Незалежність і вінницькі медіа

Медіа, навіть згідно з оновленим законодавством, занадто широке поняття. Це багатошарова спільнота, куди входять і представники комунальних медіа, і активісти, і заробітчани. Для когось тут нічого особистого, просто робота. Іншим незалежність – базова потреба, заради якої і варто залишатися в професії. Чималій кількості депутатів різних рівнів медіа стали трибуною, з якої ті перейшли зі світу людей до світу політиків.

Вінниця, місто, яке неодноразово різні журнали ставили в топ найкомфортніших в Україні, теж має досить строкату медійну мапу.

Війна за незалежність

Для того щоб існували демократичні інституції, яких би здорових поглядів ти не дотримувався, базова річ – безпека. А це – незалежність і захист країни від зовнішніх ворогів. Чимало вінницьких журналістів поповнили лави ЗСУ і стали на захист України, відклавши ноутбуки та планшети або ж перетворивши їх на знаряддя служби державі, а не роботи та покликання.

Не обійшлося без втрат: влітку 2022 року поблизу Миколаєва загинув військовий медик, вінничанин Євген Гутнік. У Вінниці його знали як талановитого і креативного дизайнера, він працював на вінницькому державному телебаченні, а після повномасштабного вторгнення пішов служити медиком до ЗСУ. Власне, чимало заставок ВДТ до реформування – робота Євгена.

Продовжують службу в ЗСУ і колишні колеги Євгена з вінницького державного телебачення Олексій Літвінов і Володимир Грицик. Взяли до рук зброю і журналісти Юрій Басюк, Роман Ковальський, Тарас Борисюк. Журналістки Ганна Тітовська, Наталя Ксенчина, Тутяна Дубогрій теж служать у Збройних силах.

Юрій Басюк полишив роботу журналіста і сконцентрувався на військових завданнях. Паралельно й власний відеоблог Юрій переформатував під військові рейки. Тепер там не звичні вінничанам огляди й новини, а репортажі про війну та побратимів. Вміння вправно керувати дронами знадобилось і в армії. Щоправда, тепер Юрію Басюку замість вінницьких краєвидів довелося відшукувати військові об’єкти на сході. І це його групі вдалося чудово. “Головне правило – не нашкодь. Ні собі, ні своїм побратимам по зброї, ні українським підрозділам. І не бреши”, – каже Юрій Басюк.

Гайда і боротьба

Чимало журналістів і журналісток стали волонтерами, допомагають армії.

30 червня пішла з життя одна з найвідоміших активісток і медійниць Вінниччини післямайданного періоду, очільниця ГО “Автомайдан Вінниччина”, засновниця сайту deputaty.in.ua Таїса Гайда.

Її життя і діяльність – яскравий приклад того, як медіа вкупі з активізмом та адвокацією дають плоди змін на місцевому рівні. “Ми допомагаємо місцевим активістам і ініціативним групам відстоювати свої права. Зокрема, надаємо інформаційну і юридичну підтримку, що є надважливим у ситуації, коли незалежних регіональних ЗМІ надто мало, а центральні ЗМІ часто не зацікавлені у висвітленні діяльності активістів місцевого рівня. Ми повертаємо людям віру в громадянське суспільство і формуємо довіру до громадських організацій, що є важливим для розвитку відкритого суспільства не тільки в нашій області, але й в усій країні”, – так описувала Таїса діяльність своєї організації.

Окрім нашумілого випадку про звільнення головного поліціянта Вінницької області Антона Шевцова у 2016 році насправді варто хоча б коротко розповісти ще про кілька випадків публікацій, які сприяли змінам.

На початку квітня 2021 року до ГО “Автомайдан” звернулися мешканці вінницької вулиці Стрілецької і повідомили про будівництво багатоквартирних будинків на землях Міністерства оборони. Коли журналісти звернулися до істориків, ті підтвердили, що на місці запланованої забудови сто років тому було кладовище вояків Української галицької армії. За даними істориків, там було поховано близько 9 тисяч військових, які померли через епідемію тифу. Згодом медійники опублікували розслідування під назвою “Право на пам'ять: чи будуватимуть житло у Вінниці на могилах українських вояків?”, де звернули увагу громадськості на те, що кладовище поблизу будинку по вулиці Стрілецькій, 23, існувало і що земля для будівництва була отримана за непрозорими схемами. Через тиждень після публікації виконком Вінницької міської ради ухвалив рішення про внесення змін у містобудівні умови й зобов’язав забудовника “провести шурфування ґрунту та, у разі необхідності, виконати пошуково-ексгумаційні роботи”. Згодом пошуковці, дійсно, виявили масове поховання. А міська рада заборонила на території кладовища будівельні роботи, анонсувавши створення меморіального парку. Щоправда, анонсом усе і завершилось.

