Антон Мачула: журналіст, який став пресофіцером Сил оборони України
Антон Мачула 2015 року, після університету, працював у Дніпрі на двох телеканалах – 51-му й 11-му. Згодом був журналістом "Факти ICTV" в Києві. Пізніше повернувся до Дніпра і перед рішенням доєднатися до Сил оборони був випусковим редактором на сайті "Інформатор". Уже понад рік Антон Мачула – пресофіцер штурмового полку "Луганськ" об’єднаної штурмової бригади Нацполіції України "Лють".
Розмову з Антоном представниця Інституту масової інформації Ольга Василець записала в Дніпрі. Говорили про взаємодію журналістів з різними підрозділами Сил оборони, його мотивацію доєднатися до Сил оборони, підготовку та особливості роботи. Що означає бути пресофіцером? Що допоможе покращити комунікацію військових та журналістів? Які є успішні приклади комунікацій від військових? Відповіді на ці запитання ми шукали в липневому блозі.
Приєднання до Сил оборони та бригада "Лють"
"Коли з’явилася ця вакансія пресофіцера в бригаді "Лють", я зрозумів: я маю досвід у журналістиці і тут я точно можу бути корисним. У мене були медійні знання та уміння, і ось була пропозиція", – розповідає Антон Мачула.
З багаторічним досвідом журналіста й редактора він відгукнувся на вакансію пресофіцера, проте, щоб обійняти цю посаду, необхідно було пройти кілька етапів іспитів.
"Мене спершу атестували як поліцейського. Ми поліція особливого призначення, і фізичні нормативи для проходження конкурсу були вищі. Спершу мали скласти фізо: біг, відтискання, прес, підтягування тощо. Оскільки я на офіцерській посаді, то мені треба було скласти іспит на володіння українською мовою. З цим не було проблем. Після – першопочаткова підготовка. Було важко фізично. Але я думаю, що так і потрібно. Це був крутий досвід. Постійне випробування твоїх фізичних можливостей, ментальних, моральних. І це було корисно. Лише на ніч можеш зняти бронежилет, шолом та автомат. Звісно, зараз фізично точно менше навантаження, психологічно – таке навчання допомогло. Адже зараз роботи багато, вона може бути терміновою, і, звісно, це потребує уваги, зосередження та терпіння, щоб адекватно виконати це завдання", – пригадує Антон.
Обов’язки пресофіцера?
Антон висвітлює діяльність свого полку "Луганськ" та популяризує бригаду. Він має працювати з інформаційними приводами, розповідати історії бійців, пропонувати розповісти про ці історії журналістам та, власне, допомагати журналістам у створенні їхніх матеріалів.
"Це ведення соціальних мереж, створення контенту: фото та відео з тренувань із полігонів, інтерв’ю з бійцями, фото чи відео про бойову роботу. Або ж можуть надходити запити від журналістів: нам потрібен для сюжету герой, боєць, який може говорити на певну тему. Зараз, коли я відчув, як це – бути пресофіцером і працювати в пресслужбі, я беру назад всі свої слова, які я говорив представникам пресслужб: чому так довго, як так можна, я ж тільки одну людину прошу знайти мені!" – говорить Антон.
Антон пояснює: якщо звертаються безпосередньо до нього і просять знайти бійця для інтерв’ю, то найперше треба знайти цього бійця, дізнатися, чи він може розповісти і що. Зрозуміло, не всі готові та вміють розкуто розповідати на камеру, щоб журналісти врешті не отримали односкладні відповіді на питання.
"Важливо також, щоб сам боєць хотів спілкуватися з журналістами та розповідати на камеру. Далі це необхідно погодити з безпосереднім керівництвом, ще – з командиром бригади, з моїм командиром полку і командиром цього бійця. Тобто це потребує часу. Але, на щастя, паперової роботи стає все менше, і вдається відходити від зайвих паперових погоджень", – пояснює поліцейський.
Співпраця журналістів та пресофіцерів
Найперша та найважливіша рекомендація від Антона Мачули – завчасність. Варто звертатися завчасно: що раніше до виїзду знімальна група звернеться із запитом знайти героя, то швидше та якісніше це дасть змогу знайти героя та пройти всі етапи погодження.
"Також ми просимо від журналістів приблизний список питань чи тем. Так, є журналісти, які з 2014 року висвітлюють війну, вони знають, у кого і що доречно питати. А коли журналісти намагаються в бійця запитувати про інші напрямки, то це не в його полі діяльності. Коли ми бачимо приблизний список питань, ми можемо або знайти спікера, або скерувати журналіста щодо питань і тем. Також ми можемо підготувати відео з архіву бригади чи самого бійця", – пояснює Антон Мачула.
Важливість якісних публічних комунікацій
За словами Антона Мачули, якісні, активні комунікації в соцмережах важливі і для бригади, і для цивільних, щоб залучати нових людей до лав Сил оборони чи саме до бригади, в якій служить зараз Антон.
"Такий ґрунтовний підхід до того, як бригада сама про себе розповідає в соціальних мережах, важливий для тих, хто вагається, куди піти, до якої бригади приєднатися, який вигляд матиме підготовка та навчання, обладнання. Ми висвітлюємо тренування, показуємо, як це відбувається. До нас приходять добровольці, які кажуть, що прийшли, бо побачили наші відео з поля бою чи з тренувань", – розповідає пресофіцер.
Зараз інстаграм бригади "Лють" має понад 7 тисяч підписників. На сторінці показують бойову роботу, знищення ворога, нагородження поліцейських бригади, історії кохання бійців, дописи в пам’ять про загиблих бійців.
Вдалі приклади комунікації військових
Коли ми говоримо про активну комунікацію військових підрозділів, бригад чи батальйонів у соціальних мережах, то варто відзначити кілька дуже вдалих прикладів. Так, батальйон "Азов" має сайт і соціальні мережі. В інстаграмі в нього 204 тисячі підписників.
Третя окрема штурмова бригада на сайті містить розлогу інформацію про діяльність бригади. В інстаграмі має 110 тисяч підписників. Варто відзначити медійну присутність бригади на вулицях міста, зокрема Дніпра, у вигляді реклами бригади на білбордах.
У батальйону "Вовки Да Вінчі" теж є сайт з усією інформацією про батальйон та службу в ньому. В інстаграмі "Вовки" мають майже 53 тисячі підписників.
Також варто згадати добровольчий медичний батальйон Госпітальєри. На їхньому сайті є вичерпна інформація про батальйон, а в інстаграмі – понад 52 тисячі підписників. Загалом сайти мають подібну структуру, розповідають про власні цінності, специфіку роботи, як долучитися до конкретного батальйону чи бригади, актуальні вакансії чи як можна підтримати батальйон або бригаду. В інстаграмі ж дещо інша інформація – історії бійців, збори, анонси подій чи вакансії. Проте вони відрізняються одне від одного дизайном, а також стилем комунікації та взаємодії з користувачами.
Інститут масової інформації підготував пам’ятку для співробітників та військовослужбовців Сил безпеки та оборони України щодо взаємодії з журналістами під час виконання ними професійних обов’язків з інформаційного супроводу заходів з оборони України, щоб комунікація була професійною і ефективною з обох сторін.
Оля Василець, регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області
Help us be even more cool!