Довгопост про експертність, експертів і усе на світі

Одна з небагатьох речей, які запам’яталися з часів навчання на кафедрі журналістики: інформація не терпить вакууму. Яка б подія не сталася – червона доріжка, призначення міністрів, природна катастрофа чи війна – перша година критична. Бо офіційної інформації поки немає, а говорити щось треба. 

І в цей момент з’являються чорти, які експерти з усього: з підкилимної політики, техногенних катастроф, повеней, війни й харчування в школах. Собою вони заповнюють інформаційний вакуум. І, коли з’являється офіційна інфа, вона вже мало цікава. З тієї причини, що сумнівні люди встигли розповісти 100500 версій події. І серед цих версій кожен знайде собі те, у що хоче вірити. Факти стають малоцікаві. А якщо вони розходитимуться з версією, яка тобі ближче до душі, ти завжди знайдеш пояснення. Зазвичай найпростіше: від нас щось приховують і це комусь вигідно. На практиці це може бути зовсім не так, але спробуй це поясни. Справи Майдану тому хороший приклад.

Велика частина провини за цей триндець на самих журналістах. Бо треба, аби подію тобі хтось прокоментував і пояснив. Оскільки журналіст не є експертом (хоча не всі про те пам’ятають) у жодній зі сфер, потрібен фахівець. Але проблема в тому, що вичепити фахову людину на 10–15 хвилин навіть телефонної розмови те ще завдання. Плюс експерт, який себе поважає, навряд буде давати якісь коментарі без фактів. Ну, бо треба розуміти, що коментувати. 

Але декому треба бути першим. Тож частина колег іде по шляху найменшого спротиву: шукає експертів з усього на світі. Є взагалі улюблений підвид інфоциганства, коли коментувати події запрошують нумерологів, астрологів і тому подібну єресь. 

В результаті ЗМІ надувають експертність людям, які мали б торгувати шаурмою в ларьочку. Деякі з таких експертів навіть стають офіційними спікерами (так, це про Арестовича). 

В якийсь момент виявляється, що експерт наговорив хєрні – колеги вдають, що нічого не відбулося. Ставлять собі в новини офіційну інфу й забувають про кілометри говорільні ні про шо. Коли ж історія повторюється – вони знов ідуть до тих самих експертів. В результаті виходить колообіг лайна в природі. Згадайте, наприклад, чим зараз займається той же Карасьов, який свого часу не вилазив з ефірів і майже щодня з’являвся в новинах (маю гріх, теж брали в нього коментарі). Чи згадайте ефіри на медведчуківському тєліку, де всілякі шуфричі (це збірний образ, якщо шо) коментували вакцини і війну. 

Що з цим робить? Завалить ліцо і не продукувати інфошум. Бо оце поки до колег у редакцію їхав, вже начитався експертів з гелікоптерів і замахів на міністрів. Дехто взагалі поводиться як трупожер і робить коментарі “експертів” про те, як МВС у результаті теракту прийде в норму. Хочеться щось повідомити про подію – засилайте репортерів на місце. Видзвонюйте фахівців і людей, які володіють реальною інформацією, ставте питання на брифінгах. Робіть роботу, крва! Але, здається, ми до того ще не доросли. І не скоро доростем( Сумно це все(

Матеріал узято з фейсбук-сторінки Стаса Козлюка.