Дослідження медіаситуації Донецької області (Маріуполь, Краматорськ)

З середини 2016 р. на Донеччині відкрили студію Громадського ТБ Донбасу у Слов’янську, з’явилися серйозні телепроекти соціальної та громадської журналістики (ток-шоу), що йдуть у прямому ефірі МТБ (Маріупольське Телебачення) — «Без цензури» та «Комуналка» (фінансуються вони з міського бюджету), студія Громадського ТБ Донбасу у Маріуполі запускає в ефір аналітичну програму «Неделя Мариуполя». У Маріуполі (на базі МТБ) запрацював новий сайт MRPL.CITY.  

Україномовні друковані видання Донеччини швидше нагадують зразки «самвидаву», не мають впливу на аудиторію, погано фінансуються. Казати про утиснення російської мови на підконтрольному Україні Донбасі є спекулятивним, адже знайти україномовну газету, наприклад, у Маріуполі просто неможливо: місцеві не видають, столичні не привозять. Єдиний україномовний сайт на півмільйонне місто — це Громадське ТБ Приазов’я. Один із трьох телеканалів Маріуполя — МТБ — робить декілька випусків новин на тиждень українською, щоправда, це лише начитки ведучих у студії, а сюжети та репортажі так і йдуть у розріз із ведучим та їх начитують російською.

Мережа місцевих радіостанцій не розвинута. Регіональні радіостанції стали ланками національних музичних радіо ще на початку 2000-х. Тепер це переважно мережеві загальноукраїнські музичні формати. На довгих хвилях та ФМ працюють Муніципальне «Радіо Приазов’я» (Маріуполь) та обласне НТКУ «Радіо Донбасу» (Краматорськ).

Найбільшим місцевим медіавласником є «Метінвест» Рината Ахметова. У цьому також полягає відмінність Донецької області від інших регіонів країни, де все ж існувала конкуренція між різними власниками, — у Донецькій області переважна кількість ЗМІ фактично дотримується єдиної «партійної лінії», хоча і позиціонує публічно себе як «незалежні» ЗМІ. Якщо раніше інформполітика контролювалася партійними штабами Партії Регіонів, то зараз місцеві ЗМІ орієнтуються на власників — колишніх «регіоналів».

Ще одна відмінність Донеччини від інших регіонів країни — це велика кількість ЗМІ у райцентрах і малих містечках. Наприклад, практично у кожному місті області є 2—3 місцевих телеканали, що існують за підтримки колишніх «регіоналів», у райцентрах є по 8—10 друкованих тижневиків. Таку насиченість ЗМІ можна пояснити високою індустріалізацією регіону.

Медіасфера Донецької області перебуває у стані активного розвитку, — бойові дії в регіоні призвели до необхідності постійно бути в курсі подій. Також із активізацією громадського життя з’явилася потреба у висвітленні діяльності активних людей.  У регіон часто приїздять журналісти національних та закордонних ЗМІ.

Станом на зараз інформаційна сфера Донецької області — це:

— загальнонаціональні канали: «Інтер», «1+1», але «своїми» місцеві мешканці все ж вважають ТРК «Україна» та 112-й канал, які мовлять зрозумілими та звичними для мешканців області меседжами, які повторюються в локальних ЗМІ; 

— місцеві телеканали, які належать тим же колишнім «регіоналам», наприклад, у Маріуполі це Маріупольське Телебачення (МТБ) та «Сигма-ТВ». Ці два канали також належать Метінвесту, але позиціонують себе як міські телеканали. Обласне державне телебачення «ДонТБ» навіть не друкує власної телепрограми в газетах. Також варто не забувати, що в кожному райцентрі присутні по кілька маленьких телеканалів;

— найвідвідуваніші місцеві сайти: 62.ua, 0629-Маріуполь (ці сайти є франшизою, належать приватній особі, не пов’язаній з політикою), «ОстроВ», «Новости Донбасса», «Новости Краматорска», Громадське телебачення Донбасу, mariupolnews.com.ua (сайт, що належить депутату міської ради Маріуполя Петру Іванову, який зараз мешкає у Криму, частково сайт фінансується Метінвестом) та інші. У кожному райцентрі є як мінімум по два-три своїх сайти;

— друковані ЗМІ, тижневики та комунальна преса: комунальна газета «Краматорська правда»  (засновник Краматорська міська рада, тираж не вказано), «Восточный проект» (засновник ООО «Железнодорожное литье», тираж 10 000 екземплярів), «Публика» (засновник В. Кононов, тираж 67 378), «Новости Краматорска» (видавець ПП «Салари», тираж 5 800 екземплярів), «Технополис» (ООО «Катлайф», тираж 20 000), і не винятково краматорська газета «Я» (Засновник Зубко С. А., адреса редакції та видається в м. Донецьк, тираж 150 000). У Маріуполі найбільшими газетами є «Приазовский рабочий» (Метінвест, Маріуполь), «Ильичевец. Город» (корпоративне видання Метінвесту), у Костянтинівці — «Знамя индустрии» (власник — Борис Колесніков);

— заводські багатотиражки, наклад яких сягає 15 тис. екземплярів, функціонують пабліки у соцмережах.

