ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІ Подай скаргу

Рейтинги з різними лідерами в одній газеті, "джинсовий плюралізм" та "невловимий" Зеленський

28.03.2019, 13:24
Фото - Валентина Балабанова / "Детектор медіа"

Про тенденції медійного висвітлення президентських виборчих перегонів як в українському, так і в російському медіапросторі розповіли представники трьох медійних громадських організацій — "Детектор медіа", Інститут масової інформації та Інститут демократії імені Пилипа Орлика під час прес-конференції "Основні медійні тренди передвиборчої кампанії-2019 у березні". Про це йдеться в статті Світлани Чернецької, опублікованій на "Детекторі медіа".

Кого "люблять" українські телеканали

"Телеканали під час цієї виборчої кампанії в цілому забезпечили зовнішній плюралізм. Були канали, які підтримували різних кандидатів, і ті, які рівновіддалено надавали ефір майже всім топовим кандидатам, окрім Юрія Бойка та Володимира Зеленського. Однак, з іншого боку, цей зовнішній плюралізм став майданчиком для піару кандидатів або чорного піару проти їхніх опонентів, змістовних дискусій майже не було помічено. І це попри безпрецедентно велику кількість політичних ток-шоу під час цієї виборчої кампанії. Але всі ці ток-шоу використовувалися лише для піару", — прокоментувала Наталія Лигачова, голова ГО "Детектор медіа". Майже єдиним позитивним прикладом стало ток-шоу "Зворотний відлік" на "UA: Першому", яке продемонструвало змістовну дискусію із жорстким таймінгом та фактчекінгом. На жаль, цим майданчиком не захотіли скористатися лідери перегонів.

Відповідно до результатів моніторингу "Детектора медіа", найчастіше згадували протягом виборчої кампанії в теленовинах Порошенка (295 згадок, із них 166 позитивних) і Тимошенко (182 рази, з них 109 разів позитивно). Із 49 згадок про Володимира Зеленського 28 позитивні. Очікувано більшість із них (21) — на телеканалі "1+1".

"Цікаво, що Зеленського буквально намагаються витягти на публічну розмову, кидаючи йому виклики. Останній виклик він отримав від Гриценка із закликом дебатувати. Але він демонструє, що не готовий до розмови наживо і відмовляється від уже запланованих ефірів. Більш-менш переконливо, хоча і не надто, він виглядає лише в записаних інтерв’ю", — зауважила Лигачова.

Наталія Лигачова також вважає, що найголовнішою тенденцією березня на телебаченні було розслідування проекту "Наші гроші" щодо можливої корупції в "Укроборонпромі" та скасування Конституційним Судом статті Кримінального кодексу щодо незаконного збагачення. Ці події, які майже збіглися в часі, — можна висунути версію — суттєво вплинули на перебіг виборчої кампанії. І точно вплинули й на її висвітлення в медіа. "Укроборонпром" став топ-темою березня як на телеканалах, які підтримують Петра Порошенка (Прямий, 5-й канали), так і тих, які підтримують його опонентів, ці канали робили лише різні акценти. І ця тема, на думку голови ГО "Детектор медіа",  суттєво поламала політтехнологічні схеми, які були в заготовках різних штабів.

У теленовинах і політичних ток-шоу регулярно просували й піарили сімох кандидатів. Крім Порошенка й Тимошенко, яких показували на всіх каналах, крім "UA: Першого", й Зеленського, якого, крім "1+1", іноді можна було побачити в новинах ICTV, СТБ й віднедавна "України", це Юрій Бойко (тільки "Інтер" і зрідка 112), Олександр Вілкул ("Україна", СТБ і ICTV), Олег Ляшко ("Україна" і "Інтер") та Анатолій Гриценко (ICTV та СТБ). Зрідка показували Сергія Капліна ("Інтер"), Валентина Наливайченка ("Інтер" та "Україна"). У ток-шоу також з’являлись Олександр Шевченко, Ігор Смешко ("1+1"), Руслан Кошулинський (ICTV), Ілля Кива (112 та NewsOne). Три чверті кандидатів узагалі не згадувалися на великих телеканалах. Є кандидати, які з’являлися виключно у форматі піар-повідомлень, — Сергій Тарута, Валентин Наливайченко, Сергій Каплін.

