Незалежні медіа Хмельниччини: як вони працюють в регіоні

Україна цього року святкує 32 річницю Незалежності. Особливих святкувань як на національному, так і на регіональному рівні не планується, адже ворог не нехтує жодною можливістю забрати життя у якомога більшої кількості українців. Болючим прикладом є нещодавній публічний захід в Чернігові, під час якого загинуло 7 людей, а ушкодження отримало більше ста громадян.

До надважливих для українців державних свят ми поспілкуватися з регіональними медійниками, аби дізнатися про особливості їх роботи в часи, коли Україна не перестає виборювати свою незалежність. До розмови були запрошені ті медіа, які в регіоні вважаються справді незалежними і дотримуються професійних журналістських стандартів.

Медіареформа і Суспільний мовник

Революція гідності стала основним поштовхом до початку медіареформ і ухвалення відповідних законів в Україні. Мета реформ полягала у створенні демократичного медіаринку і відмови від старих радянських практик у медіа.

Так, в Україні відбулася хвиля роздержавлення комунальних газет, а у 2015 році розпочалось реформування обласних телерадіокомпаній. В результаті, у вільне плавання, до прикладу, пішли газети Проскурів і Подільські вісті, хоча перша по факту не втратила зв’язок із Хмельницькою міською радою, а лише змінилась форма отримала коштів з міського бюджету (детальніше можна прочитати тут і тут).

Однак вдалою варто назвати реформу обласного телеканалу «Поділля центр», який наразі носить назву «Суспільне Хмельницький». І хоч цьому медіа впродовж реформування прийшлося значно скоротити свій штат, наразі він вийшов на новий рівень комунікації, робить свою роботу виключно із дотриманням журналістських стандартів, розвиває свої канали комунікації і збільшує свою аудиторію. Наразі телеканал має на своєму ютуб-каналі 38,7 тисяч підписників, в телеграм-каналі та інстаграмі – більше 10 тисяч підписників у кожному, профіль у фейсбуці – 76 тисяч підписників. Також регулярно наповнюється інформацією сайт філії. До речі, хоч  телеграм-канал було створено на початку 2020 року, найбільшу аудиторію він зумів набрати опісля початку повномасштабного вторгнення.

У мовника також пробують працювати із новими форматами контенту – рілсами в інстаграмі та шорцами в ютубі, які отримують гарні охоплення аудиторії.

«Після реформування ми перестали бути ручним каналом обласної влади. Раніше вважалося, що раз ми працюємо на державу, то мусимо показувати лише діяльність представників державної влади на місцях. Зараз ми працюємо в інтересах суспільства, для розвитку громадянської відповідальності, захисту свобод у країні. У своїх матеріалах ми акцентуємось на людях, на їхніх проблемах і досягненнях. Саме ці люди сьогодні згуртувались, щоб допомогти боротись за свободу і незалежність – військові, волонтери, вчителі, медики», – розповідає головний редактор Суспільне Хмельницький Григорій Карякін.

«Ми перестали хвалити владу лише за те, що вона влада. Якщо влада працює на розвиток громад – ми про це розповідаємо, якщо «дає в штангу» чи намагається впроваджувати нечесні схеми – не мовчимо. З реформуванням  дихати журналістам на каналі справді стало легше: ми відчуваємо себе людьми, які стають рушіями змін, які відповідальні і за себе, і за свою громаду.

Наші сюжети про наслідки російських атак на Хмельниччину і бажання вірян мати українську церкву набрали десятки тисяч переглядів на ютуб-каналі Суспільне Хмельницький. Як на мене, це є ознакою, що люди нам довіряють і ми прагнемо зміцнювати цю довіру. Ми відкриті і чесні зі своєю аудиторією, це важливо для нас», – говорить Григорій Карякін.

За словами головреда, вони працюють у великій команді, адже у кожній області є Суспільне: «Це коло однодумців, з яким легко розвиватись і рости. Ми обмінюємось досвідом, сюжетами, робимо спільні проєкти. Наші місцеві сюжети і інтерв’ю бачить вся Україна, бо ми готуємо багато матеріалів для всеукраїнського інформаційного проєкту «Суспільне.Спротив». Нам є, куди рости і чого ще вчитись, зараз ми вивчаємо і працюємо на діджитал-платформі – сайт, фейсбук, телеграм – ми там, де є наша аудиторія»

 Медіа-корпорація і більше трьох десятків років історії

«Понад тридцять років видання медіа-корпорації «Є» були і залишаються незалежними. І наша аудиторія може бути впевнена в тому, що на інформацію, яку ми подаємо, немає комерційного чи політичного впливу або будь-яких інших особистих інтересів», – розповідає редакторка сайту «Є» Ірина Олійник.

