Про проросійські наративи в Полтаві та чому є сварки в соцмережах через дерусифікацію

Кібератаки, дезінформація, фейки – все це, на жаль, наша буденність, спровокована інформаційною війною. Проти України зараз працює близько тисячі російських професійних інтернет-тролів, що фінансуються ГРУ, ФСБ.

Про це зазначалося в повідомленні Центру протидії інформаційним агресіям AP&PM. З початку повномасштабної війни проросійські наративи зазвичай просувають у соціальних мережах – у коментарях, дописах ботів / тролів, на телеграм-каналах тощо. Полтавська представниця ІМІ дізнавалася, чи є такі випадки на Полтавщині та наскільки поширене явище в регіоні. 

Проросійських каналів немає. Або вони, можливо, лише "для своїх", знайти їх важко

На відміну від "Однокласників", які, як відомо, "кишать" російськими наративами, в інших соцмережах серед полтавських користувачів важко знайти відверті проросійські наративи. Натомість збільшується кількість популярних телеграм-каналів, які популяризують українські послуги, інформують про волонтерство чи необхідну допомогу для ЗСУ тощо. 

Наприклад, канал "Сердюков для своїх". Його веде Олексій Сердюков, засновник видання "Зміст". Основні теми – інсайди, опитування, політична та військова аналітика про Полтаву, ініціативи допомоги армії. Канал засновано на початку липня, і зараз він має 2808 підписників. Для Полтави, варто зазначити, це рекордно швидкий злет каналу. 

Олексій Сердюков також засновник волонтерського каналу "Ми готові. Полтава", який діє з початку повномасштабної війни. Канал має 30 084 підписники. Це більше, ніж має канал "Ох@я Полтава", який вважається одним з найпопулярніших у місті й налічує 16 572 підписники. Утім, першість за підписками тримає канал "Труха.Полтава" – 134 418 підписників. 

Не можна стверджувати, що в Полтавській області абсолютно відсутні канали, що просувають проросійські наративи. Можна припустити, що такі канали існують для обмеженого кола користувачів. Хай там як, їхня відсутність не може не тішити, так само як те, що в регіоні з'являється дедалі більше якісних інформаційних майданчиків. 

Не без ложки дьогтю в бочці

Як відомо, будь-яка дезінформація має одну мету – розділити думку суспільства або змінити її. Наприклад, коли читаємо коментар, що війну розпочала не росія – це наратив, який шкодить адекватному сприйняттю того, що відбувається зараз у нашій державі. 

Або інший приклад: коментарі на кшталт "влада наказала нацистам з полку "Азов", які перебували в Маріуполі, знищити все, що може стати доказом проти них та української влади". Це частина допису, який залишила пенсіонерка з Кременчука, просуваючи в такий спосіб проросійські наративи в соціальній мережі "Однокласники", як зазначено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У липні стало відомо, що вона та двоє мешканців Полтави поширювали на своїх сторінках у соціальній мережі "Однокласники" дописи на підтримку збройної агресії рф проти України. 

Одному з мешканців Полтави, в якого ще й вилучили пістолет, суд призначив п'ять років умовно, а іншому та кременчужанці – по чотири роки умовно.

Ось приклади наративів із соціальної мережі, згаданих у ЄДРСР:

"Казачья Лопань освобождена армией России неделю назад".

"Украинские преступники нанесли из тяжелых артиллерийских орудий удар по центру поселка".

"Украинские националисты не хотят смириться с утратой контроля над городами и посёлками Харьковской области. В ярости они разрушают всё, до чего могут дотянуться. Убивают невинных людей".

Тема перейменування вулиць розділила думки полтавців 

Протягом останнього місяця в Полтаві активно обговорюють питання перейменування вулиць. Тема дерусифікації та декомунізації топонімів сколихнула користувачів фейсбуку, деякі з них висловлюють думки, що мають ознаки проросійських наративів. У коментарях під публікаціями про перейменування можна знайти дописи з ознаками знецінення дерусифікації. Тих, хто займається питанням дерусифікації, звинувачують у розколюванні суспільства та переконують, що працювати над перейменуванням зараз не на часі. 