Цікаво, що більшість телеканалів уникала не тільки згадок про Зеленського, а й оприлюднення результатів соціологічних опитувань, де він посідає перше місце в рейтингу підтримки кандидатів. Винятком був "Інтер", де 12 згадок про Зеленського — переважно матеріали про соцопитування. СТБ, 5-й канал, 112 і "UA: Перший" за півтора місяця не згадали про Зеленського в головних випусках новин жодного разу.

Водночас "1+1" просуває Володимира Зеленського, але не через новини й ток-шоу, а через розважальні формати. Зокрема, напередодні виборів, у "день тиші" 30 березня, канал планує показувати низку програм за його участю "як актора, а не як кандидата", а також фільм про Рональда Рейґана, де головного героя озвучив Зеленський. Чи не є це агітацію — думки експертів і навіть членів Нацради розходяться, тож це ще буде приводом для дискусій та, можливо, змін до законодавства.

Хто джинсує в онлайні

"Моніторинг інтернет-видань показав нам “джинсовий плюралізм”. Джинси було втричі більше, ніж на попередніх виборах у 2014 році. Причому багато кандидатів не мали інформаційних приводів для піару, тому обмежувалися компліментарними матеріалами, які не мали новинної цінності, хоч і подавались наче як новини. Вистачало й чорного піару", — зазначила Оксана Романюк, виконавча директорка ГО "Інститут масової інформації".

Основними замовниками політичної джинси під час президентської кампанії в березні стали партія "Опозиційна платформа — За життя" та Юрій Бойко (31 % від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності). Найбільше матеріалів з ознаками замовності на їхню користь було зафіксовано на сайтах "112", Newsone та "Знай.юа".

Друге місце серед замовників посіла Юлія Тимошенко (15,5 %). Зокрема, Тимошенко просувала сайти "Обозреватель", "РБК-Україна" та сайт 24-го каналу. На користь Володимира Зеленського та Петра Порошенка в моніторинговий період було розміщено по 10 % політичних матеріалів з ознаками замовності. Про Зеленського найчастіше писали на "Знай.юа", а про Порошенка — на сайтах "Сегодня", "112" та "Обозреватель". На користь Анатолія Гриценка було розміщено 9 % матеріалів з ознаками замовності, й розміщувалися вони переважно на "Обозревателе" та сайті 24-го каналу.

Не було виявлено за всі періоди моніторингу замовних матеріалів політичного спрямування на сайтах "Українська правда" та "Новое время". На сайтах "Ліга" (один матеріал) і "ТСН" (дев’ять матеріалів) було зафіксовано лише неналежно марковані матеріали.

"За даними дослідження, протягом трьох тижнів березня 2019 року в 13 інтернет-ЗМІ було зафіксовано 916 матеріалів з ознаками замовлення політичного спрямування. На цих сайтах прослідковувалася чітка позиція медіавласників, які просували конкретних політичних кандидатів. Newsone, 112 просували Бойка, 24-й канал — Гриценка, Тимошенко часто з’являлась на сайті 24-го каналу, а Ляшко по всіх сайтах потрохи, “Знай.юа” часто писав про Зеленського, однак у специфічному контексті. Якщо всі кандидати піаряться у форматі власних заяв, то про Зеленського говорить його прес-служба або меседжі про тиск на нього, його продукцію, штаб, прослуховування тощо", — зауважує Олена Голуб, аналітикиня ГО "Інститут масової інформації".

В одній газеті — рейтинги з різними лідерами

"В СРСР регіональні друковані видання сприймались як щось вторинне. Була головна газета країни, відносно другорядні в області, і районні видання вже мали зовсім мало ваги. Роздержавлення газет мало би змінити цю ситуацію. Але от погляньте: у цій газеті на одній сторінці опублікований рейтинг, де лідирує Бойко, на другій — лідер уже Вілкул. Подібний підхід веде до того, що аудиторія просто перестає читати такі видання, довіряючи загальнонаціональним", — поділилася деталями моніторингу роздержавлених ЗМІ і їхнього формату висвітлення виборчого процесу Наталія Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.

За словами експертки, маніпуляції з рейтингами в таких медіа дуже популярні. Дуже частими є випадки, коли з досліджень авторитетних соціологічних компаній беруть певні аспекти, вирвані з контексту, довільно трактовані.

