"Депутат ОДА", "міст Платона" та інші випадки халатності у вінницьких ЗМІ

Спотворення інформації у місцевих ЗМІ часто трапляється навіть без умислу, а виключно через недбале ставлення. Такі поспіхом зроблені новини підривають довіру аудиторії до видання. На жаль, ця тенденція не виключно вінницька, не лише навіть українська, а загальносвітова.

“Падіння рівня журналістських стандартів та засилля прес-релізів свідчить про кризу у вінницькій інтернет-журналістиці. Ця тенденція викликає серйозне занепокоєння, яке вимагає професійної дискусії задля збереження та розвитку якісної регіональної онлайн-журналістики”, — йдеться у дослідженні ІМІ.

Нашвидко перероблені під “стандарти”  прес-релізи — невтішна тенденція місцевої журналістики. У тому ж дослідженні ІМІ експерти виявили, що попри те, що “у 100% новин, розміщених у вінницьких інтернет-ЗМІ, відокремлені факти та коментарі від оціночних суджень журналістів”, “у більшості оцінених матеріалів апріорі не може бути оціночних суджень журналіста — бо цей матеріал є ПРЕС-РЕЛІЗОМ або матеріалом підготовленим прес-службою”. Виявилося, що у трьох з чотирьох ресурсів, які дослідили, більшість матеріалів — це не власні матеріали. “Здається таке враження, що редакції перетворюються на генератори релізів, а не є творцями унікального контенту”, — резюмує автор дослідження.

“Падіння балансу думок пов’язано не з тим, що журналісти не бажають брати коментарі у тієї чи іншої сторони. Джерелом проблеми є засилля прес-релізів, які ресурси видають, як журналістські матеріали. Журналістика фактів перетворюється на релізну журналістику. Враховуючи такі тенденції про стандарти, мабуть, краще говорити з прес-службами”, — вважає експерт з моніторингу ІМІ Сергій Бондаренко.

Наприклад, у січні 2017 року вінницька газета “20 хвилин” приписала слова активістки Таїсії Гайди лікарці Ірині Березі:

Вчора мені показали сторінку у вінницькій РІА від 25 січня розділ “Думка” стор. 19, де від мого імені розміщений матеріал, якого я не писала. Тобто скомпільована моя фотографія, ім'я та чужий пост, написаний у викривальній манері, що містить специфічні відомості за моїм основним фахом.

Матеріал, здатний нашкодити моїй репутації, що містить специфічні відомості до яких доступу я не маю. Не випадково матеріал взято зі сторінки людини, широко відомої в місті своїми гострими висловлюваннями, громадськими акціями і викликає в суспільстві неоднозначну реакцію, в тому числі багато негативу.

При зверненні до редактора мені було сказано, що “це технічна помилка”, “збіг”. Тепер я чекаю спростування, хоча багато в чому це нічого не змінить. Як то кажуть, ложки повернули (вірніше, ще й не повернули), але осад залишився.

У мене питання, чи можна було б пробачити лікаря за ампутацію ноги замість апендикса? Або чи можна пробачити “технічну” помилку, наприклад, і приписати тому ж редактору пост іншої людини про те, як він (редактор) ні в що не ставить читачів і що вони всі лохи?

У погоні за сенсаціями, журналісти “забувають” перевірити факти, чи хоча б запитати у героїв публікації про відповідність інформації реальності. Наприклад, сенсаційним на місцевому рівні виглядав матеріал про те, що відомий футболіст Олександр Шовковський “може очолити” (стати тренером) вінницької “Ниви”. Із посиланням на “інсайдерів” журналісти привернули увагу до публікації, спекулюючи іменем відомого футболіста та словом “може”. Як виявилося, “не може”, а вінницьку “Ниву” “очолив” зовсім інший фахівець.

Журналісти сайту “Власно.інфо” у серйозному матеріалі, який позиціонується як журналістське розслідування, примудрилися вигадати помаду “депутата ОДА”. Звичайно, облдержадміністрації не мають депутатів, проте таку помилку редакція виправила зовсім не одразу. Саме такі помилки зводять рівень сприйняття подібних розслідувань до мінімуму:

Окрема “пісня” — просування матеріалів вінницьких ЗМІ у соціальних мережах. Схоже, якщо самі матеріали готують журналісти, які вже фактом своєї посади мають знатися на правилах граматики та бути загально ерудованими, то менеджери соцмереж уникають таких вимог. Молодий вінницький сайт “Вежа”, мабуть, хотів здаватися солідніше, використовуючи слово “кон’юнктура”, але по факту менеджер соцмереж “підставив” редакцію:

Зовсім безглуздо виглядали все ті ж “20 хвилин”, коли при анонсі матеріалу про ремонт одного з вінницьких мостів, згадали про “міст Платона” у Києві:

Аби журналістам уникати подібних помилок, експерти ІМІ розробили посібник. Також спеціалісти рекомендують проводити фактчекінг.

Фактчекінг — перевірка тверджень на повноту, достовірність та наявність маніпуляцій — не лише захищає суспільство від брехні, а й допомагає виховати в громадян критичне мислення, змусити політиків відповідати за свої слова, поліпшує якість політичної дискусії. Більшість повідомлень потребує елементарного перевіряння з доступних джерел за один клік, доступного не лише фахівцям, а й пересічним людям.

Базовий алгоритм перевіряння фактів для журналістів-фактчекерів:

• обрати матеріал і виділити з нього твердження, що потребують перевірки; обрати якомога оперативніший та якісніший спосіб перевіряння;
• пошукати в авторитетних джерелах інформації підтвердження, що допоможуть класифікувати повідомлення як правдиве, неправдиве, оманливе або таке, що не можна перевірити;
• відібраний і проаналізований факт супроводжується коментарем, у якому аргументується вибір перевірки саме цього факту та її результат;
• експерт перевіряє коментар — якість і надійність джерела, відповідність класифікації;
• якщо коментар проходить перевірку, здійснюється перехресний фактчекінг (фінальна перевірка на внутрішню логіку); якщо ні — дослідник виправляє коментар, враховуючи зауваження експерта;
• залучення зовнішнього експерта, який, якщо це потрібно, оцінює текст;
• публікація перевірених даних. Публікуючи їх, слід покликатись на джерела перевіряння та експертів.

Текст: Антон Булгаков, регіональний представник ІМІ у Вінницькій області, для сайту Вінниця Прес Пойнт

Вхідне фото: міст Патона у Києві. 

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США