Казус Білозерської

Медіа-дискусія, що розгорілася після перемоги блогу Олени Білозерської у конкурсі The Bobs (організованому медіагрупою Deutsche Welle) у номінації «Найкращий блог українською», змушує нас замислитися. Чи дозріло українське суспільство до сприйняття якісного блогу, чи здатне воно зрозуміти, що блоги є новим типом подачі інформації?  Також, чи в українських умовах може з’явитися та функціонувати якісний блог, - пише Роман Кабачій для "Телекритики". 

7 травня стало відомо, що блог Олени Білозерської  http://bilozerska.livejournal.com (існує паралельно також на сторінці Білозерська.ІНФО http://www.bilozerska.info/) переміг у номінації «Найкращий блог українською» міжнародного конкурсу The Bobs, організованому головною редакцією Deutsche Welle у Бонні. Її блог зібрав 46% голосів за результатами онлайн-голосування. Також блог посів 3 місце із 10% у загальносвітовому конкурсі «Найкращий блог». Україномовні блоги брали участь у конкурсі вперше. Олена подякувала за підтримку та інспірацію до участі своїй «неформальній спільноті, у якій я знаходжусь, де мене знають і люблять». Номінував блог Білозерської український журналіст афганського походження Мустафа Найєм.

                Практично наступного дня до боннської редакції «Німецької хвилі»  було  скеровано листа, окресленого українською переможницею як «донос»: «Пишуть такі самі люди, які у 1937 році “стукали” в НКВС на сусіда, що він анекдоти про владу розповідав. Сусіда саджали як “ворога народу”, а донощику діставалася його кімната у комунальній квартирі». Вийшов цей  лист від представників лівого середовища в Україні, а конкретніше від головного редактора сайту ЛІВА Андрія Манчука та відомого громадського діяча та перформера Олександра Володарського. Звертаючись до організаторів, автори звернули увагу  на те, що в умовах конкурсу The Bobs прописана заборона до участі в ньому блогів, контент яких містить пропаганду расистських, сексистських та інших антидемократичних ідей. На їхню думку, блог Олени Білозерської не мав права брати участь в такому конкурсі, оскільки Олена кількаразово допустилася ксенофобських висловлювань, підтримала акцію протесту під стінами КПІ, аби іноземні студенти «знали, хто в Україні господар», окреслювала представників сексуальних меншин як збоченців.

                Білозерська заявила, що «виправдовуватися і не подумає», але у її роз’ясненнях така нотка прозвучала. По-перше, представлені Манчуком та Володарським приклади її заяв та поведінки були «5-6-річної давнини», а щодо того, хто в Україні «має бути господарем», натякнула – вочевидь «донощики» вважають інакше. Разом з тим підкреслила: «Ніде у моїх публікаціях немає закликів до знищення чи дискримінації людей за расовою ознакою».  На підтримку рішення журі конкурсу став Мустафа Найєм, а сайт «Майдан» вислав до організаторів конкурсу петицію з обґрунтуванням, чому – на їхню думку – перемогу Олени варто визнати: «Вважаємо, що перемога Олени Білозерської на конкурсі The Bobs є цілком заслуженою, а дії тих, хто просить анулювати її перемогу, є проявом особистої неприязні і бажанням зробити собі ім’я на чужій праці». 

                Через тиждень після оприлюднення результатів на «Німецькій хвилі» заявили щодо проміжного рішення у цій ситуації. Організатори повідомили, що поважають рішення незалежних членів журі і результати голосування користувачів стосовно блогу Олени Білозерської. Хоча це не означає, що Deutsche Welle погоджується з окремими висловлюваннями автора блогу. У нагороджені призом Олені було відмовлено: «Призами членів журі The Bobs нагороджуються онлайн-проекти, які відстоюють права людини і демократію в контексті свободи думок і які стимулюють розгортання відкритої дискусії в інтернеті», - сказано на сайті конкурсу. Можна сказати, що рішення Соломонове, або що «Deutsche Welle» умила руки. Втім, сама фігурантка скандалу так не вважає: «У нас з вами є маленька перемога». За неповну добу петицію «Майдану» підписало більш ніж 900 осіб. «46% голосів читачів – це даність, відібрати яку не може ніхто», - написала вона.

                Провівши низку експертних опитувань та проконсультувавшись із Мустафою Найємом, 15 травня редакція Deutsche Welle зняла Білозерську з конкурсу. «Після ретельної перевірки Deutsche Welle вирішила зняти кандидатуру Олени Білозерської з конкурсу The Bobs. Тому приз глядацьких симпатій за кращий блог українською мовою в 2013 році присуджено не буде», - так звучало повідомлення на сайті конкурсу. Мустафа Найєм свою позицію висловив на Фейсбуку, зазначивши, що це рішення було спільним: «Головний аргумент: мені не хотілося б, щоб перший же рік участі української мови в конкурсі The Bobs ознаменувався таким скандалом. У цьому є й частка моєї відповідальності». Таким чином в історії було поставлено жирну скандальну крапку.

