Перешкоджання, залякування, недоступ: як чернівецькі журналісти захищають свої права

Що може статись з журналістом чи журналісткою, спитаєте ви. Адже він, вона собі ходять на заходи, знімають сюжети, пишуть статті. Що тут небезпечного і страшного? Та як тільки журналісти/журналістки починають знімати чи робити матеріали про те, що хтось хотів би замовчати чи у випадку конфлікту, тоді вони почасти у небезпеці. В умовах безкарності за злочини перед журналістами, незнання законів, вдарити журналіста, відібрати камеру, не впустити на засідання комісії в міськрад - справа звична. Не винятком є і чернівецькі медійники. Що ж з ними може статись?   Побиття та залякуванняВипадок Головного редактора тоді опозиційної газети “Час” Петра Кобевка в травні 2004 році в дворі редакції жорстоко побили невідомі. Його вдарили двічі коліном в голову. Він отримав сильний забій голови, лицевих тканин обличчя, перенісся та високий тиск. Той випадок Кобевко повністю пов’язував з журналістською діяльністю і вважав перешкоджанням, в той час як тодішні міліція — дрібним хуліганством (деталі — в повідомленні ІМІ). В результаті ніхто не був покараний. На думку Петра Кобевка, побиття, вбивства журналістів розробляються в одних кабінетах разом з тими, хто мав би це розслідувати. Що робити Петро Кобевко говорить, що журналісти не можуть бути захищені в таких умовах, коли правоохоронці не можуть (не хочуть) знайти нападників, і, тим більше, організаторів, ніхто не несе реальної відповідальності за злочини проти представників ЗМІ. Навіть якщо у журналіста є зброя, то це не допоможе під час запланованого нападу. Хіба від хуліганів може уберегти. Тільки резонанс, максимальна публічність, але вже за результатами нападу, може змусити правоохоронців притягнути до відповідальності нападників і організаторів. І якщо нападники будуть покарані, цьому буде надано розголос, то інші, можливо, боятимуться покарання. Але зараз, на жаль, ніхто за напади не несе відповідальності.   Випадок У травні 2017 року “проблемами” погрожували охоронці приватної охоронної фірми позаштатному журналісту, фотокореспонденту “Чернівецького променя” Ігорю Константинюку. Випадок стався в торговому центрі без жодних передумов, коли журналіст стояв в холі центру. Він написав заяву щодо залякування. Тільки в серпні слідчий взяв покази у журналіста. Результатів поки немає. Що робити Ігор Константинюк радить одразу викликати поліцію, щоб зафіксувати все, обов'язково написати заяву поліції, зателефонувати колегам, звернутись за порадою до профспілки. Якщо щось станеться, то люди хоча б будуть знати про те, що цьому передувало.   Що каже закон Стаття 345-1 Кримінального кодексу України. Погроза або насильство щодо журналіста

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

Під професійною діяльністю журналіста слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану зі збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.   Пошкодження майнаВипадок У березні 2017 року директор телеканалу ТВА Вадим Пелех знайшов свою машину з порізаними колесами. Інцидент директор пов’язує з професійною діяльність і написав відповідну заяву в поліцію. Однак у журналіста тільки взяли пояснення після виклику і все. Що робити  Вадим Пелех стверджує, що якщо є час і бажання, то потрібно добиватися відкриття кримінального провадження, дзвонити, контролювати. Він розповів, що це уже не вперше з ним така ситуація склалась, коли немає відповіді від поліції (раніше міліції). Зокрема, справу щодо погроз йому на сайті теж закрили.   Що каже закон Стаття 347-1 Кримінального кодексу України Умисне знищення або пошкодження майна журналіста.

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї, у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

 Блокування, недопуск в приміщенняВипадок У грудні 2015 року знімальну групу ТРК “Чернівці” утримували в довгобуді в Чернівцях, не даючи вийти з під'їзду. Журналістка Надія Величко написала заяву про перешкоджання журналістській діяльності, ходила давати свідчення, на перехресний допит. Але провадження закрили. Що робити Надія Величко говорить, що перш ніж починати такі справи (писати заяву, ходити в поліцію на пояснення, перехресні допити), потрібно переконатись, чи хтось буде вас підтримувати і якою буде ця підтримка. Адже у журналіста переважно немає ні часу, ні можливостей, ні процесуальних знань щодо захисту свого права вже в процесі розгляду кримінального провадження.   Що каже закон Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

1. Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю

- караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1504365415541749   Недопуск до інформаціїВипадок Тут наведу свої приклади, коли моє право на доступ до інформації неодноразово порушували то керівництво Чернівецького національного університету, відмовляючи у наданні інформації про зарплатні, то головний лікар обласної лікарні, який не хоче давати свою декларацію. Що робити? Я раджу, по-перше, відмову у наданні публічної інформації, чи неотримання відповіді на запит або недостовірну відповідь можна оскаржити в порядку підпорядкування. Якщо відмовили в департаменту, то написати скаргу до вищого керівництва (міського голови, голови районної ради, райдержадміністрації, облради, облдержадміністрації і т.п.). По-друге, якщо відмова не спрацювала, або якщо нема надії на ту скаргу, то можна написати до Уповноваженого з прав людини. http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/applicant/ По-третє, можна йти до суду. Одразу після порушення вашого права, але не пізніше, аніж через півроку після цього факту. З березня 2017 року я започаткувала ініціативу #насудзадоступ, яка компенсує витрати на судовий збір (640 грн), а юридичну допомогу журналістам надає Платформа прав людини.   ЗаконСтаття 212-3 Кодексу про адміністративні правопорушення: “Порушення права на інформацію та права на звернення”. Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України “Про доступ до публічної інформації”, “Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення”, “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, “Про відкритість використання публічних коштів” та “Про засади запобігання і протидії корупції”, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Добре, що нема прикладів до інших статей кримінального кодексу, як от “Посягання на життя журналіста” (стаття 348-1), “Захоплення журналіста як заручника” (349-1). Після розмови з колегами зрозуміла, що результативності в заявах до правоохоронців чернівецькі журналісти не бачать. На жаль, вони мають підстави так думати, адже якщо подивитись добірку, яку я робила про випадки порушень прав журналістів і реакцію поліції, починаючи з 2015 року, то таке ставлення очевидне. І цю ситуацію треба змінювати.   В будь-якому випадку захищати свої права необхідно. В цьому можуть допомогти профільні організації: Інститут масової інформаціїІнститут розвитку регіональної пресиПлатформа прав людини А також не соромтесь писати заяви до поліції, позиватись до суду. Надія Вірна, регіональна кореспондентка ІМІ в Чернівецькій області, для сайту “Час” Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США