"Звісно, у виборах Президента акцент робиться на інформуванні в національних медіа, але ми бачимо, що регіональний виборець стає дуже вразливим через неякісний контент на місцях. Він не має бекґраунду, контексту, не розуміє зрізу суспільної думки. Адже регіональні журналісти часто не стають модератором подачі інформації, як би це мало бути, а лиш її передруковують. Реформовані медіа не можуть забезпечити виборця якісною інформацією і погоджуються зі своєю вторинною роллю, яку вони зараз мають", — каже пані Стеблина.

На підтвердження своїх слів вона наводить цифри: в роздержавлених ЗМІ 0 % журналістських розслідувань, 6 % аналітики, 43 % інформаційних жанрів і решта — те, що важко віднести до якогось жанру (гороскопи, поради, рецепти).

Чим дихає "триголовий дракон російської пропаганди"

Оскільки російська пропаганда не може обійти своєю увагою українські вибори, експерт ГО "Детектор медіа" Ярослав Зубченко розповів також і про основні меседжі й контексти, в яких українські вибори фігурують у російських політичних ток-шоу.

"У “Божественній комедії” Данте на дні пекла жив триголовий дракон, а на дні російської пропаганди є свій “дракон” — три політичних ток-шоу, які регулярно обговорюють Україну. У період із 14 січня по 17 березня “Время покажет”, “Вечер с Владимиром Соловьёвым” і “Вести недели с Дмитрием Киселёвым” приділяли українській тематиці масштабні ефірні блоки у 109 із 183 випусків (тобто 60 %). Тобто про Україну там говорять у двох із трьох програм!" — каже Ярослав Зубченко.

Російські ток-шоу, які присвячені Україні, найчастіше нав’язують три меседжі:

  • Україна перебуває під зовнішнім управлінням Заходу (74 випусків зі 109, тобто 68 %). Це означає розмови про те, що США спонсорують війну, організували Майдан, контролюють вибори і що Порошенко — ставленик Йованович, попри те, що вона почала працювати в Україні на два роки пізніше, ніж він.
  • В Україні процвітає нацизм (70 випусків зі 109, тобто 64 %). "У російських ток-шоу говорять, що нацизм — основа української держави, а хто з цим не згоден, буде спалений, як в Одесі. Будь-які прояви української ідеології — це нацизм, який становить загрозу для всього людства. А відсутність будь-яких акцій чи виступів проти нацизму вони пояснюють боязню нацизму", — коментує Ярослав Зубченко.
  • Українські вибори будуть сфальсифіковані (60 випусків зі 109, тобто 55 %). У контексті цього пункту регулярно лунають заклики не визнавати вибори. Російське телебачення не підтримує нікого з кандидатів і не хвалить нікого, крім Юрія Бойка.

Інші популярні тези — так звані громадянська війна, конституційний переворот під час Революції гідності, розповіді про репресивний режим та обмеження свободи слова в Україні.

За даними моніторингу, на російських шоу регулярно закликають напасти на Україну, повернути собі "исконно русские" землі півдня та сходу, "денацифікувати Київ".

Також різноманітні інформаційні приводи регулярно використовуються для того, щоб наголосити, що окупована частина Донбасу ніколи не повернеться в Україну.

"Будь-яка масова подія в Україні — це підстава говорити, що Донбас в Україну не повернеться. Україна обирає Президента — Донбас його не обирав. Україна йде в НАТО — Донбас туди не хоче йти", — каже експерт.

296 текстів за тиждень — українські вибори в онлайні російських медіа

Дослідження присутності українських кандидатів у Президенти в новинах російського медійного інтернет-простору провів Інститут масової інформації. За останній тиждень на п'яти основних ресурсах (РІА "Новости", "Лента.ру", "Известия", "Газета.ру", "Комсомольская правда") було розміщено 296 новин, де фігурували представники українських виборчих змагань.

"Найчастіше російські сайти пишуть про Порошенка (56,8 %), Володимира Зеленського (23,6 %), Юрія Бойка (12,5 %). Тимошенко отримала лише 6,1 % уваги, а Гриценко, причому лише в контексті згадок про інших кандидатів, — 1 %. При цьому російські видання незмінно активно реагують на будь-які заяви кандидатів щодо Криму чи Донбасу, одразу називаючи їх “лицемірством”, “передвиборчою мантрою”, “нездійсненною мрією” тощо", — каже Олена Чуранова, аналітикиня Інституту масової інформації.

