаткою Вікторією Клімчук. Фото – Район.Острог

“Коли вже сам бус передали, то чомусь заступник міського голови Олександр Харчук вирішив сфотографуватися на фоні того буса, і сам заголовок “Автомобіль, який Острозька міська рада передала нашому земляку, вже на передовій” – це звучить як брехня. Бус же передали поляки. Просто через місцеву міську раду”, – розповідає Тетяна Климчук.

Найбільше запитань у своєму позові Юрій Ягодка має до завершальних слів у пості журналістки: “Руки міського голови і його компанії у крові”, адже лише їх цитує в позові. 

На думку мера, такі висловлювання підривають його авторитет, принижують його престиж і ділову репутацію, ставлять під сумнів великої аудиторії громадян його гідність, мої моральні переконання, професійні і ділові якості. 

Окрім спростування інформації в дописі, Юрій Ягодка хоче від журналістки 5 тисяч гривень за “завдану йому моральну шкоду”, а також майже 10 тисяч гривень компенсації судових витрат.

У коментарі ІМІ Тетяна Климчук розповіла, що вважає позов мера спробою її залякати. 

“Я вважаю, що це (позов. – Ред.) порушення свободи слова, оскільки громадяни мають право робити зауваження для влади й критикувати її. Це має тримати чиновників у якихось рамках, і має бути розуміння, що їх і їхні дії контролюють. Найгірше, що я мусила відволікатися від роботи, використовувати свої вихідні, щоб ходити на суд. Оскільки в позові він вказав, що моя явка обов’язкова”, – розповідає Тетяна. 

Медіаекспертка та тренерка з безпеки ІМІ Ірина Земляна вважає, що позов мера проти журналістки є тиском за критику влади. 

“Влада в Україні наступає на ті самі граблі десятиліттями і ніяк не може затямити, що робота журналістів – за ними прискіпливо спостерігати, а не догоджати чи інформаційно обслуговувати. А мер не має подавати в суд за критику, а, навпаки, робити комунікацію між ним і медійниками ще більш прозорою і відкритою. Зрештою, позов до журналістки – це тиск на неї за критику влади, а це погано, особливо в часи війни”, – коментує Ірина Земляна.

На захист журналістки стали багато користувачів у Facebook, а дехто з острожан, як повідомляв “Район.Острог”, приходив на судове засідання, щоб підтримати журналістку. 

Також медійна спільнота, зокрема ІМІ, долучається до висвітлення цієї ситуації.

У мера Острога Юрія Ягодки є 15 днів із дня отримання копії ухвали, щоб подати апеляцію. Тетяна Климчук розповідає, що ще не отримувала повістки із суду. 

“Ми готові відстоювати свою позицію й права. Влада має контролюватися народом. І так буде завжди. Не хочеш критики – роби щось нормально або не сунься в політику. І ще цікавий факт. Він подав позов уже після того, як той бус знищили росіяни на фронті”, – каже Тетяна.

“Я вважаю цей позов тиском на себе як на журналістку”: медична компанія проти “Четвертої влади”

Журналістка Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада” Анна Хіночик спеціалізується на розслідуваннях у сфері медицини. Одне з них, про закупівлю роботизованої системи для відновлення ходьби для Рівненської міської лікарні №2 за 29 мільйонів гривень, вилилося в позов проти редакції, який завдав чимало проблем для Анни. 

Наприкінці грудня 2023 року продавець дорогої системи, про яку писала Анна Хіночик,  ТОВ “Аксель Медікал”, звернувся до суду з позовом про захист ділової репутації та спростування, інформації, викладеної в її розслідуванні “Недоказовий жах за колосальні гроші”: у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових”. 

У матеріалі є детальний аналіз закупівлі роботизованої системи, за яку, з’ясували журналісти, лікарня суттєво переплатила. Також у розслідуванні є коментарі експертів, більшість із яких вважає, що ефект від цього обладнання не вартий сплачених за нього коштів.

Скриншот розслідування із сайту “Четвертої влади”

Підприємство, як зазначено в одній з ухвал Господарського суду Рівненської області, хоче визнати інформацію в розслідуванні недостовірною і такою, що принижує його ділову репутацію, а також зобов`язати “Четверту владу” та Анну Хіночик спростувати інформацію, поширену в розслідуванні й зрештою видалити матеріал. 