За її словами, в цьому полягає місія видання – бути джерелом достовірної, актуальної, важливої для суспільства та корисної інформації, подаючи її різносторонньо та неупереджено, неухильно дотримуючись професійних стандартів, етичних принципів журналістики на українського законодавства.

«Особливо важливо таких принципів дотримуватися в період, який нині переживає Україна, – період війни, розв’язаної проти нас Росією. Бо інформаційний фронт – це те, де ми можемо наближати перемогу. І ми як незалежні журналісти можемо це робити завдяки публікаціям на сайті «Є» та у всеукраїнському виданні «Сімейна газета», – говорить редакторка.

За словами Ірини Олійник, більшість рубрик і матеріалів нині спрямовується саме на тематику розуміння ідентичності, важливості незалежності, боротьбу за свободу, викриття воєнних злочинів, розвінчування фейків і російських наративів, викриття внутрішньої корупції тощо. 

«Чим більше розповідатимемо про такі факти, тим менше прихильників «руського міра» буде в Україні. Матеріали краєзнавчого й історичного характеру про визначних українців, перемоги, відмінність традицій та звичаїв українців і росіян – усе це сприяє патріотизму читачів, розвиває гордість за Україну і українців, вселяє надію на те, що ми обов’язково переможемо ворога і житимемо у вільній державі», – додає Ірина Олійник.

І справді, більше тридцяти років минуло, як на українському медіаринку з’явилися перші паростки медіакорпорації «Є». Її засновником та керівником упродовж усіх цих років є хмельницький медійник і видавець Сергій Іщук.

У 1989 році, коли розпадався Радянський Союз, ця медіакорпорація розпочинала свою роботу з підпільного газетного самвидаву, коли випускали крайову газету «Пробудження». З часом почали заробляли на самвидавівські випуски комерційними проєктами, що об’єдналися під брендом «Є» – «Є-Поділля», «Є-Теленавігатор», «Є-Сімейна газета» та інші.

Сьогодні одне із видань медіакорпорації, «Сімейна газета», перебуває в десятці найтиражніших газет України і має наклад понад 50 тисяч примірників. Під час широкомасштабної війни всі випуски друкуються з об’єднаним контентом у форматі єдиної газети – за принципом «Єдиних новин» на українському телебаченні.

Наразі медіакорпорація Є – одна із небагатьох в регіон має досвід роботи із грантовими проєктами і успішно співпрацює з донорами. Вони також мали проєкти, які передбачали підтримку інших медійників, а на початку повномасштабного вторгнення редакція прихистила у себе медійників, які змушені були покинути свої домівки.

«Один з проєктів, спрямованих не лише на наші інформаційні видання, а й на підтримку інших ЗМІ, медіакорпорації вдалося реалізувати у першій половині цього року. Це проєкт підтримки районних газет з прифронтових територій, які через війну опинилися у вкрай важких умовах: хтось втратив редакцію, комусь довелося евакуюватися, хтось не мав фінансової змоги друкуватися. Відтак, люди з прифронтових територій, особливо в сільській місцевості, часто залишалися без інформації, яку звикли черпати з газет. Так ми налагодили співпрацю з 39 редакціями (в тому числі, бахмутською редакцією газети «Вперед») з понад десяти областей України. Перевага надавалася областям, які були під тимчасовою окупацією, де велися бойові дії та райони, які зазнали значних руйнувань», – поділилася успіхами медіакорпорації в реалізації проєкту її редакторка.

За слова Ірини Олійник, вони друкували матеріали журналістів цих видань, надавали власні матеріали для розміщення на сторінках цих газет. Таким чином вони підтримали редакції фінансово, надали їм різнопланові матеріали, зверстані сторінки, як результат, більше українців отримали корисну й потрібну інформацію.

«Для багатьох районних редакцій це був перший корисний проєкт фінансової підтримки після початку повномасштабного вторгнення. Для них важливо усвідомлювати, що вони не одні у їхньому прагненні доносити до читача важливу інформацію під час війни.  Подібні проєкти будемо втілювати і надалі. Адже зміцнення інформаційного фронту, а відтак – і нашої незалежності, сьогодні вкрай важливе», – резюмувала редакторка сайту «Є» Ірина Олійник.