Донбас у програмах кандидатів

Не всі кандидати готові пропонувати своє бачення ситуації на Донбасі та її вирішення.

"Із заяв кандидатів ми можемо зробити висновок, що вони свідомі того, що жителі Донбасу умовно розділені на три групи: хто прагне миру за будь-яку ціну, хто готовий боротися до кінця і хто є відносно нейтральним. Політики усвідомлюють це розділення і своїми заявами та діями лише поглиблюють цей розкол", — коментує Галина Петренко, директорка ГО "Детектор медіа".

Бойко, Мураєв та Вілкул у всьому, що стосується Донбасу, звинувачують українську владу. Бойко акцентує увагу на необхідності ведення прямих переговорів із сепаратистами, економічній самостійності регіону, а Мураєв узагалі наполягає на особливому статусі всієї території Донбасу. Бойко обіцяв вирішити проблеми цього регіону вже за 100 днів, однак потім змінив термін на півроку. Водночас фізично до Донбасу доїхав лише Вілкул і доносив там свої думки безпосередньо.

Гриценко, Зеленський та Садовий — кандидати, опозиційні до влади, які звинувачують усе ж у ситуації на Донбасі російську владу. Тимошенко та Порошенко, умовно кажучи, уособлюють владу після Революції гідності.

"При цьому Зеленський уникає будь-яких серйозних відповідей на запитання щодо вирішення проблеми Донбасу. Емоційнішим за нього є лише Ляшко, який “іде від сердець до сердець”, заявляє, що розуміє ціну вугілля, бо якось спускався в шахту тощо. Гриценко у своїй риториці апелює до тих жителів Донбасу, які не хочуть стосунків із Росією. Цікавою є позиція Тимошенко, яка на фоні війни не втрачає нагоди покритикувати Порошенка, хоча і не висловлює ніякої конкретики. До слова, у своїх виступах на заході і в центрі країни вона завжди поєднує тему Донбасу і Криму. Припускаємо, що це свідомо робиться, аби у випадку потрапляння Юлії Володимирівни до влади, вона могла казати, що повернення Донбасу може йти лише в пакеті з поверненням Криму, тобто дуже нескоро. Порошенко ж не вдається в конкретику також, але багато акцентує уваги на ролі головнокомандувача, армії, стримування агресії, часто звертається до жителів окупованих територій, але не через канали, які там заблоковані, а через матеріали на сайтах", — окреслює ситуацію Галина Петренко.

"Більше так не можна" — намагаємося впливати на якість контенту

"В останній тиждень моніторингу ми помітили, що погіршилась якість новин і підсумкового випуску 5-го каналу. Цей канал всю виборчу кампанію пройшов досить гідно, без порушень стандартів, і ось лише зараз є певні зауваги до їх роботи. Цей канал долучився до “МедіаРуху” за дотримання журналістських стандартів, тому ми спрямували менеджерам каналу листа, аби зрозуміти, чи будуть помічені нами порушення враховані і виправлені, чи ж це вже свідома редакційна політика каналу. Чекаємо на відповідь і будемо робити подальші кроки", — каже Наталія Лигачова.

Оксана Романюк же зазначає, що дотримання журналістських стандартів під час виборчої кампанії якраз демонстрували передусім ті журналісти та видання, які долучилися до "МедіаРуху". Звісно, є зауваження та запитання щодо окремих матеріалів до певних видань-підписантів меморандуму, однак щодо цих випадків було розпочате листування з керівництвом ресурсів, аби зрозуміти причини і сформувати подальший алгоритм дій у таких випадках.

"Детектор медіа" та Інститут масової інформації підписали меморандум щодо співпраці, бо ми маємо медіаекспертизу, а громадяни України мають потребу, аби їм роз’яснили, де фейк, дезінформація, порушення стандартів і що з цим далі робити. Кожен громадянин може звернутися до нас щодо інформаційних жанрів журналістики. Вже отримали 14 запитів щодо фейків, копірайту, насилля в текстах. Ця ініціатива є базовим майданчиком, і якщо будемо помічати суттєві порушення, будемо передавати рекомендації щодо цих матеріалів у КЖЕ і НМР. Щоб робити порушення публічними і посилювати регуляторну сферу", — наголошує Оксана Романюк.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!
Хочете дізнаватися першими про нові дослідження інституту масової інформації? Підпишіться на розсилку!
Дякуємо за підписку!