На сімейний «Взгляд»

Приблизно місяць тому, перший віце-прем’єр Сергій Арбузов на своїй останній прес-конференції запевнив, що не має жодного стосунку до жодних ЗМІ, зокрема і до газети «Взгляд», яка вважається чи не флагманом так званого холдингу «Арбуз-медіа». За півгодини після того журналістка «Взгляду» поставила Арбузову питання: «Чим ви пишаєтесь за час вашої роботи у владі?», повністю дезавуювавши заяву свого роботодавця.

Посеред минулого тижня автору цих рядків «Взгляд» вперше потрапив на очі – і був прочитаний за один підхід, тим більше, тексту небагато, а картинки великі. Але захопила не глибина аналітики, ексклюзивний фактаж чи стилістична вишуканість – від щоденного видання усього цього було б вимагати недоречно, бо формат не той. Однак настільки «сіре» і вторинне по контенту та його подачі медіа бачити доводилось рідко. Грубість, з якою поміж текстової жуйки невибагливому читачеві (інші «Взгляд» навряд чи постійно читають) вкладаються в голову потрібні вищезгаданому інвестору меседжі, виходить за розумні межі.

Для прикладу візьмемо перше прочитане автором число «Взгляду». Інші номери, після швидкого з ними ознайомлення, залишаються аналогічне враження; тим більше, описуваний номер – сотий, ювілейний.

Отже, передовиця. Айкетчер – картинка чи фотографія для привернення уваги – зображає маленьку дівчинку, яка тримає на руках скорпіона. Поряд – фото хлопця з двома великими павуками на долонях. Заголовок: «Тримати скорпіона в руці не страшно!» Стандартний для подібного штибу преси хід з метою затримати погляд читача на виданні, виставленому з-поміж десятків інших на вітрині чи викладеному на розкладці – і, відповідно, придбати саме його. Втім, для нас цікавіша політика – широко усміхнений Віталій Кличко і виноска, в якій повідомляється, що він «не проголосував за закон про імпічмент, який сам же й написав».

Нагорі сторінки – дещо призабутий нині політемігрант Богдан Данилишин. «Політбіженці в Україну не поспішають», - повідомляють читачу і одразу уточнюють: «Чиновники-втікачі живуть у своє задоволення та кормлять європейців байками про політичні репресії». З метою проілюструвати, наскільки розкішний спосіб життя ведуть постраждалі від політичних репресій, Данилишин зображений з келихом шампанського.

Відкриваємо газету. Головна тема рубрики «Політика» - які ж лузери все-таки вітчизняні опозиціонери. Читачам підготували справжню сенсацію – виявилось, Україна була за чверть кроку від імпічменту Януковича. І були б у нас дострокові президентські вибори – якби не Кличко, який на 15 хвилин спізнився на засідання комітету з питань держбудівництва. На комітеті розглядали його законопроект про імпічмент голові держави – однак сам Кличко на розгляд питання не встиг, якраз його голосу і забракло для позитивної оцінки комітетом його ініціативи.

Поки читач не встиг увімкнути мізки і усвідомити, що від схвалення комітетом законопроекту про імпічмент і самим імпічментом – як мінімум, дуже довгий шлях, йому розповідають, про те «що вже пропустив політик»: зокрема, Кличко не поставив підпис під вимогою скинути спікера Рибака, пропустив кілька акцій «Вставай, Україно!» і т.д.

Інший матеріал привчено виборам в Києві, точніше тому, як парламент їх провалив. «З початку засідань ВР невдачі опозиції йдуть одна за одною», - підкреслюють аналітики «Взгляду», принагідно відмічаючи, що «комуністи вимагають дотримання регламенту». якості ілюстрації – фото двох сивочолих нардепів, один з яких показує іншому щось на мобілці і підписом «Опозиція своїми силами може провести хіба що онлайн-голосування». Про те, що на фотографії зображено регіонала Юрія Любоненка, читачу знати не варто – головне, щоб він прочитав «шапку» тієї ж сторінки, з якої головний парламентський регіоналів Олександр Єфремов звертається до опозиції: «Навіщо людей смішити?»

Наступна шпальта – рубрика «Актуально». Що може бути актуальніше розповіді про життя політемігрантів Богдана Данилишина, Валерія Іващенка та Михайла Поживанова?.. «Взгляд» повідомляє, що на них з відкритими обіймами чекають на Батьківщині, де вітчизняні правоохоронці вже не мають до них жодних претензій. Але «розчинятися в різношерстій масі опозиціонерів» (цитата, як ви зрозуміли) політемігранти не хочуть – тим більше, в Європі їм живеться дуже непогано. Закінчується стаття повідомленням про те, що Поживанов нещодавно ходив до Віденської опери на «Євгєнія Онєгіна» за участі світових зірок Дмитра Хворостовського та Анни Нєтрєбко.