“Я вважаю цей позов тиском на себе як на журналістку, на нашу редакцію і на свободу слова. Тому що, готуючи цей матеріал, я надавала можливість теперішньому нашому позивачу висловити свою позицію”, – розповідає ІМІ Анна Хіночик. 

За словами журналістки, під час підготовки матеріалу вона телефонувала керівнику ТОВ “Аксель Медікал” Едуарду Суху, щоб дізнатися, чому роботизовану систему продали Рівненській міській лікарні №2 за майже 29 мільйонів гривень, а Державному підприємству медичні закупівлі України значно дешевше – за 21 мільйон гривень. Також журналістка хотіла з’ясувати, чим відрізняються ці системи й загалом дізнатися позицію компанії. Натомість керівник підприємства сказав, щоб вона зверталася до компанії із запитом. 

“Я написала запит, відповіді не отримала. Точніше, мені відмовили її надавати, тому що в “Аксель Медікал” вважали, що мій запит складено з порушеннями. Тепер ця фірма подає на нас до суду, бо вважає, що честь, гідність і ділова репутація заплямовані внаслідок того, що вийшов мій матеріал. Повертаючись до матеріалу, хочу зазначити, що я спілкувалася з багатьма експертами в галузі реабілітації і вони мені, можна так навіть сказати, повідомили одностайно такі речі. По-перше, ціна на обладнання завищена. По-друге, купувати таке обладнання не має сенсу, тому що ефективність його не доведена”, – розповідає Анна Хіночик. 

За словами журналістки, про суд вона дізналася наприкінці 2023 року і витратила багато часу на підготовку різноманітних документів, подання відзивів та доказів, а також на відвідини судових засідань. Журналістка каже, що не розуміє, яку саме інформацію компанія вважає недостовірною, адже претензії позивача стосуються висловлювань експертки, які є суб’єктивними судженнями.

“Чи завдає мені ця тяганина проблем? Вона мені завдала дуже багато різноманітних проблем, розпочинаючи з того, що я ходжу на кожне засідання, а, відповідно, це час. Мені зараз страшно рахувати той час, який я не присвятила роботі. Як не крути, це (позов. – Ред.) психологічно все ж таки впливає. Хоча ти знаєш, що в тебе все нормально, є докази, ти кожне своє слово ними підкріплюєш, але ти розумієш, що по той бік людина, яка хоче довести, що ти неправий попри все. І тобі треба витримувати навалу, як на мене, безглуздих запитань. Безглуздих тверджень, одне з яких про те, що експерти, в яких я брала коментарі, не експерти”, – розповідає журналістка.

26 березня відбулося завершальне засідання Господарського суду Рівненської області. Суддя Юлія Романюк відмовила “Аксель Медікал” у задоволенні позовних вимог. Обґрунтування рішення суду в публічному доступі поки що немає. 

Анна Хіночик біля Господарського суду. Фото –  “Четверта влада”

Адвокат із громадської організації “Платформа прав людини” Євген Воробйов, який представляв інтереси медіа в суді, в матеріалі “Четвертої влади”,  називає позов проти видання бездоказовим.

“Як ми вже перевірили доказами, цей позов є бездоказовим і ми його сприймаємо як тиск на медіа. Що визнати недостовірним? Те, що тендер виграв “Аксель Медікал”? Але цей факт, підтверджений самим позивачем, який надавав відповідні документи про проведення тендеру. Чи спростувати те, що думка фахівців недостовірна?” – прокоментував Євген Воробйов. 

Наразі в “Аксель Медікал” є ще можливість подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 

“Рівне 1” отримав позов через розкриття нового російського власника санаторію “Червона калина”

У серпні 2023 року найвідоміший санаторій області “Червона калина” звернувся з позовом про захист ділової репутації і спростування інформації до телеканалу “Рівне 1”.  Орендне підприємство санаторій “Червона калина” імені Миколи Сивого вимагає спростування недостовірної, на його думку, інформації в текстовому матеріалі й сюжеті “Чи справді перлину Рівненщини контролюють росіяни та виводять звідти мільйони?”.

