ІМІ збирає і верифікує факти вбивств, поранень, полону, катувань, обстрілів редакцій, знищень медіаінфраструктури, які скоює Росія. Кожен кейс – це не просто цифра у звіті, це людина, сім’я, зруйноване життя. І дуже часто це відкрите питання про справедливе покарання за ці злочини. Що ми можемо зробити як громадянське суспільство, як держава, щоб це не лише задокументувати?
Тому для мене ініціатива Ярослава Юрчишина, Євгенії Кравчук і Микити Потураєва (народні депутати. – Ред.) зі створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо злочинів РФ проти журналістів – це життєво необхідний крок, який напряму продовжує ту роботу, яку виконує Інститут масової інформації (ІМІ). Для нас це шанс перетворити моніторинг і адвокацію на практичні результати в конкретних провадженнях, а в майбутньому – у конкретних покараннях для російських злочинців.
Окрім того, ТСК підсилює нашу спільну роботу на міжнародному рівні. Коли ми звертаємося до партнерів у ЄС, НАТО, ООН, ОБСЄ, до міжнародних журналістських організацій, важливо показати, що Україна не просто фіксує злочини Росії, а має політичну волю й інституційний механізм для їхнього розслідування. Тоді наші вимоги санкцій і тиску на Кремль спираються на юридично і політично оформлену позицію держави.
І нарешті, для сімей убитих, для поранених і для тих, хто залишається в російському полоні, важливо знати: їхні історії не загубляться. Створення ТСК – це сигнал, що держава готова працювати разом із правозахисниками та медійною спільнотою, щоб домагатися правди й справедливості.
Я підтримую створення цієї ТСК саме як представниця медійної спільноти й керівниця організації, яка роками фіксує, систематизує, не дає забути про російські злочини проти медіа і журналістів.
Наше спільне завдання – щоб жоден убитий, поранений, зниклий чи полонений журналіст не лишився просто цифрою у звіті. Щоб кожен, хто причетний до цих злочинів, знав: відповідальність – неминуча.
