1000 днів повномасштабної війни: більшість медійників на Хмельниччині вистояла

Ворог обстріляв Хмельниччину в перший день повномасштабного вторгнення. Ворог обстріляв її і 17 листопада, на майже тисячний день війни. За цей проміжок часу в області сигнал повітряної тривоги лунав майже тисячу разів, загалом понад 1156 годин. За цей час ми прожили десятки ракетних атак, сотні шахедних атак, декілька блекаутів та навіть відсутність мобільного зв’язку. Медійники регіону навчилися працювати без значних надходжень від реклами, без налагодженої якісної комунікації з владою та час від часу без електропостачання. У цьому матеріалі розповімо, як медіа Хмельниччини прожили першу тисячу днів повномасштабної війни РФ проти України.

Початок повномасштабної війни та комунікація влади

Медійники Хмельниччини зустріли війну, як і всі українці, непідготовленими. Не була підготовленою й влада регіону, що позначилося на комунікації з регіональними журналістами. За цих тисячу днів війни ситуація дещо покращилась, утім вона все ще потребує вдосконалення.

"Буквально із самого ранку 24 лютого ми зібралися всім творчим колективом на велике планування. Тоді жодний із творчих працівників "Суспільне Хмельницький" не покинув меж області. Ми вже знали, що були вибухи та пошкодження в Старокостянтинівській громаді, та не знали, що очікувати далі. Найперше, що ми розуміли, – за жодних обставин не припинятимемо інформувати жителів Хмельниччини про події в регіоні. Потрібно писати, знімати та пояснювати, щоб заспокоїти жителів, дати їм розуміння ситуації", – пригадує перший день війни головний редактор "Суспільне Хмельницький" Григорій Карякін.

За словами редактора, редакції було потрібно висвітлювати реальну картину того, що відбувається в області з перевіреними коментарями компетентних людей. Редакції потрібно було роз’яснювати, як і де знаходити безпечні місця під час обстрілів, як працюватимуть екстрені та комунальні служби, а також як діяти й шукати допомогу в разі надзвичайних подій.

"З колективом ми проробили схему цілодобових чергувань та оповіщень самих же працівників філії в разі небезпеки, бо тодішня робота системи оповіщення в Хмельницькій громаді нормально не працювала. І, найголовніше, з колегами розробили алгоритм, як працюватиме філія без електрики, засобів зв’язку, за інших надзвичайних ситуацій. Нам було важливо, щоб, незважаючи на ці перешкоди, користувачі "Суспільне Хмельницький" отримували оперативну та перевірену інформацію", – розповідає Григорій Карякін.

Водночас, згадує редактор, чимало працівників філії "Суспільне Хмельницький" допомагали й своїм колегам з інших регіонів, які тікали від обстрілів та окупації.

Як розповіли в онлайн-медіа ХМ-ІНСАЙД, їхній колектив перші два-три місяці працював дистанційно і здебільшого на волонтерських засадах, без заробітної плати. Також, щоб не наражати на небезпеку рідних, деякий час представники редакції жили в одному будинку, де було надійне укриття – підвал.

"Ми намагалися в оперативному режимі надавати інформацію нашим читачам про всі події, які на той час відбувались у Хмельницькій області та країні. Людям важливо було зрозуміти, що відбувається, як вони можуть допомогти або врятуватися. Тоді ще важко було вирішувати, яку інформацію можна подавати, а яку – ні. Адже війни такого масштабу не було в цьому столітті. Швидкість та кількість інформації просто зашкалювала, а влада та військові ставили обмеження на публікацію деяких матеріалів", – розповіли в редакції регіональній представниці ІМІ в Хмельницькій області.

Також у вільний від роботи час команда онлайн-медіа ХМ-ІНСАЙД підтримувала волонтерів, приймала переселенців та допомагала їм у подальшому розселенні.

"Озираючись на той день, 24 лютого 2022 року, кожен згадує свої емоції. Втім, ми, як журналісти, згадуємо ще й ті професійні моменти та виклики, які постали тоді перед редакцією. І, мабуть, те, що потрібно було діяти швидко та безпомилково, щоб інформувати населення про те, що відбувається, зібрало нас у твердий кулак", – пригадує редакторка сайту "Є" Ірина Олійник. За словами редакторки, ця згуртованість колективу і дала можливість працювати тоді майже нон-стоп та без паніки. Кожен з редакції розумів, що має доносити до читачів оперативну і перевірену інформацію.

"Журналісти стали дуже психологічно загартованими. Сьогодні ми маємо відпрацьовану схему роботи в умовах війни, блекаутів, ракетних обстрілів і передусім дотримуємося головних вимог до інформації – оперативність, правдивість, достовірність та користь для читачів", – каже Ірина Олійник.