Розслідування, яке стало причиною позову. Скриншот із сайту “Рівне 1”

Розслідування, яке стало причиною позову, побудовано на документах, отриманих від джерел, а також на свідченнях звільнених працівників “Червоної калини”. У ньому автор матеріалу, журналіст “Рівне 1” Ілля Томашевський, розповідає, як після резонансного вбивства голови правління “Червоної калини” Ярослава Сивого заклад шукав інвестора й у 2022 році таки знайшов. 

Власниками 92% акцій санаторію “Червона Калина” стала фірма ТОВ “АРЕДЖІ Ю”. Засновником якої є кіпрське товариство “Фроуларія Холдінгс ЛТД”. А фактичним власником є громадянин Російської Федерації Ярослав Ждань, який, за інформацією російських ЗМІ, засвітився кількома гучними скандалами, пов’язаними з виведенням за дивних обставин величезних сум коштів з очолюваних підприємств, йдеться в матеріалі. 

У розслідуванні подано коментарі колишніх працівників “Червоної калини”, які звільнились, адже дізналися про нового російського власника закладу. Також журналісти, спираючись на отримані документи, виписки з банку та довіреність росіянина Ярослава Жданя на нову директорку санаторію Олену Попову, розкривають схему виведення коштів на непідконтрольну територію України. 

Як відомо, за цими фактами вже відкрито кримінальне провадження за ст. 111-2 ККУ “Пособництво державі-агресору”, яке розслідує УСБУ в Рівненській області.

У своєму позові “Червона калина” стверджувала таке: “Відповідачем (телеканалом “Рівне 1”. – Ред.) поширено інформацію, яка не відповідає дійсності та необґрунтована жодними фактами”. Санаторій хотів спростувати не тільки твердження журналістів, а й цитати колишніх працівників. Однак феміда стала на бік журналістів. Як повідомляв ІМІ, 5 січня 2024 року Господарський суд Рівненської області відмовив у задоволенні позову санаторію “Червона калина”. На думку суду, посадовці санаторію не довели, що поширена інформація принижує ділову репутацію санаторію.

З рішення суду відомо, що телеканал “Рівне 1”, щоб довести правдивість інформації, просив суд витребувати в ПриватБанку, “Червоної калини” й директорки санаторію документи, на яких побудовано журналістське розслідування. Але санаторій був проти витребування інформації і не надав її суду. Така красномовна відмова й позбавила суд можливості перевірити інформацію. 

У рішенні Господарського суду Рівненської області йдеться про те, що матеріали справи не містять доказів спростування позивачем (“Червоною калиною”. – Ред.) інформації, викладеної відповідачем (ТРК “Рівне 1”. – Ред.), щодо того, що фактичним власником юридичної особи позивача є Ярослав Ждань, затримування заробітної плати працівникам на два місяці, скорочення кількості працівників, надання поворотної фінансової допомоги тощо. Отже, суд зазначає, що доказів на  підтвердження спростування описаної в спірній статті відповідача інформації позивачем до матеріалів справи не долучено.

Автор розслідування Ілля Томашевський розповідав ІМІ, що журналісти намагалися зустрітися з керівництвом санаторію ще до публікації. 

Журналіст “Рівне 1” Ілля Томашевський. Скриншот з відео телеканалу “Рівне 1”

“Однак в останній момент, коли наша команда приїхала, в них раптово змінилися плани, а на територію санаторію нас узагалі не пустили. Відповідь на питання ми отримали, але письмово. Після цього дуже підозріло в деяких ЗМІ вийшли публікації від “Червоної калини” про нібито хорошу діяльність. Коли, нарешті, наш матеріал вийшов у світло, на ресурсах санаторію опублікували інфу, що факти в сюжеті неправдиві й через це буде позов до суду. Так і відбулося”, – розповів Ілля Томашевський.

Як відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, “Червона калина” подала апеляційну скаргу, яку розглядатиме Північно-західний апеляційний господарський суд. Перше засідання в апеляції відбудеться вже 27 березня. 

Ганна Калаур, регіональна представниця ІМІ в Рівненській області