Правила роботи з фото: як дотримуються професійних стандартів журналісти Волині

Принцип "не нашкодь" під час війни дуже актуальний, адже необережна публікація одного фото буквально може коштувати життя. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну з’явилися нові правила публікування фото завдяки домовленості медіаспільноти з військовими ще 2022 року. Тоді Міністерство культури та стратегічних комунікацій, Міноборони та Медіарух у спільній заяві зазначили, що журналісти можуть збирати інформацію на місцях відразу після обстрілів, а оприлюднювати матеріали щодо подій по завершенню 12 годин для військових об’єктів, а через три години – для цивільних об’єктів. Також військовим адміністраціям рекомендовано надавати більше інформації медійникам про руйнування, спричинені діями ворога, не пізніше ніж через один день після події.

Проте часто трапляється, що анонімні телеграм-канали публікують фото одразу після обстрілів, чим порушують загальні правила, а такі публікації можуть стати "коригувальниками вогню". 

Про досвід роботи з фото авторка тексту запитала у волинських журналістів, а про правила публікації зображень – у військового експерта і юриста.

Про що треба пам’ятати 

Гендиректор Укрінформу, колишній речник Східного угруповання військ Збройних сил України, полковник Сергій Череватий нагадує, що фото одразу після влучання або падіння уламків ракети чи БпЛА заборонено публікувати миттєво або навіть з невеликим проміжком часу, до двох годин. Необхідно вичекати паузу (на думку військових, в ідеалі до 12 годин. – Авт.) до ліквідації наслідків обстрілу.

Також він радить звернути увагу, які плани використано на оприлюднених пресслужбами фото, чи оброблялися фото, наприклад використовувався блюр, можливо фото чи відео було обрізане та ін.

"Публікації фото, відео чи сторіз на різних платформах, зокрема в анонімних телеграм-каналах, не є підставою для поширення фото на платформах від офіційних медіа. Це вважатиметься порушенням, за яке винуватці можуть бути притягнуті до відповідальності. Звичайно, варто уникати середніх або загальних планів із прив’язками, якщо це свіжі й актуальні фото. Це може не стосуватися, наприклад, архівних фото річної давності", – наголошує експерт.

Йдеться про фото, за якими ворог може в короткий проміжок часу скласти загальну картину результатів обстрілу, використовуючи для цього не тільки оприлюднені фото чи відео, а й інші матеріали, коментарі з відкритих джерел, від звичайних перехожих та з інших медіа чи то телеграм-каналів, зібрані ворожими фахівцями в галузі OSINT для коригування своїх ракетно-дронових ударів і завдавання ще більших збитків та втрат і досягнення своїх цілей.

Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук радить у кожному конкретному випадку зважувати ризики від надміру швидкої публікації фото чи відео з місць "прильотів". 

"Для розміщення фото після обстрілу по військових об’єктах, об’єктах критичної інфраструктури треба дочекатися повідомлень від офіційних установ та пресслужб, оскільки в цьому разі може йтися про важливу для ворога інформацію. Що стосується падіння уламків на житлові будинки чи, наприклад, цілеспрямований обстріл цивільних об’єктів, які не можуть бути критичною інфраструктурою, то в такому разі недоцільно вичікувати понад три години", – каже медіаюрист і рекомендує за наявності сумнівів перед публікацією проконсультуватися з представниками поліції, служб порятунку чи військової адміністрації, щоб не скоригувати повторного удару чи не поширити заборонених для розголошення відомостей.

Як змінилася робота волинських медійників після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 

Фотограф і медійник Юрій Фетисов, який працює на Konkurent TV розповідає: з початком повномасштабної війни дотримується правил, що треба зважати на об’єкти й людей, які не можна фотографувати.

"Як медійник, я знаю ці правила і розумію їхню важливість. Тому свідомо не фотографую такі об’єкти чи події. Проблем, до прикладу, з фотографуванням влучань ворога по об’єктах цивільних не було. Єдине – складно близько підійти, але то вже питання безпеки", – ділиться він досвідом. 

Труднощі періодично виникають через незнання пересічними людьми, що можна робити журналісту, а що ні.

"Переважно це якісь локальні претензії. До прикладу, запитання на базарі: "Чого ви тут знімаєте, зараз ракети на нас наведете?" По області в громадах проблем не було, тільки один раз поліцейський місцевий питав документи й мету знімання", – згадує медійник.