Редакція онлайн-медіа ЖАР.INFO на початок повномасштабного вторгнення тільки формувалась. Саме медіа було ще не фінансувалося, однак журналісти не склали рук та почали вести соцмережі, в яких поширювали перевірену інформацію та розвінчували численні фейки. На третій місяць війни редакція отримала першу потужну донорську підтримку та змогла повноцінно працювати.

"Це був нелегкий час, адже з кінця 2021 року ми вели перемовини з партнерами щодо підтримки нашої діяльності. 24 лютого 2022 року ніхто з нас не був упевнений, що в нас повірять і підтримають. Утім, ми не здавались і працювали на волонтерських засадах, адже вірили, що регіону потрібне якісне та незалежне медіа. Із квітня 2022 року наша редакція повернулася до роботи та запустила багато медійних проєктів. Деякі з них не пережили цих тисячі днів повномасштабної війни, а деякі показали, в який бік рухатись. Потреби наших читачів та глядачів відтоді на першому місці", – розповідає засновниця та журналістка онлайн-медіа ЖАР.INFO Марія Турчина.

Головний редактор газети "День за днем" Євген Фрейліхман згадує, що на початку повномасштабного вторгнення вони намагалися висвітлювати актуальні місцеві події, зокрема про волонтерів, самооборону тощо. Деякий час газета працювала завдяки власним заощадженням, і навіть розглядали закриття редакції.

"Повністю припинилося надходження грошей, адже реклами в газеті вже не було. Суттєво скоротили обсяг та наклад. Кілька місяців працювали, використовуючи фінансові запаси. Потім довелося скорочувати штат. Розглядали можливість закриття редакції", – каже він. 

Допомога та потреба в ній

Інститут масової інформації з перших днів війни тримав постійний зв’язок з медіа по всій Україні, допомагав з отриманням засобів захисту, моніторив їхні потреби та допомагав з пошуками підтримки, зокрема й фінансової, фіксував порушення прав журналістів і сприяв у розв’язанні проблем, які перешкоджають журналістській діяльності, серед іншого на регіональному рівні. Медіа Хмельниччини в перший рік повномасштабного вторгнення отримали комплекти захисту (бронежилет та каску), аптечки, потужні павербанки та кілька мобільних телефонів. Серед медійників, які отримали цю допомогу, – "Суспільне Хмельницький", сайт "Є", vsim.ua та регіональні знімальні групи національних телеканалів, зокрема телеканалу "Рада" та телеканалу "Інтер", які працюють у форматі Єдиного телемарафону.

Також завдяки допомозі ІМІ вдалось отримати медійникам кілька ноутбуків. Серед них журналісти із "Суспільне Хмельницький", ЖАР.INFO, сайту "Є" (ноутбук отримав журналіст із Харківщини, який співпрацює з медіа).

Також деякі медійники, зокрема онлайн-медіа ЖАР.INFO та онлайн-медіа "Поділля News" отримали від ІМІ субгранти. ЖАР.INFO придбав фотоапарат та частково оплатив купівлю телефона для мобільного знімання, а ще придбали генератор та зарядну станцію. "Поділля News" сфокусувалося на іншому напрямі, отримало підтримку на виготовлення контенту.

"У другій половині 2023 року ми почали роботу над двома грантами, один з яких отримали від ІМІ, і, сподіваємося, успішно їх завершимо до кінця року. Також наприкінці року ми піднялися на перше місце за кількістю переглядів, за даними similarweb.com. А ще у 2023 році два матеріали здобули призові місця в журналістських конкурсах. Плануємо не збавляти темпів і надалі", – розповідала наприкінці 2023 року власниця сайту "Поділля NEWS" Олена Лямзіна.

За інформацією головного редактора "Суспільне Хмельницький" Григорія Карякіна, навчання та консультації щодо роботи в реаліях повномасштабного вторгнення для працівників філії відбуваються постійно. Зокрема, це навчання з безпеки, тактичної медицини, роботи з ветеранами, висвітлення бойових дій тощо. Відбуваються вони також у межах усіх філій Суспільного мовника.

"У масштабах усієї компанії була допомога від наших партнерів. Стосовно філії "Суспільне Хмельницький" згадаю, зокрема, надані нам броніки, каски та аптечки від ІМІ та генератор від балтійських партнерів Суспільного. Останнє також відбулося в межах допомоги в масштабах усієї компанії", – розповідає Григорій Карякін про допомогу редакції.

