Проросійські наративи в інфопросторі Кіровоградщини

Від початку повномасштабного вторгнення проблема проросійських фейків і наративів у медіа набула нових обрисів. Якщо раніше нашіптувані країною-окупантом ідеї зводилися до тези "росія хоче миру", то тепер в інфопросторі намагаються поширити ідею про "поганий Захід" та "не все так однозначно".

Втім, на Кіровоградщині що перша, що друга ідея зрідка знаходить прихильників. Багато в чому через відсутність подібних тез у медіа, які в питанні свідомого чи несвідомого підігравання росіянам демонструють похвальну одностайність та прискіпливість. 

Що залишається? Соцмережі, в яких відрізнити, де правда, а де гарно замаскована пропаганда, буває ой як непросто. Особливо коли цю пропаганду розносять репостами справжні користувачі, а не боти чи проплачені провокатори. Звісно, навіть вони наразі не виправдовують дій країни-окупанта. Дописи радше спрямовані на те, щоб дискредитувати чинну владу і впливові волонтерські центри. Спробуємо розібратися з цим явищем на прикладі фейсбук-групи "Олександрія", де подібні пости непоодинокі й трапляються по кілька разів на тиждень. З огляду на аудиторію в 16,8 тисячі підписників вплив проросійських тез є досить суттєвим для регіону з менш ніж мільйонним населенням.

Культ Порошенка і курс долара

Ситуація з протиставленням нинішнього президента попередньому набирає обертів і перетворюється з просто комічної в трагікомічну. Дедалі більше і більше підписників фейсбук-групи, які були чи є прихильниками Петра Порошенка як політика, долучаються до інформаційної "війни", створюючи з Володимира Зеленського образ внутрішнього ворога, що провадить підривну діяльність усередині країни. 

І якщо для пересічного користувача фейсбуку такі заяви виглядають сміховинно та надумано, то для істинних "порохоботів" прізвище Зеленський давно уособлює суцільне зло. Водночас аргументи ідеологічних опонентів сприймаються здебільшого як особиста образа і або просто ігноруються, або ж, навпаки, діють як фактор підігрівання агресії, що переростає в цькування. 

Хочеться окремо наголосити – політика пана Зеленського не є лише хорошою чи апріорі правильною, однак необґрунтована критика з переходом на особистості лише розділяє суспільство, породжуючи внутрішні срачі й відвертаючи увагу від важливішого – війни, яка все ще триває і сумнівно, що буде закінчена найближчим часом.

Але погляньмо на конкретні приклади. 

"Ви нічево ни панмаити!!! То при Порохе 26 было много!!

а ЕМУ 42 ГАДОЧКА и ОН НИ ЛОХ!!!

…але подивитеся ЯКА ДУПА нас чекає восени і взимку…"

Пост відповідного змісту, що супроводжувався фотографією з оновленим, підвищеним курсом валют, з’явився в групі наприкінці минулого тижня. Головний меседж – чинна влада в особі Володимира Зеленського винна в суттєвому підвищенні курсу валют. Традиційно – відсилання до попередника, на якого буцімто жалілися через високий курс долара, але зараз стало ще гірше. Риторика відверто маніпулятивна і провокативна. Адже, дійсно, зростання курсу турбує населення, яке розуміє, що  за цим кроком обов’язково буде зростання цін на харчові продукти, одяг, ліки, все інше. 

Та що сталося насправді: 21 липня Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25%. За офіційною інформацією Нацбанку, "корекція обмінного курсу збільшить приплив і, відповідно, продаж валютної виручки експортерами, мінімізує спекулятивну складову поведінки учасників ринку та дасть змогу стабілізувати курсові очікування".

Що ж стало причиною для такого рішення? На початку війни НБУ зафіксував курс долара на рівні 29,25 грн / дол., дозволивши надалі торгувати готівкою з націнкою в 10%. Це рішення, з одного боку, стабілізувало офіційний курс, який почало "хитати" через проблеми з економікою, спричинені війною, з іншого – створило розрив між банківським і ринковим курсом, що спричинило занепокоєння в бізнесу, який працює з валютним безготівковим розрахунком. Адже фактичний прибуток у доларах неможливо було перевести у тверду валюту, не втративши водночас на курсі. Розрив між банківським і реальним курсом у підсумку сягнув 25%. Його й спробували ліквідувати, зафіксувавши долар за новим, більшим курсом. 

Чи винен у подібних курсових коливанням президент? Ні. Національний банк насправді мав мало варіантів виходу із ситуації. Економіст Сергій Фурса пояснює це так. 

"Тримати курс на зафіксованому на початку війни рівні вже не було змоги. Резерви занадто швидко витрачалися на підтримання цієї валютної стабільності… 

…Чому резерви швидко закінчувались? Великий дефіцит бюджету, це перше питання. Зараз, до речі, за рахунок девальвації західна допомога в гривнях буде більшою, що має зменшити тиск на бюджет. Цей дефіцит бюджету в тому числі фінансувався за рахунок друкарського верстата. В умовах обмеженого попиту з боку населення (бо грошей немає через війну) воно не впливало напряму на інфляцію, проте значна частина цих коштів йшла на валютний ринок, вимиваючи резерви НБУ". 