Освячення води в Луцьку. Фото Юрія Фетисова

Досвід роботи з фото редакції "Суспільне Луцьк"

Продюсерка лінійна "Суспільне Луцьк" Наталія Морозюк розповідає, що в редакції враховують заборону фотографувати та знімати на місці влучання в об’єкти критичної інфраструктури.

"У таких випадках ми дотримуємося наданих рекомендацій, усе фіксуємо, але публікуємо лише те, що не вказує на розташування, обсяг руйнувань. Також публікуємо такі фото не одразу й узагалі не знімаємо на місці влучання у військовий об’єкт", – описує вона принципи роботи.

Наталія Морозюк теж звертає увагу, що громадяни дуже уважні до людей, які фотографують неподалік військових об’єктів.

"У 2022 році наша знімальна група працювала поблизу територіального центру комплектування. Ми знімали тему, не пов’язану з цим, і в кадр об’єкт не потрапляв, але місцеві жителі викликали поліцію, і нашому кореспонденту довелося пояснити, що ми знімаємо", – згадує вона.

На полігоні кореспонденти Суспільного задля безпеки теж дотримуються рекомендацій військових, що саме можна опублікувати.

"Деякі військові, які виконують спеціальні завдання на фронті, просять не показувати їхніх облич. Ми дослухаємося, знімаємо, фотографуємо в балаклаві, зі спини чи блюримо обличчя. Є також випадки, коли знімаємо, фотографуємо військового після важкого поранення, тоді попереджаємо наших глядачів про чутливий контент. Є певні моменти, які стосуються етичних норм, приміром фото- чи відеознімання під час прощань із загиблими військовослужбовцями", – розповідає медійниця.

У редакції дотримуються рекомендацій щодо фото- чи відеознімання, які діють і в мирний, і у воєнний час: вони стосуються неповнолітніх, жертв насильства, приватної власності та інших аспектів.

"Якщо нам забороняють знімати, а ми не порушуємо законодавства, то пояснюємо людині, що маємо право це робити, і продовжуємо знімання", – зауважила Наталія Морозюк.

Завідувачка редакції "Суспільне Луцьк" Оксана Євпак уточнює, що правила щодо знімання та публікації фотографій прописано в редакційних засадах.

"Ми не фотографуємо під час репортажних знімань людей, які просять нас не робити цього. Не показуємо дітей, які є жертвами злочинів, чітко дотримуємося етичних норм. Основним правилом під час знімання неповнолітніх має бути "Не нашкодь дитині", – розповідає вона.

За її словами, у редакційних засадах прописано, що в разі висвітлення кримінальної або правоохоронної тематики обличчя обвинувачених не показують, крім випадків, коли вони самі не проти або ж вони є публічними чи посадовими особами.

"Не допускаються фото зі сценами насильства, порнографії, показ тіл мертвих людей чи тварин, кадри, які можуть популяризувати куріння, пияцтво, вживання наркотиків. Це загалом стосується всього, що шкодить суспільній моралі. У ситуаціях, коли важливо показати воєнні злочини російської армії, наприклад під час обстрілу є поранені й убиті, то перевагу віддаємо загальним планам, а рани й кров на фото замальовуємо. Є редакційне правило: попереджати аудиторію в соцмережах про чутливі зображення на фото", – каже редакторка.

"Ми не фотографуємо об’єкти критичної інфраструктури, блокпости, військових. Разом з тим була ситуація, коли поліція не пропускала телеоператора Суспільного працювати на місці влучання російського "шахеда" в житловий будинок у Луцьку (у серпні минулого року. – Авт.), хоч у нього була із собою прескарта та акредитація ЗСУ. Врешті, його пропустили за 10–15 хвилин", – згадує журналістка кейси з перешкоджанням роботі.

Провідна фахівчиня групи діджитал "Суспільне Луцьк" Олена Парай зазначає, що іноді виникають проблеми з верифікацією світлин, наприклад, з місця ДТП.

"Якщо маємо сумніви й не можемо підтвердити фото – відмовляємося від них. У таких випадках у редакції діє правило "сумніваєшся – не чіпай!". Ліпше поставити ілюстративну світлину", – пояснює вона.