Тематика новин у місцевих медіа

Найпопулярнішою у місцевих онлайн ЗМІ є теми криміналу, нещасних випадків, аварій тощо — 26% новин. У пресі — найбільше публікацій було про спорт (11%), а на телебаченні — про освіту (13%).

Що стосується теми війни, то відчувається нестача таких новин, особливо оперативної інформації щодо обстрілів. Адже і Краматорськ, і Маріуполь знаходяться фактично на лінії фронту. У деяких місцях відстань до позицій так званої «ДНР» складає 15 кілометрів. Маріуполь майже кожного дня чує звуки війни та потужних арт-обстрілів, це потерпають околиці міста, але спеціальної оперативної «доставки» інформації до споживача немає — хто стріляє? де стріляє? хто потерпає саме зараз? чи є небезпека для міста? — на всі ці запитання відповідей містяни не мають.

Інформація з’являється пост-фактум, коли вона вже не так актуальна. Місцеві сайти, наприклад 0629, намагаються якось закрити інформаційні прогалини, але роблять це лише за допомогою соціальних мереж. Тобто просто беруть пости місцевих мешканців та роблять стислі повідомлення, які не дають необхідних відповідей та не є достовірними джерелами. Частково це питання можна було б вирішити за допомогою ТБ, та так званих «бігушок» (текстової стрічки унизу екрану), а інформацію черговий журналіст мав би отримувати від прес-офіцера АТО або від власних джерел (волонтерів, або через особисті знайомства з військовими, що є зараз майже в кожного журналіста).   

Відсоток новин про війну складає: у друкованих ЗМІ — 6% (з трьох газет, що розглядалися протягом двох тижнів, одна зовсім не зачіпала новин з війни, це «Восточный Проект»). В онлайн-ЗМІ — 12% (та ж сама ситуація — один із сайтів мовчав про війну, це був сайт «Восточного проекта» vp.donetsk.ua). Телебачення — 5% від загальної кількості новин (жодної новини, що стосується війни, не було і на МТБ, відсоток набрався завдяки обласному телеканалу «ДоТБ»).

До слова, обігнав у висвітленні теми війни тележурналістів Донецької області  мирний та відносно далекий від бойових дій Миколаїв, на їхньому телебаченні це 9% контенту. А ось друковані ЗМІ прифронтового Сєвєродонецька на Луганщині взагалі не цікавляться темою війни — 0%, але дуже полюбляють тему місцевої політики, найбільша зацікавленість у відсотках — 33%.   

Непопулярною, але дуже актуальною для Донеччини, є тема навколишнього середовища та екології. Друковані ЗМІ зачіпали цю тему у 3%, онлайн-ЗМІ — 1%, ТБ — 2%. Можна точно сказати, чому ця тема не є ходовою: корпорація «Метінвест», що є власником більшості ЗМІ Донецької області, власне є і головним забруднювачем. І якщо тема екології підіймається, то це або матеріали, що не пов’язані із підприємствами металургійного комплексу, або мають позитивне забарвлення, або є замовними та такими, що вихваляють «екологічні здобутки» топ-менеджменту меткомбінатів. Зазвичай ці «здобутки» є вкрай необхідною реконструкцією застарілого виробництва, якої б не сталося без активної позиції громадян.

Схожі відсотки і у теми громадянського суспільства — це 3% у газетах, 4% — онлайн-ЗМІ, та доволі високий показник на ТБ — 8%. Зазвичай ці матеріали стосуються ОСМД, де люди згуртовуються навколо комунальних проблем та новин про волонтерську діяльність.

За час моніторингу по нулях у теми корупції та протидії їй — серед друкованих ЗМІ та на телебаченні. Лише онлайн-ЗМІ зачіпають цю тему, але й на сайтах у неї небагато прихильників — всього лише 2% від загальної кількості новин онлайн-ЗМІ. Не цікавляться телевізійники і міжнародними подіями, новинами з Росії та спортом — тут також нулі. Це пояснюється доцільною націленістю регіональних каналів на місцеві новини, та ніяк не можна пояснити відсутність спортивних новин. Наприклад, Маріупольське Телебачення (МТБ) замінило спортивні новини оглядом культурних подій міста, є припущення, що це сталося через замовлення міської влади, адже МТБ виграло тендер на виробництво медіапродукту, що висвітлює культурне життя Маріуполя. Тему спорту розкривають друковані ЗМІ — тут 11%, поряд з нею за відсотками у газетах стоїть тема економіки та державної політики — по 10%.     