Тож чи коректно порівнювати ситуацію з курсом валют за президенства Порошенка та Зеленського? Звісно ж, ні, однак це робиться, підживлюючи озлобленість на чинного президента і розділяючи в такий спосіб громадянське суспільство. 

Недовіра до волонтерів

Чи багато ви знаєте волонтерських фондів? Чи часто донатите на потреби ЗСУ або окремих бійців? Чи вірите в те, що кошти витрачаються на те, що потрібно?

Констатуємо: останніми роками довіра до волонтерського руху тільки зростала, досягнувши свого апогею під час повномасштабної війни. Локальні проєкти і всеукраїнські акції, збори на одного солдата і на потреби армії загалом. Українці щоденно роблять свій посильний економічний вклад у перемогу. 

Чудовим прикладом консолідованості й згуртованості українців став оголошений волонтером Сергієм Притулою і блогером Ігорем Лаченковим збір коштів на безпілотники для ЗСУ. Поставлена мета – зібрати 500 млн гривень, на які можна було б придбати три "Байрактари". Планували закрити питання за тиждень, однак українці перевершили себе і вирішили питання за три доби, зібравши за цей час трохи більш ніж 600 мільйонів гривень. Однак купувати безпілотники не довелось, оскільки турецька фірма-виробник, почувши про безпрецедентний збір, вирішила допомогти Україні та постачити три "Байрактари" безкоштовно. 

Сергій Притула одразу після цієї новини заявив: на що витрачати кошти, вирішуватимуть з військовим командуванням. Оскільки гроші не були витрачені одномоментно, в мережу запустили російське ІПСО "Притула присвоїв гроші. А сам збір це його піар-хід перед виборами".

У групі "Олександрія" цей відверто проросійський наратив розганяв безпосередній адміністратор  групи Vlad Manmix.

Водночас не важко провести мінімальний фактчек, щоб зрозуміти – фонд Сергія Притули регулярно звітує про витрачені кошти, викладаючи як чеки, так і фото / відео з придбаним для армії товаром. Ба більше, лише за день до появи цього допису Притула давав розгорнуте інтерв’ю Суспільному, в якому докладно розповів про те, куди і як підуть гроші, задоначені людьми на "Байрактари", і чому до трьох подарованих було неможливо докупити ще чотири. 

Проблема "зернових угод"

Підписання так званих "зернових угод", що в перспективі дає можливість розблокувати процес експорту українського зерна морем, стало однією з найобговорюваніших тем останніх тижнів. У перші дні після озвучених планів транспортувати зерно, використовуючи для цього одеський морпорт, мережею поповзли "всепропальні" чутки типу "влада хоче здати росіянам Одесу", "умовою "зернового перемир’я" є припинення контрнаступу на херсонському напрямку",  "берегову лінію буде розміновано" і так далі. Цю ж тезу активно просували і в "Олександрії". 

Занепокоєння спробували розвіяти. Водночас питання "зернових угод" комунікували й представники Офісу президента, і МЗС, і навіть розвідники. Зокрема, голова Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов під час національного інформаційного марафону заявив: "З військової точки зору загроз (від підписання угоди. – Ред.) ми не бачимо. Є пропрацьований фарватер. Судна будуть рухатися виключно цим фарватером. Жодна ділянка узбережжя, крім згаданого мною фарватеру, не буде розміновуватися. Тобто якщо хтось думає, що Росія зможе під приводом функціонування цього коридору висадити десант, то це абсолютно нереально. Крім того, берег уже захищають берегові ракетні комплекси, які роблять такі дії абсолютно нереальними".

Подібне озвучував і міністр інфраструктури України Олександр Кубраков: "Вважаю, що цю угоду ми підписуємо на наших умовах, тому що наша акваторія повністю контролюється нами".

Підсумовуючи, скажемо, щоденно в групі "Олександрія" публікується два-чотири десятки повідомлень. Частина з них – пости місцевих ЗМІ, частина – дописи модераторів або читачів. Переважна більшість цілком адекватна та навіть корисна. Однак саме три-чотири публікації з проросійськими наративами, які щоденно з’являються там, створюють тло для недовіри до дій влади, військового командування, волонтерів. А це саме те, чого й хоче ворог – розділення, розколу суспільства під час війни. Детальніше про те, як саме Росія просуває свої фейки, читайте в матеріалі "Война с фейками" та шизофашизм. Як росія створює та поширює дезінформацію". Ми ж зі свого боку нагадаємо про важливість інформаційної гігієни. Не вірте на слово, перевіряйте інформацію, користуйтеся лише перевіреними джерелами. І все буде Україна.

 Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ в Кіровоградській області