Редакторка сайту "Є" Ірина Олійник каже, що в цей період дуже важливою стала підтримка міжнародних донорів та вітчизняних партнерів. Йдеться і про техніку – від павербанків до зарядних станцій, і підтримку професійної стійкості – психологічні тренінги, навчання з домедичної допомоги, обмін досвідом з іншими редакціями тощо.

"Ми залучали фінансування завдяки грантовій діяльності та реалізації проєктів. Нині грантове фінансування – питання непросте. Тому ми в постійному пошуку рішень, щоб передусім зберегти ту стабільність, якої ми досягли, аби бути готовими до будь-яких непередбачуваних ситуацій", – додає Ірина Олійник.

Водночас існують і потреби, які не вдалось покрити. До цього часу всім редакціям Хмельниччини не вдалося повністю закрити всі "енергетичні" запити. Вони знову стали дуже актуальними після 17 листопада, коли ворог учергове цілився по енергетичних об’єктах, а вже на 18 листопада Укренерго запланувало відключення по всій території України.

"Незважаючи на наші неодноразові запити про потребу в оновленні необхідної техніки, зокрема й до ІМІ, наші прохання залишені без уваги. Тож наразі в нашої команди є потреби у фінансовій підтримці, а також у фотоапараті та ноутбуці", – розповіла редакція онлайн-медіа ХМ-ІНСАЙД.

Зі свого боку ІМІ неодноразово докладав зусиль, щоб ці потреби потрапили до донорів та міжнародних партнерів. Однак у пріоритеті були регіони, які максимально наближені до лінії фронту та зазнають атак майже щодня. Також питання про важливість забезпечення енергетичних потреб медійників Хмельниччини у своїх матеріалах порушувала й регіональна представниця ІМІ в Хмельницькій області, однак до цього часу ситуація з цим видом допомоги не покращилась. Поряд з тим у медійників із Хмельниччини ще будуть можливості податися з цими потребами на конкурси, які планує оголошувати ІМІ.

Водночас за весь час повномасштабного вторгнення цій редакції вдалось отримати грант на висвітлення соціального проєкту про адаптацію внутрішньо переміщених осіб на Хмельниччині.

Зупинення діяльності, ліквідація та нові медіа

У середині 2022 року через складну фінансову ситуацію тимчасово зупинила свій вихід газета "Прибузька зоря". Про це в останньому випуску газети наприкінці червня повідомила редакторка газети Світлана Волкова.

"Питань і юридичних, і фінансових, і матеріальних, і інших через військову агресію накопичилося чимало. Проте найважливіше з них, як і для кожного українця, лише одне – коли закінчиться війна і настане наша перемога. Зважаючи на вкрай складну фінансову ситуацію, що склалася в ТОВ "Редакція газети "Прибузька зоря", та дуже низьку якість передплати, прийнято рішення до кінця 2022 року призупинити вихід газети", – йшлось у зверненні редакторки.

Наразі ТОВ "Редакція газети "ПРИБУЗЬКА ЗОРЯ" перебуває в стані припинення. У квітні 2019 року газета святкувала свій 100-річний ювілей, а перший випуск газети вийшов у друк у 1919 році.

Водночас у лютому 2024 року в Хмельницькій області запрацювало суспільно-політичне онлайн-медіа "Лінза", яке розповідає про людей, історію та життя Хмельниччини.

"Я хотіла створити медіа для тих, хто шукає відповіді на різні соціальні, політичні та побутові питання. Моя мета – розповідати більше про регіон для його жителів та гостей міста, області. Також об’єднати людей у свідому спільноту в регіоні", – зазначає засновниця медіа Катерина Вовк.

Медіа відтоді створює багато контенту про Хмельниччину, а також пізнавальні, розважальні та легкі в поданні матеріали, що насамперед цікаво для молоді.

Кадровий голод та служба в ЗСУ

Слово "кадри" під час повномасштабного вторгнення й дотепер залишається надзвичайно важливим, адже редакціям досить важко знайти працівників. Деякі медійники загалом пішли з професії, деякі доєдналися до лав Сил оборони. Поряд з тим серед молоді дедалі менше тих, хто хоче працювати в цій професії.

"Штат нашого медіа зазнав змін. Хтось, наприклад, звільнився, змінивши місце роботи. Один з наших журналістів Андрій Ящишен – у лавах ЗСУ, був поранений, нині продовжує захищати Україну. За останній рік колектив поповнився двома журналістками. Ще на початку війни ми змогли залучити декількох колег з інших регіонів, які вимушено переїхали на Хмельниччину. Наразі один з тих працівників і досі допомагає нам з інформаційним наповненням сайту", – розповідає редакторка сайту "Є" Ірина Олійник.

