До мотивації через лінь, або Чому прокрастинація – твоя найкраща подруга

Мабуть, вас теж час від часу бісять ці постійні онлайн-курси з мотивації, тренінги "Як стати успішною", "Як навчитися перемагати себе" та інші подібні.

Заходиш у книжковий магазин – а там ціла поличка мотиваційної літератури. Відкриваєш інстаграм – запрошуємо на марафон успішності! Прокрастинація стала мало не злочином, потрібно постійно рухатись, рухатись, рухатись.

Впроваджувати нові проєкти, вивчати мови, змінювати роботу, оточення, викидати з голови тоннами погане, правильно харчуватися, худнути, збирати речі в подорож, разом викинути з голови все погане і впустити в життя добро та радість.

А ти такий сидиш собі, не мотивуєшся, і всі ці усміхнені, успішні й багаті люди навколо заганяють тебе в ще більшу депресію.

Знайомо? Мені так.

У житті кожної людини бувають періоди, коли рухатися не хочеться. І не треба.

У найважчий момент свого життя я найбільше винуватила себе за те, що перестала приносити користь. Я просто не могла нічого робити. Ні, була робота і якісь обов'язки. Але поза тим повертаєшся додому, і єдине, чого справді хочеться, – відкрити маджонг на телефоні, безкінечно скролити стрічку інстаграма або просто дивитись у стелю. Найгірше, що і довгоочікувану тоді відпустку я провела в ліжку. Нікуди не поїхала, нічого не прочитала, не зробила жодної корисної справи.

А найнестерпніша річ – самокатування за власну прокрастинацію і втрачений час.

Це замкнуте коло: ти не можеш нічого робити й постійно винуватиш себе в тому, що не можеш нічого робити. Почуття провини збільшує твоє безсилля щодня в рази. Ти стрімко залітаєш у таку депресію, що навіть котик, який стрибає до тебе на коліна, згортається клубочком і муркоче, не викликає жодних радісних почуттів.

Найкраща порада, яку я отримала в момент тотальної прокрастинації, звучала коротко: продовжуй.

І хоча я довго пручалась і казала, що потрібно щось зробити для того, щоб знову змотивуватись і почати радіти життю, мене таки змусили дати собі ще часу на відпочинок і не робити нічого.

І залишок своїх сил я кинула на те, щоб перестати винуватити себе у своєму ж безсиллі.

Відпустку я мала, отож час на те, щоб спати до обіду, а потім безцільно скролити стрічку інстаграма або дивитися "Відчайдушних домогосподарок", був.

А потім, десь за тиждень, з'явилося бажання почитати книжку, і сайт Нового формату непогано на мені заробив.

Після бажання читати повернулося бажання писати, а потім – бажання спілкуватися з реальним світом.

Не можна сказати, що зараз я відчуваю себе щасливою на 100 відсотків і що я зовсім вибралася зі своєї депресії.

Проте я зробила, мабуть, найголовніше для себе – подружилася з прокрастинацією. Тепер у моменти емоційного і робочого вигорання, коли нічого робити не хочеться, я просто нічого не роблю. Жоден період життя не триває безкінечно. І безсилля, і небажання рухатися мине, якщо дати собі трохи часу і не картати за лінь.

Прокрастинацію теж можна використати. Для того щоб подумати, помріяти, вичленити з потоку думок найважливіше.

Отже, кілька порад у боротьбі з депресією я для себе визначила сама, без мотиваційних книг та марафонів:

1.  Дай собі час 

Важливо зрозуміти, що ресурси нашого організму, на жаль, вичерпні. Але вони відновлюються, якщо дати собі на це час.

Неможливо штовхати вперед машину без палива і сподіватися, що вона таки поїде. Треба дати час для заправки.

2. Коли нарешті зможеш, роби те, на що давно не вистачало часу або сміливості

Відвідай сама нове місто і спробуй там каву в кожній кав'ярні, зв'яжи шкарпетки або почни колекціонувати абищо. Заведи кота чи хом'яка, дай йому смішне ім'я. Покатайся на повітряній кулі або стрибни з парашутом. Купи нових речей.

3. Мрій та плануй

Придбай красивий блокнот, занотуй там свої бажання і розпиши кроки для їхнього втілення, без усяких відмовок про час та гроші. Плануй так, наче в тебе є все для здійснення своєї мрії.

І найголовніше, в будь-якій тяжкій ситуації важливо пам'ятати одне: поруч з тобою є люди. І більшість із них – хороші, які можуть прийти на допомогу, дати пораду чи навіть краще: не давати жодних, а просто сказати, що все йде саме так, як потрібно. Це може бути психолог, мама, подруга або просто знайома людина.

А може, і є сенс записатися на мотиваційний марафон. Хтозна.

Інна Зелена, завідувачка сектору з роботи зі ЗМІ відділу громадських зв'язків Херсонської міської ради