Важлива тема конфліктно вразливих верств населення — це переселенці, ветерани АТО та сім’ї військових — задіяна не дуже активно. У друкованих та онлайн-ЗМІ — по 4%, на ТБ цей відсоток склав 5%. 

Прихована реклама в місцевих медіа

Показники джинси в цілому не радують, але і не жахають. Можливо, з часом ситуація зміниться, адже місцеві маріупольські ЗМІ виграли не один тендер від міської влади на висвітлення її діяльності за рахунок місцевого бюджету.

На момент моніторингу основними замовниками прихованої реклами у Маріуполі є корпорація «Метінвест». Це «Зелений центр Метінвест» (екологія та благоустрій міста), «Зелений росток» (екологічне виховання дітей та підлітків), «Гуманітарний штаб Ріната Ахметова» (допомога соціально незахищеним верствам населення).

Можна зауважити, що всі ці організації займаються суспільно корисними справами, але помітка «Реклама» на таких матеріалах не ставиться, та й прихованою цю рекламу не назвеш. Важко віднести джинсу від Метінвесту до політичної чи комерційної, адже присутні обидві складові, які вправно прикриваються соціальним напрямом структур Ахметова.

Як вміють прикриватися у корпорації «Метінвест», наочно доводить момент декомунізації назви одного з металургійних гігантів, що належать корпорації. Так, комбінат імені Ілліча, який раніше був названий на честь Володимира Ілліча Ульянова (Леніна), спритно перейменували на комбінат імені… Ілліча, але на цей раз Зота Ілліча Некрасова, який так само, як і Ілліч Ленін, має далеке до комбінату відношення. Кількісний показник джинси від Метінвеста — 8 матеріалів.

Ще одним замовником джинси є Сергій Матвієнков, депутат від «Опозиційного блоку», колишній «регіонал». У кількісному вираженні — 4 матеріали. 

Ще одна політична фігура — замовник джинси — це Андрій Федай, депутат міської ради від Опоблоку, що наразі увійшов до політичного об’єднання «За мир и стабильность», який вважається проектом молодого олігарха Сергія Курченка (колишня Партія Регіонів). На рахунку Федая два замовних матеріали — політичної джинси.

У краматорських медіа основними замовниками джинси також є місцеві великі підприємства це ПАО «ЭМСС» та ПАО «СКМЗ», а також Максим Єфімов (народний депутат від БПП). Кількісні показники — по 2 матеріали на кожного представника. У Краматорську як мінімум три друкованих суспільно-політичних видання належать колишньому «регіоналу», а тепер депутату від БПП Максиму Єфімову, і, відповідно, розміщують на його користь неприкриту джинсу.

Головними постачальниками джинси в Маріуполі є газети «Ильичевец», «Приазовский Рабочий» та телеканал «МТБ» (Маріупольське Телебачення), на обласному ДоТБ джинси помічено не було. У відсотковому відношенні у газет — 5% джинси від загального обсягу новин, на ТБ цей відсоток складає 2%, у сайтів — 1%.

Джерела інформації для місцевих медіа Донецької області

Головним джерелом інформації друкованих ЗМІ Донеччини є власні кореспонденти та власні джерела: цей відсоток у друкованих ЗМІ — 45%, у 18% випадків джерело не зазначено, по 12% припадає на загальнонаціональні ЗМІ та офіційні джерела.

Онлайн-ЗМІ — 46% дають офіційні джерела (найчастіше це МВС), на другому місці —власні кореспонденти (22%). Лише 4% — очевидці та 2% — анонімні джерела.

ТБ майже всю інформацію отримує від власних кореспондентів — 75%. Ще 19% — офіційні джерела (це поліція та місцева влада), 5% інформації дають експерти, та 1% — очевидці.

Моніторинг провели у січні 2017 року у таких ЗМІ: газети «Ильичевец» (Маріуполь; тираж 30362, виходить тричі на тиждень), «Приазовский рабочий» (Маріуполь; тираж 34678, виходить тричі на тиждень), «Восточный проект» (Краматорськ; тираж 10000, тижневик); інтернет-видання Mariupol.tv (Маріуполь; бл. 2639 унікальних відвідувачів за добу), Mrpl.city (Маріуполь, немає лічильників), Vp.donetsk.ua (Краматорськ; бл. 4405 унікальних відвідувачів за добу), 6264.com.ua (Краматорськ; бл. 3225 унікальних відвідувачів за добу); телеканали МТВ (Маріуполь), ДоТБ (Краматорськ).

Моніторинг провели експерти Інституту масової інформації за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Детальніше з методологією можна ознайомитись на сайті ІМІ.

Матеріал підготувала Юлія Гаркуша, Маріуполь