27 липня в інформаційному полі окупованої Луганщини відбувається щороку одна й та сама масштабна ритуальна інформаційна кампанія. Цього дня окупаційна адміністрація відзначає вигадану дату – “День пам’яті дітей – жертв війни в Донбасі”. Проте за трагічною так би мовити риторикою та емоційними епітетами ховається цілком прагматична мета: перекласти відповідальність за наслідки власної збройної агресії на Україну та сформувати емоційний щит для виправдання нових воєнних злочинів РФ.
Аналіз публікацій ключових пропагандистських ресурсів окупованої Луганщини, “ЛуганскИнформЦентр”, сайт окупаційної адміністрації Луганська, сітка “LuganMedia, за 27 та 28 липня 2026 року чітко демонструє: тематика дитячих смертей залишається одним із найбільш агресивних інструментів психологічної обробки місцевих.
Один темник – три ключові наративи
Моніторинг контенту показує, що всі публікації вийшли за суворо координованим сценарієм. Медійні ресурси окупантів просували кілька базових тез:
1. Демонізація ЗСУ та приховування причинно-наслідкових зв’язків
У публікаціях “ЛуганскИнформЦентру” про мітинг у Дитячому парку ім. Щорса загибель цивільних подається виключно як наслідок “злочинів київського режиму”. При цьому кремлівські пропагандистські ресурси повністю прибирають з контексту той факт, що бойові дії, руйнування та загибель людей на сході України з 2014 року – а згодом і повномасштабна трагедія 2022 року – є прямою наслідком російської військової інтервенції.
2. Емоційна маніпуляція та “сакралізація” трагедії
Окупаційні ресурси рясніють специфічною лексикою: “ангелы Донбасса”, “невинные жертвы”, “забыть нельзя, простить невозможно”. Написи на плитах, запуск білих кульок у небо та залучення дітей до покладання квітів разом із так званими “ветеранами СВО” – це елементи продуманого психологічного впливу. Головне завдання таких занять – викликати в читача та глядача стійку емоційну реакцію (гнів, біль, відчуття безвиході), яка блокує критичне мислення та аналіз реальних фактів.
3. Легітимізація окупації та залучення до ідеологічного поля РФ
Тема наслідків війни активно використовується для інтеграції регіону в російський порядок денний. На заходах обов’язково присутні російські посадовці (як-от “сенаторка РФ від ЛНР” Ольга Бас чи представники окупаційного “Комитета семей воинов Отечества”). Заяви про наміри розширювати меморіали та доносити “правду” до Європи виступають інструментом для виправдання подальшої війни та мобілізаційних процесів.
Анатомія мережі: як працює вертикаль поширення темника
Окремо варто звернути увагу на структуру просування цього пропагандистського приводу. Пропаганда на окупованій Луганщині працює як чітко налагоджений конвеєр.
- Верхній рівень (генератори сенсів). Головне окупаційне агентство “ЛуганскИнформЦентр” (ЛИЦ) створює первинні новини, задає єдиний термінологічний апарат і транслює пряму мову гауляйтерів. Аудиторія Telegram-каналу ЛИЦ майже 50 тисяч підписників.
- Адміністративний рівень. Офіційні сайти окупаційних «адміністрацій» та сітка державного холдингу “LuganMedia” (об’єднує понад 20 міських і районних газет та їхніх онлайн-ресурсів). Однойменні Telegram-канали великих міст (Луганськ, Сєвєродонецьк, Алчевськ, Кадіївка тощо) сукупно охоплюють тисячі місцевих читачів, щодня тиражуючи “ритуальні” звіти та Z-пропаганду.
- Низовий рівень (місцеві заклади). Тези спускаються до закладів культури, шкіл та бібліотек, наприклад, проведення “часов памяти” у бібліотеці Алчевська. Це забезпечує тотальне охоплення аудиторії – від читачів новин у мережі до дітей у гуртках та секціях. За даними окупаційного “міністерства освіти ЛНР”, зараз на окупованій Луганщині фактично функціонує понад 600 низових закладів (освітніх, культурних та позашкільних). Саме через цю мережу окупанти й транслюють свої ідеологічні темники.
Мілітаризація дитинства та використання неповнолітніх
Специфікою кампанії 27–28 липня є залучення самих дітей до пропагандистських ритуалів. У фото- та відеозвітах окупаційних медіа зображено, як неповнолітніх виводять на мітинги поруч із озброєними окупантами та “ветеранами СВО”.
Це класичний прийом інструменталізації дитинства: дітей змушують брати участь у вшануванні “ангелів Донбасу”, паралельно формуючи у них образ російського військовослужбовця як “захисника”, а українського військового як вбивцю. Таким чином окупанти одночасно нівелюють власну провину за воєнні злочини та готують підґрунтя для подальшого залучення української молоді з окупованих територій до мілітарних структур РФ.
Зовнішній вектор: інструмент для тиску на Захід
Заяви так званої “уповноваженої з прав людини в ЛНР” Анни Сороки про прагнення “змінити світогляд європейських громадян” свідчать про те, що тема загиблих дітей окупантами розглядається і як зовнішньополітичний таран.
Російська мережа намагається експортувати цей наратив за кордон, аби підірвати оборонну підтримку України. Концепт “України-агресора, яка вбиває дітей” покликаний розмити в очах західної аудиторії межу між агресором і жертвою, дискредитувати ЗСУ та створити підстави для вимог щодо припинення постачання зброї.
Цифри на службі пропаганди
Окремої уваги заслуговує використання статистики. За озвученими окупаційною “уповноваженою з прав дитини” Інною Швенк даними, у період з 2014 року до літа 2026 року на території регіону нібито загинуло 76 дітей та ще понад 300 дістали поранення.
Проте окупаційна пропаганда мовчить про головне: саме російська агресія, регулярні обстріли цивільної інфраструктури, використання житлових кварталів як “живого щита” російськими військовими та мінування територій стали першопричиною кожної зламаної або відібраної дитячої долі по обидва боки лінії фронту.
Системне використання теми загиблих дітей у липневих матеріалах окупаційних медіа Луганщини – це не про вшанування пам’яті. Це класична ритуальна пропаганда, покликана закріпити в свідомості мешканців окупованих територій спільний із РФ травматичний міф, підтримувати високий рівень антиукраїнської напруги й реваншизму, створити картинку “держави-терориста” для зовнішньої та внутрішньої аудиторії.
Російські медіаресурси на окупованих територіях давно втратили будь-які ознаки журналістики, перетворившись на інструменти психологічної війни. Висвітлення ними чутливих соціальних тем вимагає постійного моніторингу та деконструкції, адже саме через подібні емоційні маніпуляції ворог намагається виправдати свої воєнні злочини в Україні.
Представниця Інституту масової інформації у Луганській області Валентина Троян