За аналітичною інформацією, яку медіакорпорація оновлює регулярно, сайт медіакорпорації «Є» щоденно відвідує більше 50 тисяч відвідувачів, сторінки мають більше 90 тисяч переглядів за день. В інстаграмі – більше 9 тисяч підписників, в телеграм-каналі – більше 3 тисяч і на ютуб-каналі – 17,2 тисяч підписників.

Незалежне новинне медіа

Vsim.ua – новинний ресурс №1 у Хмельницькому. Так себе позиціонує саме медіа на офіційному сайті. Воно входить у медіахолдинг RIA Media, яке працює вже 27 років і має редакції у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі і Козятині. Насправді, воно так і є, адже ця редакція має свою аудиторію, яка не переставала його читати і після введення платної підписки. До слова, з початком повномасштабного вторгнення її скасували і надали читачам повноцінний доступ до всього контенту.

«Журналістика – дзеркало суспільства. У нас воно не ідеально “чисте” й багато ЗМІ показують людям життя не таким, яким воно є насправді, а таким, як його хочуть показати власники цих ЗМІ. Це велика проблема як на національному, так і на регіональному рівнях, – ділиться своїми думками щодо існування незалежної журналістики в регіоні головний редактор сайту vsim.ua Максим Фарина. – Викривлена такими “журналістами” інформація напряму впливає на те, як ми живемо. Це відображається на результатах виборів й, відповідно, на тому, яку владу ми всі отримуємо. І мені дивно потім у приватних розмовах чути від працівників цих медіа скарги на якісь не такі рішення депутатів. Хіба ви до цього не причетні? Чи ви думали, що просто виконали без наслідків роботу й заробили собі на хліб? Це не так».

Саме це медіа, до речі, славиться своїми критичними матеріалами щодо представників владних структур. Також журналісти не бояться ставити гострі питання посадовцям і завжди висвітлюють інформацію про порушення, яку отримують від своїх джерел.

«Розвиток незалежної журналістики є вкрай важливим для розбудови незалежного суспільства в країні, яка бореться зараз за своє існування. І роботи в цьому напрямку дуже багато. Адже більшість ЗМІ у нас не є незалежними або просто не знають, як можна працювати без фінансової підтримки якогось політика. Існує багато міжнародних грантових проєктів, які дають змогу розвиватися. Ми, до прикладу, співпрацюємо із “Media Development Foundation”, “WAN-IFRA”, українською Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України», – додає Максим Фарина.

Як уже писав ІМІ, два хмельницьких медіа почали на свою діяльність отримувати грантову підтримку. Медіакорпорація «Є» вказувала на своєму сайті, що «ряд матеріалів публікуються за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа». Водночас сайт vsim.ua отримав підтримку від Європейського Союзу/Міжнародного Фонду «Відродження» і Асоціації “Незалежні регіональні видавці України”/NDF.

Головред Максим Фарина підняв досить болючу тему для медіа регіону – кількість незалежних медіа на Хмельниччині. Список редакцій, про які розповідається в цьому блозі, міг бути значно довшим, однак значна частина з них з року в рік висвітлює діяльність органів влади за бюджетні кошти, а тому не може називатися незалежними. Ще частина має власників, які впливають на редакційну політику. На думку редактора, чим більше незалежних ЗМІ у буде в регіоні і чим краще буде розвинена “журналістика здорової людини”, тим більше шансів, що на виборах ми зможемо обрати не “владу курця” (Влада здорової людини – це та, яка має бути і та яка правильна, влада курця – це по суті те, що ми маємо 30+ років).

Замість висновків

Медійне середовище на Хмельниччині за роки незалежності не дуже змінилось. В медійній сфері професійними стовпами є лише кілька редакцій. Шаленого темпу  створення нових редакцій в регіоні не спостерігається, а ті що є – або залежать від бюджетних коштів, або від приватних інвесторів, які впливають на редакторську політику.

Разом з тим, в регіоні останніх кілька років почали працювати громадські організації, які у своїй діяльності мають повноцінний медійний напрямок. Хочеться сподіватися, що саме такі випадки допоможуть змінити ситуацію на медіаринку і сприятимуть народженню все більшої кількості незалежних медіа. Навіть в умовах повномасштабної війни.

 Альона Береза, регіональна представниця ІМІ в Хмельницькій області