Цікаво, що тоді представники штабного командування навіть залучили АрміюІнформ для відбілювання репутації і накиду на медійників, які насмілилися заважати планам дерибану.

Інша історія більш тривала і закінчилася судами. Під час моніторингу будівництв того ж 2021 року медійники виявили, що приватне підприємство намагається забудувати культурну пам’ятку Вінниці – Замкову гору. Потрібно було негайно бити на сполох і не допустити забудову історичного серця міста, адже тут окрім Вінницького замку знайшли сліди поселення часів Трипільської культури. Спочатку журналісти сайту deputaty.in.ua опублікували розслідування, де дослідили, кому належить фірма-забудовник та чи пов’язана вона з місцевим “істеблішментом”. Як виявилося, забудовник має протермінований договір оренди й користується земельною ділянкою без правовстановлювальних документів. І тоді потрібно було тягнути не тільки за медійні важелі, а й за “активістські”. В межах проведення адвокаційної кампанії “Замкова гора: переходь на сторону Світлих” медійники ініціювали петицію до міської ради щодо розірвання угоди із забудовником та збереження Замкової гори. Згодом звернулися до міської ради щодо контролю за використанням земельної ділянки біля Замкової гори та щодо необхідності перегляду простроченого договору оренди. Для привернення уваги до руйнування історичної пам’ятки організували та провели прибирання. А потім розробили проєкт рішення про створення парку “Замкова гора” та подали його у вигляді місцевої ініціативи на чергову сесію Вінницької міської ради. На жаль, депутати з першого разу не підтримали ініціативу, але водночас порушили вимоги Положення про місцеві ініціативи, розглянувши свій альтернативний проєкт перед проєктом рішення, яке ініціювали громадські організації. І це стало приводом підготувати позов до суду щодо скасування рішення міської ради та перегляду ініціативи стосовно збереження Замкової гори. Вінницький окружний адмінсуд визнав протиправними дії Вінницької міської ради, яка фактично погодила забудову пам’ятки археології і відхилила ініціативу активістів “Про створення історико-туристичного комплексу-парку “Замкова гора”.

Зараз на Замковій горі у Вінниці розташований найбільший в області флагшток із прапором України.

Та у 2023 році почалися не тільки відкочування назад у доступі до інформації, але й контратаки “героїв публікацій”. На сайт deputaty.in.ua двоє колишніх працівників сервісних центрів МВС образились і подали заяви до суду. Від медіа Олександр Князюк та Денис Фурманюк вимагають визнати інформацію про них недостовірною та заплатити по сто тисяч гривень моральної шкоди кожному. Князюк і Фурманюк вимагають “визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканність ділової репутації, публікацію “Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг “автобариг”.

Наразі в позові Дениса Фурманюка суд відмовив у повному обсязі.

– Князюк прийшов до Головного сервісного центру МВС з Регіонального центру у Вінниці. У Києві він спочатку став першим заступником голови Головного сервісного центру (ГСЦ МВС). А у 2019 році, коли Владислав Криклій, що очолював тоді центр, став міністром інфраструктури, Князюк зайняв його місце, – пише про Князюка народна депутатка Олександра Устінова. – У період роботи Князюка значно загальмувалася реформа МВС. За нього до структури поверталися старі обличчя з ДАІ, в сервісних центрах не працювала частина камер відеонагляду, вимагалися хабарі за іспити в автошколах. До сервісних центрів повернулися довгі черги, де на тих, хто, скажімо, хотів зареєструвати авто, вже чекали так звані бігунки – люди, що за гроші все вирішували в пришвидшеному режимі. У квітні 2021 року через таку ситуацію в ГСЦ МВС Комітет ВРУ з правоохоронної діяльності викликав Князюка на засідання. Згодом його звинуватили в тому, що він не лише ігнорує, а й покриває корупцію. І Олександр Князюк покинув посаду.

Але образився Князюк не за це, а за те, що журналісти вказали, що він, миротворець, учасник бойових дій, військовий з досвідом розмінування територій, пішов охороняти військкомат у Вінниці. Та ще й до подання позову проти журналістів, менш ніж за рік служби, демобілізувався. Начебто звільнився за сімейними обставинами, хоча військових з фронту навіть через важкі поранення не завжди звільняють.

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області