У пошуках об’єктивності

Щодо суті самої конфліктної ситуації, то – вочевидь – організатори конкурсу надалі будуть більш обережними. На думку української журналістки з Парижа Алли Лазарєвої, вони «мусять мати фахівців, які володіють тими мовами, які допущені до конкурсу, якщо хочуть, щоб він був фаховим та мав добру репутацію». Фактично, Deutsche Welle  розписалася у власній некомпетентності. Якщо заявка Мустафи Найєма була прийнята, відповідно апріорі блог Білозерської мав право брати участь у конкурсі. «Якщо за критеріями нічого такого не було [помічено], то не є коректно ідеологічно відхиляти кандидатуру, якщо вона не є носієм якихось людиноненависницьких поглядів, що публічно висловила», - вважає Лазарєва.  

Тому була права Олена Білозерська, коли розмірковувала, що буде у випадку скасування результатів: «Постраждає репутація організаторів конкурсу, а моя не постраждає. Бо ті, хто мене знають і читають, так само мене знатимуть і читатимуть, їх тільки стане більше». До цього твердження додати нічого – тепер про Білозерську говорять не лише в Україні, але й у світі. Питання – у якій тональності. Люди, не знайомі з українською ситуацією, котрі не знають української мови, можуть гіперболізувати та демонізувати позицію Білозерської. У виграші – парадоксальним чином – виявиться далеко не демократична, не толерантна українська влада, яка саме тепер чомусь взялася за боротьбу з «фашизмом». Ми в Україні знаємо, що насправді це боротьба із опозицією. А як прочитають сухі повідомлення про «антифашистські мітинги» на Заході? «Так у них там фашистські блоги є найбільш відвідуваними!!»

                Виникає питання – чи ідеологічна заангажованість блогера може бути підставою до зняття його з тих чи інших конкурсів. Якщо слідувати прийнятим у світі стандартам  інформаційної журналістики, каноном яких є, для прикладу, редакційна політика ВВС, то звісно, авторський блог тої ж Білозерської  їм не відповідатиме. Але особистий  блог – це , перш за все, думки, позиція, суб’єктивна рефлексія, и лише в другу чергу – інформація як така. Можливо, в якійсь мусульманській країні важко уявити гей-блог, а якщо він існуватиме, то не подобатиметься традиційно-консервативній спільноті. Якщо його засудять чи закриють, на Заході першими почнуть кричати про утиски. Представниця «Репортерів без кордонів» в Україні Оксана Романюк вважає, що існування блогу Білозерської надає підстави говорити про плюралізм думок в Україні. Думки Олени відповідають настроям частини українського суспільства, - як мінімум 10% населення, і це факт. Чи є вони нацистськими? На думку Лазарєвої, Білозерська нацисткою не є.

Як слушно зауважує колишній співробітник ВВС, а тепер кореспондент «Радіо «Свобода» у Лондоні Богдан Цюпин, Олена чесна зі своїм читачем: «Її читач не почувається обманутим, розуміє її кут бачення, більше того – заходить на її блог,  аби ознайомитися саме з таким баченням». Останнє, до речі є одним із стандартів суто блогерської діяльності. «Ніколи навмисно не обманюйте інших, несіть відповідальність за те, що ви розміщуєте, будьте якомога прозорішим», - закликає нас сайт «Blogging Ethics». Якщо ВВС й може дозволити собі бути «над» ідеологіями, то вже друкована преса цілком поділена за політичними вподобаннями. «Стиль роботи та публікацій Олени Білозерської був би цілком прийнятним у Британії, так працює чимало блогерів на Заході», - говорить Цюпин.

                Ще один аспект – це українські реалії. Оминаючи ідеологічну визначеність Олени як прихильниці право-консервативних поглядів, її діяльність можна порівняти з цілою інформагенцією. Голова НПМУ Юрій Луканов пише в «Телекритиці»: «Про висвітлення правозахисних акцій Манчук і його команда не написали жодного слова. Бо в цьому випадку всі їхні відкриття викликали б просто сміх». Цюпин, котрий  постійно стежить за діяльністю Білозерської та робив свого часу з нею інтерв’ю, зазначає: «Як репортер Олена професійно виконує свою роботу, окрім того вміє якісно подати інформацію – ілюстрації, відео – все це власний контент».

                Ідейні супротивники все ж програли. Програли практично від початку – коли листа до Бонна надіслали без належного інформаційного супроводу, - це і викликало враження про «донос». Натомість Білозерська поставила на людський фактор, жваво коментувала кожен поворот у справі, що – до слова – також належить до засад блогерської діяльності. Тож не дивно, що відвідуваність її блогу зросла в рази. Манчук і Володарський спричинилися до популяризації протилежних по духу ідей, не кажучи вже про те, що саме їх бажання «стулити комусь пельку» суперечило основам плюралізму й бумерангом повернулося до них у вигляді критики в медіасередовищі.

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для "Телекритики".