«Джинсовий» голий король

Облишмо жалі ВАЮ над власною важкою долею зі встромленим ножем у спині, а запитаймося: звідки у "Нашої України" та її лідера гроші на виборчу кампанію? - пише журналіст ІМІ Роман Кабачій в блозі на сайті телеканалу ТВі. 

За час мого навчання у Польщі, а це тривало за мінімальним підрахунком 4, за більшим 5 років, мені трохи піднабридло (хай звиняють знайомі і незнайомі други-поляци) бачити повсюдно пафосні заклики «прокинься, Польще», «Поляки, до бою», «з Польщею в серці», «Матір Божа королева Польщі» і так далі до найрізноманітніших відмінків слів «поляки», «Польща», «польський». До цих гасел зверталися передусім польські праві та ультра-католицькі сили. Нічого нам не нагадує? Так, є така партія «Свобода», і чути від неї  до відмінювань у всіх позиціях слів Україна-українське-українці ми давно звикли. Єдине що не скрізь їй теперішня влада дозволяє вивішувати бігборди та приходити на шоу – лише коли треба показати «страховидних націоналюг».

Аж ось ми з вами з подивом дізнаємося, що окрім «Свободи» є (ще не вмерла!) ще одна політична сила, готова покласти «дух» і «тіло» за мову солов’їну, за економічний націоналізм, за Україну врешті-решт. Це «Наша Україна», котрої членів, як пам’ятаємо, її лідер, а за сумісництвом третій президент України Віктор Ющенко, «збирав на смітнику». Члени партії робили вигляд, що вони на таке відношення «месії» не ображаються, лише аби якось назбирати 80 млн грн боргів для зарплат рядовим працівникам локальних організацій, що він нічтоже сумяшеся пообіцяв зробити. Інші ж, як Володимир Огризко чи Валентин Наливайченко, поступово виходили з партії. Для лідера ці тенденції вочевидь не свідчили про що-небудь суттєве, оскільки «єдиний непідконтрольний Кремлю», а саме так тепер іменує себе Ющенко, готувався до тріумфального повернення у владу.

При чому людина, яка стала президентом у 2004-му на гаслах гідності для кожного, економічного добробуту, європейських цінностей, нині цілком прозаїчно опускається до «гречкосіяння», лавин «джинси» у масових російськомовних щоденках «Сегодня» і «Комсомолці», які раніше його на дух не переносили, як теж з пальця виссаних даних «соціологів», котрі дають «Нашій Україні» шанс подолання 5% бар’єру. Чи відає про це все Віктор Андрійович? А чом би мав не відати? Бо чимало хто надалі вважає, що Андрійовича «мають» його «любі друзі», що підсичують його хворобливе месіанство. І що то не Литвин, а Ющенко потрібен Україні.

На мою думку, якщо й оточення і зацікавлене у такій містифікації, то сам Ющенко не проти на таких ідеях попіаритися, як теж вчергове використати шанс до поливання брудом своєї колишньої прем’єрки. Уривок з інтерв’ю журналу «Країна», з винесенням на обкладинку: «…у кампанії захотіла взяти участь прем’єр-міністр Тимошенко. І це був удав в спину ножем. Якраз своїми діями і амбіціями вона привела до влади Януковича».

Облишмо жалі ВАЮ над власною важкою долею зі встромленим ножем у спині, а запитаймося, - звідки у «Нашої України» та її лідера гроші на виборчу кампанію? Один лише спецвипуск «України молодої» з «єдиним непідконтрольним Кремлю» мав наклад 400 тис. екземплярів (ця газета кума Ющенка Михайла Дорошенка навіть при президентстві першого не піднімалася вище 150 тис. екз.). Звідки гроші на гречку, бігборди і «джинсу»?

Наболілі розмови про дачу Ющенка відповіді не дають, хоч до неї підштовхують. Роль «єдиного непідконтрольного» та часто повторюване лідером НУ ототожнення Об’єднаної опозиції із такою ж олігархією, як і в Партії регіонів, посувають нас ближче. Один з прикладів наводить Сергій Лещенко в своєму аналізі кандидатів від групи Фірташа-Льовочкіна на цих виборах: «…Ще одна людина, що бере участь у цих виборах та близька з Льовочкіними – це Сергій Бондарчук, 5 номер списку «Нашої України». Бондарчук – прагматичний діяч епохи Ющенка, який всі п’ять років його каденції керував компанією «УкрСпецЕкспорт», що торгує озброєннями. Тому жодних адекватних пояснень його участі у програшному проекті «Наша Україна» бути не може – окрім одного: це – технічний проект Банкової».

Кожен із президентів України клявся і божився, що йому «не байдуже, що напишуть про нього в історії». Поки Табачник вимазує з підручників згадку про Помаранчеву революцію, а невідомі ночами дописують гидотні написи під «помаранчевим» склом на Майдані коло поштамту, Ющенко на повну працює на новий підручниковий імідж. Він ґрунтуватиметься на рекламних інтерв’ю, гречці та поливанні брудом колишніх побратимів: «І ти, Бруте?..»

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для ТВі.