Носії волинської джинси

У газетах та волинських сайтах присутня комерційна, політична та іміджева джинса. У політичній джинсі основна мета –  просування інтересів політиків, піар влади. А завдання комерційної джинси – щоб людям захотілося прийти і купити товар чи замовити послугу. У розвинених країнах джинса – це ганьба, а в нашій країні звичайне явище. Іміджева показує лише позитивні риси політика.

Наразі найбільше матеріалів, які пишуть журналісти-«джинсовики», є в інтернет-виданнях. Прихована реклама присутня в основному там, де  власниками видання є політики або ж наближені до влади люди.

На сайті «Medialab.online» є розміщена медіа-карта з власниками ЗМІ.  Можна подивитися, хто на що впливає.

Найджинсовіший період – це час виборів, коли політикам потрібно показати себе максимально з позитивної сторони. У розвинених країнах ЄС рекламу завжди позначають, а  в нас це роблять не завжди попри наявні вимоги законодавства.

Відповідно до ст. 1, 9 Закону України «Про рекламу», прихована реклама заборонена. Тобто реклама має бути маркованою. Введення в оману читачів – це велике порушення.

Наразі джинси в Луцьку й загалом у Волинській області не так багато, як у виборчий період, але  матеріали з прихованою рекламою все ж є.

У деяких волинських газетах джинсу часто публікують із  знаком «зірочки» або ж пишуть над текстом «важливо»,  «актуальне»,  «варте уваги», «позиція», «вибори», або ж взагалі ніяк не підписують. Вище наведені приклади позначення реклами – це неналежне маркування. Адже якщо за текст заплатили гроші, то варто читачу про це знати. Деякі інтернет-сайти ставлять хештеги в кінці новини зі словом «реклама», але це роблять не всі.

Деякі політики піаряться, коли відбувається в Луцьку ремонт дороги або ж вулиці. Тоді виходять і фотографуються в гарних новеньких костюмах. Але  для чого це все? Хіба вони на вулиці ремонтували цю дорогу, щоб потім там фотографуватись?

Схожий приклад можна було бачити на сайті «Волинські новини», коли на той час виконуючий обов’язки міського голови Луцька Ігор Поліщук «оцінював якість ремонту доріг» на вулиці. Цей текст був також передрукований в  інших газетах.

Приклад комерційної джинси можна побачити на сайті «ВолиньPost», де є гід по стилю від «Портсіті». Текст спрямований на те, щоб люди йшли й купували товари в торговому центрі. Є навіть ціна на речі, а позначки щодо реклами нема.

Приклад неналежного маркування реклами можна побачити на сайті «Волинь24», де  просто зірочкою позначений текст про відкриття магазину.

Немає джинсових матеріалів на сайтах «Четверта влада» та «Громадське. Волинь», адже ці видання є незалежними від політиків та олігархів.

Відповідальність за приховану рекламу

Медіа-юрист Інституту масової інформації Максим Ратушний зауважує, що, відповідно до чинних положень Закону України  «Про рекламу»,  прихованою рекламою є інформація про особу чи товар у програмі, передачі,  публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може  вводити  в  оману  осіб  щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій.

Згідно з положеннями Закону, в Україні є забороненою прихована реклама, а також мають місце чіткі вимоги щодо ідентифікації реклами та її відокремлення від іншої інформації (у тому числі й політичної реклами).

«Нести відповідальність за порушення вимог щодо ідентифікації та заборони прихованої реклами мають розповсюджувачі реклами. Рекламодавці несуть відповідальність за достовірність інформації та зміст інформації, що надається для виготовлення реклами виробниками реклами», - зазначив експерт.

З його слів, на розповсюджувачів реклами, згідно з чинним законодавством, у випадках порушення рекламного законодавства накладаються штрафи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. У випадку ж повторного вчинення порушення протягом року – накладається штраф у подвійному розмірі від попереднього.

Відповідно до ст. 27 Закону про рекламу, вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної  (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих)  податків,  зборів  (обов'язкових   платежів),   які встановлені Податковим кодексом України. «Проте у випадку неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо  вартості  розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або   вартості   розповсюдження   реклами  центральному  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю  за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної   для здійснення ними передбачених Законом про рекламу повноважень, на рекламодавців, виробників реклами  та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн)», - прокоментував Максим Ратушний.

Експерт зауважив, що в разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої  з порушенням вимог Закону про рекламу, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається  штраф  у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн).

Медіа-юрист Інституту масової інформації Роман Головенко зазначив, що джинса є проявом корупції й порушення професійних стандартів, хоча це й має місце в приватному секторі.

«Для її зникнення бажано застосовувати комплекс факторів, таких як: підвищення медіа-грамотності аудиторії (тоді вона просто покине джинсуючі ЗМІ), налагодження механізму притягнення до юридичної відповідальності за приховану рекламу, журналістське ефективне саморегулювання. Тобто це в основному не законодавчі зміни, а питання вмілої імплементації закону та якості кадрів, але, на жаль, в Україні з цим традиційно проблеми», - вважає експерт.

Від авторки:  На мою думку, якщо журналісти будуть чесними перед собою і читачами, тоді інші не зможуть їх звинувачувати в заангажованості. Дотримуватись вимог законодавства і маркувати правильно рекламу насправді просто. Журналіст повинен писати матеріали, дотримуючись журналістських стандартів, а це найперша ознака професійності.

Мая Голуб, регіональна представниця ІМІ у Волинській області, для сайту "Четверта влада". 

Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)