З філії Суспільного мовника не звільнялися. Водночас із редакції пішли працівниці через декретні відпустки. До лав ЗСУ з творчого колективу пішли працівник з діджиталу та монтажер. Редактор газети "День за днем" Євген Фрейліхман зауважує, що їхній штат суттєво скоротився ще в перші місяці повномасштабного вторгнення: довелося скоротити фотографа і верстальника, пізніше звільнився редактор. Поряд з тим існують і позитивні кейси. До прикладу, онлайн-медіа ХМ-ІНСАЙД підписало меморандум про співпрацю з Навчально-науковим інститутом української філології та журналістики Кам'янець-Подільського нацуніверситету, щоб готувати майбутніх журналістських кадрів до роботи в локальних медіа.

Що чекає регіональних медійників

Упродовж 1000 днів повномасштабної війни Інститут масової інформації працював, щоб допомагати та підтримувати журналістів. Вище ми вже описували, яку допомогу вдалось отримати медійникам у регіоні. Також у планах ІМІ надалі знаходити можливості для допомоги регіональним медійникам як у вигляді субгрантів, так і через можливості для придбання, до прикладу, енергетичного обладнання.

Водночас це далеко не кінець, і на регіональних медійників чекають хороші новини. Перша з них – у регіоні досить скоро запрацює медіабаза, у якій хмельницькі журналісти та медійники з регіону зможуть отримати багато допомоги й підтримки. Також це буде фізичне місце з робочими місцями, де за потреби можна буде прийти та попрацювати. Також ІМІ продовжуватиме працювати, щоб допомогти регіональним медіа отримати фінансову допомогу, яка надзвичайно потрібна для збереження команд редакцій медій та загалом для того, щоб регіональні медіа не закривалися.

Комунікація з владою та інші питання

Ці тисячу днів не принесли якихось кардинальних змін у комунікацію з органами публічної влади регіону. До цього часу на Хмельниччині є розпорядники, які не хочуть надавати інформацію або надають її дозовано.

"Наша редакція регулярно за цих тисячу днів повномасштабної війни стикалася з перепонами з боку органів публічної влади. Результат – десятки скарг до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, кілька судових позовів, зокрема й до Апарату ВРУ, а також нескінченні спроби отримати коментарі для матеріалів, щоб потім не бути звинуваченими в заангажованості та упередженості. Так, це нелегко, однак нам важливо працювати з перевіреною інформацією та брати ті теми, які не висвітлюють інші медійники. До прикладу, знакові для регіону судові засідання", – розповідає засновниця та журналістка онлайн-медіа ЖАР.INFO Марія Турчина.

Головний редактор "Суспільне Хмельницький" Григорій Карякін згадує, що редакції важко було працювати на самому початку війни, коли панічні настрої в суспільстві були дуже високими. Тоді не хотіли коментувати, не дозволяли знімати, побоюючись ракетних обстрілів, не лише посадовці, а й самі ж місцеві жителі.

"Зараз ситуація, навпаки, змінилася в позитивний бік. Але, звісно, нам хотілося б оперативніше отримувати інформацію з місць прильотів і дозволи на знімання. За цей час ми знаємо, як правильно висвітлювати події, не шкодячи. Цей алгоритм був розроблений із самими ж представниками влади. І зовсім не хочеться, щоб посадовці вдавалися в крайнощі та відмовляли в наданні елементарної інформації, прикриваючись тим, що в країні триває війна", – каже головний редактор "Суспільне Хмельницький".

Редакторка сайту "Є" Ірина Олійник говорить, що великих перешкод з боку влади в діяльності сайту вони не відчувають, адже завжди можна знайти інформацію, якщо її ретельно шукати. Про наявність конструктивної взаємодії з органами місцевої влади повідомив і головний редактор газети "День за днем" Євген Фрейліхман.

Не було перешкоджань з боку місцевої влади й у команди онлайн-медіа ХМ-ІНСАЙД.

"Звісно, комунікація на початку повномасштабної війни не була налагоджена достатньою мірою, проте з часом відчувається покращення. Хоча є побажання – реагувати на усні запити журналістів оперативніше", – кажуть у редакції.

Замість висновків

Медійники, які працюють на Хмельниччині, з першого дня повномасштабного вторгнення стикаються з перепонами, однак долають їх та продовжують працювати. Тут і зменшення рекламних бюджетів, і відключення електропостачання, і плинність кадрів та відсутність нових, і перешкоджання й певна недокомунікація з представниками органів публічної влади. Втім, журналісти працюють і виконують найважливішу свою місію – розповідати мешканцям області про все, що відбувається. І, хай би як було важко, вони це роблять уже тисячу днів поспіль.

Альона Береза, регіональна представниця в Хмельницькій області