Серед коментарів, які містять ознаки таких наративів, можна відзначити ті, що написані на захист пам'ятника російському царю Петру I, якого рф возвеличує. Наприклад, полтавка на своїй сторінці в соціальній мережі "Фейсбук" написала оголошення про екскурсію та вжила вислів "Поле Полтавської переможної битви", чим непрямо вказує на возвеличення російської армії минувшини. Коректна назва – "Музей історії Полтавської битви". Здавалося б, це незначна помилка, насправді ж – приклад того, як люди можуть просувати російські наративи несвідомо та без наміру. Відсутність наміру доводить у цьому випадку й те, що полтавка далі в дописі розповідає про свою проукраїнську патріотичну позицію. 

Що кажуть журналісти

Представниця ІМІ в Полтавській області запитала журналістів, чи стикалися вони в професійній діяльності з проросійськими наративами, чи помічали таке явище під своїми публікаціями в соціальних мережах, на сторінках своїх медій.

Богдан Андрєєв, журналіст онлайн медіа "Фундамент", згадує, що на початку повномасштабної війни не зустрічав виявів проросійських наративів. Пояснює власний досвід:

"Почасти це пояснюється розумною стрічкою в соцмережах, у якій відображаються дописи моїх френдів-патріотів; почасти об'єктивно найвищим рівнем патріотизму за всю історію незалежної України".

Та відколи протягом останніх тижнів у Полтаві порушили питання перейменування вулиць, які мають радянське походження, ділиться спостереженнями журналіст, коментарі в соціальній мережі "Фейсбук" з ознаками проросійських наративів почастішали. 

"Останнім часом якщо десь і спостерігаються проросійські наративи, то радше в питаннях міської топоніміки. Доволі дивно читати дописи про "перейменування вулиць/демонтаж пам'ятників не на часі, дочекаємося кінця війни". Хочеться спитати: а ви сподіваєтеся, що після війни нічого перейменовувати не доведеться? На чию перемогу ви чекаєте? Тому з усіх можливих проросійських наративів я б виокремив топонімічний", – вважає Богдан Андрєєв.

Схожої думки й журналістка видання "Полтавська хвиля" Анастасія Мацько. Вона говорить із власних спостережень, що загальна тенденція позитивна, ми трансформуємося в потужну націю: самостійну, самодостатню та таку, на яку зважає весь світ.

"Дедалі рідше зустрічаю проросійські наративи. Мені здається, це або свідомий вибір, або просто страх того, що за таке тебе закидають камінням. Але водночас залишається старше покоління (не всі!), що досі ностальгує за морозивом по 10 копійок, цього не змінити. Бо я таке чула навіть від тих, у чий будинок прилетів рашистський снаряд".

Анастасія Мацько додає, війна почалася ще 2014 року, але в головах людей вона була "десь там, далеко". 

"Тому багато хто продовжував вірити в "братній народ" та постійно намагався знайти "хароших русскіх". Про що мова, якщо міський голова (Полтави. – Прим. авт.), коли вже восьмий рік триває війна, відкрито заявляє про те, що має родичів у росії та не визнає її "країною-агресоркою"? Зараз, як на мене, відбулися просто колосальні зміни, адже всі без винятку українці зблизька побачили "братів". Ми нарешті позбуваємося стереотипів та цієї радянської ширми. Зараз люди з гордістю ідентифікують себе як українців та українок. І поступово наростає нетерпимість, якщо не сказати "ненависть" до всього російського. Ми нарешті шукаємо своє: своїх письменників, своїх артистів, своїх героїв".

Своє – це означає без впливу російських ботів чи тролів, без проросійських наративів, які  роз'єднують суспільство і шкодять, подекуди змушуючи людей сумніватися в міці України. Й саме тому дуже важливою є роль медіа, які допомагають читачам зрозуміти, де правда, а де відверта брехня, маніпуляція, дезінформація. 

Надія Труш, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області