На контрасті з таким світським життям – сувора реальність в замітці поруч. «Капуста подорожчала», - таким геніальним в своїй простоті та невибагливості заголовком «наступнік» Арбузов наче передає привіт «папєрєдніку» Азарову, для якого капуста давно стала овочем-фетишем.

Після прочитання шпальти «Гроші» сумніви у підконтрольності «Взгляда» Арбузову відпадають остаточно – головний матеріал умістив в себе усі месиджі, які намагається втовкмачити суспільству перший віце-прем’єр: гривня – стабільна, банківські вклади - зростають, але в населення на руках ще чимало грошей, які неодмінно треба перевести з «банок» в банки (чи не основна ідея Арбузова на нинішній посаді).

На ілюстрації блондинка висипає з банки на стіл свої не такі вже й мізерні заощадження. На столі лежать суціль «червінці», натомість на дні банки залишились сто- та двохсотгривневі купюри. Можна було б подумати, що в часи «помаранчевої руїни» дівчина могла відкладати «лесь» і «тарасів», натомість за часів «покращення» в неї лишаються від зарплати хіба що «хмельницькі». Але ні, все зовсім навпаки – примітивна інфографіка показує, що в цьому році обсяги депозитів зросли в 2,5 рази, що 300 мільйонів доларів українці поміняли на гривні, а загальний обсяг банківських вкладів збільшився аж на 23,6 млрд.

«Вкладники пересіли з валюти на гривню», - повідомляють в заголовку, «Депозити українських банків ростуть», - розвивають тему в надзаголовку, і навіть підпис до фото з блондинкою закликає: «Досить консервувати свої заощадження». Крім того, читачам повідомляють, що «інфляція дорівнює нулю», а «страх девальвації вдалося перемогти». Квінтесенція – власник видання, що сором’язливо вирішив не світитися, радісно інформує у врізці «Комптентно»: «Розрахунки по безналу йдуть гладко». Загальна тональність очевидна: українці, виймайте зі скарбничок останні бакси і переводьте їх у гривні – в уряду немає валюти (але про це, звісно, у «Взгляді» не пишуть).

Інші матеріали номеру безпосередньо не стосуються української суспільно-політичної проблематики. Типове чтиво для типового читача: в Бостоні прогриміли вибухи, живодер викинув собаку з дев’ятого поверху, на Бортницькій станції аерації лайно будуть переробляти в гній, бомж вбив бабусю-відлюдницю, в Дніпропетровську діти можуть побавитись з павуками-птахоїдами, в Києві таксист-трудоголік може заробити тисячу доларів на місяць, зірки шоу-бізнесу грають в «Angry Birds» і так далі.

Виділити можна хіба що заголовок «АВВАнуте Євробачення по-шведськи» та розповідь про школяра, який пограбував відділення поштамту і був знайдений за яскраво-червоними черевиками, в яких «пішов на дєло» (останні слова, до речі, журналіст «Взгляду» лапками чомусь не виділив). Головна думка статті – «ходити на дєло» треба лише в непримітному взутті, що додатково підкреслюють в заголовку: «Учня 11-го класу вирахували за яскравим взуттям».

Крім того, впадають в око розсипані шпальтами «Взгляду» шпильки на адресу очільника КМДА Олександра Попова, якого, не забуваймо, у свій час про лобіював на цю посаду саме «папєрєднік» Азаров. На одній сторінці Попову закидають, що навіть після прориву дамби на Бортницькій станції «київська влада не зробила рішучих кроків», на іншій – нагадують, що київський марафон супроводжуватиметься посиленими заходами безпеки, а проводиться він за підтримки саме КМДА (тому зрозуміло, хто буде відповідальним якщо щось станеться). І на останній шпальті, в анонсі наступного числа, читачам обіцяють розповісти, що «вбивство великого князя зійшло городянам з рук» - це має стати продовження циклу розповідей про київських градоначальників і те, «як кияни висловлювали своє незадоволення ними» - натяк більш, ніж очевидний.

Незрозуміло, як «Взгляд» виборюватиме собі місце під сонцем в сегменті щоденної «жовтої» або «жовтуватої» преси: контент – типовий, верстка – стандартна, мова – бідна, гумор на кшталт «АВВАнуте Євробачення» може сподобатись лише вкрай невибагливій аудиторії.

Тож не читайте до обіду українських газет.

Текст: Мілан Лєліч, "Український тиждень"