Методи пропаганди базуються на принципах соціальної психології – це незаперечний факт. Однак не менш цікаво розглянути їх крізь призму нейрофізіології, яка дає чітке пояснення того, як пропаганда впливає на свідомість людини.
У своїй діяльності пропагандисти апелюють передусім до емоцій: страху, жалю, емпатії, гніву чи ейфорії. Наприклад, ключові меседжі російської пропаганди – демонізація українців, вигадки про “знищення Росії Заходом” чи “звірства української армії” – формують у свідомості російського суспільства страх за майбутнє та жалість до військових РФ чи так званих пригнічених російськомовних громадян України. Водночас наративи про “непереможність російської армії” або “звільнення російськомовних українців” породжують почуття величі, ейфорії та вдаваної емпатії.
Натомість пропаганда ніколи не апелює до критичного мислення, адже її мета – нав’язати готову картину світу, а не стимулювати аналіз і формування власної думки.
Щоб зрозуміти механізм дії пропаганди, важливо врахувати, які структури мозку відповідають за емоції, а які – за критичне мислення.
Тож спробуємо розглянути, як емоційні методи пропаганди впливають на свідомість людини з урахуванням тих структур мозку, що відповідають за емоції та критичне мислення, і як вони взаємодіють між собою.
За емоційні реакції відповідає кілька ключових ділянок мозку. Передусім це мигдалеподібне тіло, або амигдала, яке “вмикає” відчуття страху, тривоги, гніву, а також формує емоційні спогади. За фізіологічні реакції на емоції (наприклад, підвищене серцебиття чи тиск) відповідає гіпоталамус, який через гормональну систему запускає реакції організму. Острівцева кора відіграє важливу роль у формуванні відчуття відрази, співпереживання та усвідомлення внутрішніх станів.
Натомість за критичне мислення, логіку та здатність вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки відповідають дорсолатеральна та вентромедіальна префронтальні кори.
Ефективність пропаганди пояснюється тим, що ці структури перебувають у взаємодії:
- емоційні центри можуть послаблювати когнітивний контроль;
- а префронтальна кора, навпаки, пригнічувати надмірну емоційну реакцію.
Надмірна активація емоційних центрів може пригнічувати роботу зон, відповідальних за раціональне мислення, і, навпаки, активна робота префронтальної кори може знижувати інтенсивність емоційних реакцій.
Наприклад, коли амигдала сильно активується під впливом страху чи стресу, вона зменшує здатність префронтальної кори контролювати поведінку. У такому стані людина діє імпульсивніше. Якщо ж активнішою є префронтальна кора, вона може “заспокоїти” емоційні центри та допомогти мислити раціонально. У нейрофізіології навіть існує термін для опису цього феномена – “викрадення амигдали” (amygdala hijack), коли емоційна реакція бере гору над логічним мисленням.
Спрощено цей зв’язок має такий вигляд:
Саме цим і користується пропаганда: вона навмисно активує емоційні центри мозку, особливо амигдалу, щоб приглушити роботу префронтальної кори. Людина, яка перебуває під владою сильних емоцій, фізіологічно менш здатна мислити критично і раціонально, а отже стає вразливішою до маніпуляцій.