Пошкоджений унаслідок атаки РФ 26 серпня багатоповерховий будинок у Луцьку. Фото "Суспільне Луцьк"

Що стосується фото із соціальних мереж, говорить медійниця, то здебільшого "Суспільне Луцьк" має власні світлини, які роблять кореспонденти.

"Якщо і звертаємося до автора фото в соцмережах, то по коментар. Іноді доводиться уточнювати походження чи контекст фото в пресслужб. Якщо публікуємо фото або відео, яке нам надали, обов’язково вказуємо автора", – говорить вона.

Принципи роботи з фото від "Сили правди" 

Відеографка Центру журналістських розслідувань "Сила правди" Анна Присяжна говорить, що після 24 лютого 2022 року робота в редакції суттєво змінилася. У медіа є прописані правила щодо знімання та публікації фото. Вони регулюють етику, зокрема дотримання прав людини, уникнення маніпуляцій із зображеннями та обов’язкове врахування суспільної значущості матеріалу. Також є технічні вимоги до якості фото, форматів і процесу узгодження перед публікацією.

"Основний акцент під час фото- та відеознімання тепер робиться на безпеку та етичність. Ми стали уважніше ставитися до деталей, які можуть розкрити місця дислокації військових, об’єкти критичної інфраструктури чи інші чутливі дані. Перед тим як зробити фото, обов’язково оцінюю, чи не може зображення завдати шкоди людям, зображеним на ньому, чи не розголошує воно інформації, яка може бути використана ворогом", – розповідає Анна. 

Скриншот сторінки “Сили правди” в YouTube. Над відео працювала Анна Присяжна

Анна каже, що часто доводиться фотографувати посадовців без їхньої попередньої згоди. У таких випадках виникали питання етики й можливості використання цих фото. Доводилося враховувати всі правові й редакційні нюанси, щоб матеріал відповідав стандартам і не спричиняв конфліктів.

"Часто стикаюсь із ситуаціями, коли забороняють фотографувати. Однак я завжди керуюся законом, який дозволяє знімати публічних осіб або посадовців без їхньої згоди, якщо це відбувається в межах їхньої професійної діяльності чи на публічних заходах", – розповідає вона.

Як у "Волинь Online" вимагали видалити фото із сайту 

Редакторка і журналістка сайту "Волинь Online" Мар’яна Метельська розповідає, як невідома їй людина просила видалити опубліковані фото із сайту. Йшлося про репортаж на Водохреще, де люди купалися в крижаній воді в річці Стир. 

Редакторку просили видалити зображення, де людина виходила з води до журналістів.

Скриншот матеріалу про Водохреще із сайту "Волинь.Online"

"Я відмовила, бо ми не вели прихованого знімання. Там було багато журналістів, і ніхто до нас не звертався з проханням не фотографувати. Закон не забороняє фотографувати в публічних місцях на публічному заході", – каже Мар’яна Метельська. 

Фото із соцмереж треба перевіряти 

20 січня у фейсбуці набув популярності допис однієї користувачки про те, що в Луцьку водій нібито вигнав військового на милицях з автобуса. Цей допис поширили кілька волинських медіа, і новина стала резонансною. У поліції перевірили, що відбулося, за відео з камер спостереження. Поліцейські з’ясували, що до салону автобуса заходив чоловік, який не оплатив проїзду й не показав документа, який би підтвердив пільгу, і після цього він сам вийшов. Одна з пасажирок подумала, що водій вигнав військового, написала про це та додала фото з водієм. Після в групі "Наш Луцьк" авторка допису перепросила, втім у деяких медіа залишилося незаблюрене фото з водієм, а в коментарях – образи щодо нього. 

Детальну "добірку" коментарів зібрала речниця поліції Волині Ольга Бузулук, яка розповіла про кейс на своїй фейсбук-сторінці.

Скриншот із групи “Наш Луцьк” у соціальній мережі Facebook

Скриншот із сайту "Конкурент". Приклад коректного зображення водія, якого несправедливо обвинуватили в проступку

***

Війна додала стресу редакторам і журналістам. Журналісти мають швидко орієнтуватися, що й коли можна фотографувати, а коли відкладати публікацію зображень, щоб не зашкодити іншим. Також медійникам варто добре знати закони, щоб захистити себе, якщо хтось заборонятиме проводити знімання або ж порушуватиме їхні права. 

Мая Голуб, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області