Правозахисники закликають світ тиснути на РФ для звільнення Максима Буткевича

Фото - фейсбук Максим Буткевич

Низка громадських організацій закликають світову спільноту продовжувати тиск на Росію для звільнення полоненого правозахисника, військовослужбовця Максима Буткевича, засудженого псевдосудом ОРДЛО до 13 років ув'язнення.

Про це йдеться у заяві організацій напередодні апеляції на “вирок” Буткевича.

Автори заяви зазначають, що не мають жодних ілюзій та сподівань на справедливий процес, оскільки правосуддя не існує в Російській Федерації та на окупованих нею територіях.

“Разом з тим, закликаємо світову спільноту продовжувати тиск та Російську Федерацію для звільнення Максима Буткевича та усіх несправедливо ув’язнених українських військових та цивільних громадян, а також закликаємо українську владу розслідувати цей злочин, а міжнародну спільноту — ввести персональні санкції проти усіх, хто причетний до фабрикації справи проти Максима Буткевича”, - йдеться у заяві.

Наводимо повний текст заяви:

22 серпня 2023 року у Москві перший апеляційний суд загальної юрисдикції розгляне скаргу на “вирок” правозахиснику і журналісту, військовослужбовцю Максиму Буткевичу, засудженому до 13 років колонії суворого режиму так званим судом підконтрольної Росії “ЛНР”.

Максим Буткевич близько 20 років присвятив правозахисній діяльності, зокрема, допомагав біженцям і шукачам притулку, внутрішньо переміщеним особам, протидіяв мові ворожнечі та дискримінації. Він входив до правління українського представництва Amnesty International, є координатором проєкту “Без кордонів”, співзасновником Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”. 

З початком повномасштабного вторгнення Максим Буткевич долучився до Збройних сил України і пішов захищати Україну. Потрапив до російського полону у червні 2022 року в Луганській області, в районі захоплених пунктів Золоте і Гірське.

10 березня 2023 року стало відомо, що підконтрольний Росії суд т.зв. “Луганської народної республіки” засудив Буткевича до 13 років колонії за надуманим звинуваченням: нібито він у Сєверодонецьку 4 червня 2022 року вистрілив із гранатомета в під’їзд житлового багатоповерхового будинку, де ховалися дві місцеві мешканки. Разом із Максимом у Донецькій області “засудили” Владислава Шеля та Віктора Похозея, на момент потрапляння до полону — військовослужбовців полку “Азов”, до 18,5 і 8,5 років відповідно.

Цей сфабрикований судовий процес, попри відсутність жодних доказів у справі та попри дані про знаходження підрозділу Максима в іншому регіоні, став черговим воєнним злочином, скоєним Російською Федерацією в Україні. Деталі кримінальної справи проти Буткевича не містять нічого, що могло б правдоподібно пов’язати його з імовірним злочином, окрім відеозапису його свідчень проти себе, які мають всі ознаки вимушеного зізнання, отриманого під тиском. Адвокат Буткевича не був допущений до його захисту в “суді” першої інстанції і навіть не був повідомлений про дату судового розгляду. 

Цей процес у черговий раз продемонстрував, що російська влада та підконтрольні їй проксі-структури на окупованих територіях України вчиняють воєнні злочини проти військовополонених. Адже так звані “судові процеси” проти українських військовослужбовців відбуваються у закритому режимі, з порушенням усіх можливих стандартів правосуддя, є сфабрикованими та слугують цілям російської пропаганди, щоб показати українських військових кривавими злочинцями. 

Однак вирок Максиму Буткевичу — це ще й показова розправа за його багаторічну правозахисну діяльність. Від початку полону російські пропагандистські ЗМІ і пабліки в соцмережах поширювали фейки про Максима, де його називали “бойовиком” і “нацистом”, “пропагандистом” і “русофобом”, акцентували на його участі в Євромайдані, приписували розпалювання війни.

Судову розправу над Максимом Буткевичем засудили українські правозахисні організації, Amnesty International, Human Rights Watch, Меморіал, депутати ПАРЄ та інші організації. Петиція про його звільнення набрала близько 2500 підписів. У листопаді 2022 року Максим Буткевич був нагороджений чеською премію “Історії несправедливості”: нагороду замість сина в Празі отримав його батько Олександр.

Зважаючи на те, що правосуддя не існує в Російській Федерації та на окупованих нею територіях, ми не маємо жодних ілюзій та сподівань на справедливий процес. Разом з тим, закликаємо світову спільноту продовжувати тиск та Російську Федерацію для звільнення Максима Буткевича та усіх несправедливо ув’язнених українських військових та цивільних громадян, а також закликаємо українську владу розслідувати цей злочин, а міжнародну спільноту — ввести персональні санкції проти усіх, хто причетний до фабрикації справи проти Максима Буткевича.

Центр прав людини ZMINA

Центр “Соціальна Дія” 

Проєкт “Без Кордонів”    

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Докудейз

Альянс українських організацій (Німеччина)

Платформа прав людини

Фонд милосердя та здоров’я

Альянс громадського здоров’я

ГО «Жінки в медіа»

Громадське радіо 

Український Кризовий Медіа Центр

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

Free Belarus Center

Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу

Forum Civique Européen

ГО “Інтерньюз-Україна

ГО “UKRAINEPRIDE”

Інститут масової інформації