Андрій Архангельський: «Найкращий спосіб боротися з пропагандою – це говорити правду»

Андрій Архангельський – російський журналіст, медіааналітик, керівник відділу культури журналу «Огонек», автор інтернет-видання Colta.ru. Друкувався в російських та закордонних ЗМІ: «Независимая газета», «Московские новости», «FUZZ», «Toronto Slavic Annual». Народився в Севастополі. Майстер-клас Андрія Архангельського на тему «Пропаганда і її механізми» відбувся 6-7 березня 2015 року в Українському католицькому університеті в рамках проекту «Друзі за Збручем». Основні думки з зустрічі записала Олена Зашко. 

Природа пропаганди

Пропаганда наскільки сильна, що вона здатна викликати реакцію у багатомільйонної аудиторії. Залежно від того, яка у неї мета, ця річ може творити як зло, так і добро. Коли б вона у таких кількостях пропагувала дружбу народів, здатність співчувати, то результат також міг би впливати на людей. Для того, щоб зрозуміти чому пропаганда працює, треба подумати над її природою, над природою її споживачів. Якщо ми не зрозуміємо, з чого складається пропаганда, як вона працює, то ми не зможемо чинити їй опір і боротися з нею.

Аудиторія впливу пропаганди

У першу чергу треба зважати на тих людей, які найбільш схильні до пропаганди. Спостерігаючи протягом року за пропагандистськими медіа, я дійшов висновку, що ми не зовсім правильно оцінюємо тип людей, які їй сприймають. Можна припустити, що це тип людей, активно невіруючих ні в що. У них людей немає стійких принципів. Ми припускаємо, що це люди з радянським досвідом мисленням. Але якщо це так, то чому пропаганда впливає і на 20-ти літню молодь? Отже, таке пояснення не підходить під єдиний історичний критерій.

Сьогодні треба говорити про психологічний тип, який сформувався за останні 25 років існування незалежної Росії. Цей тип, як на мене, найбільше схильний до впливу на нього пропаганди. Він не має ніяких принципів та переконань. Фактично це люди, які відчувають себе розідраними, такими, які не належать до жодного об’єднання. Чому це відбувається?  Якщо раніше сенс життя радянській людині підказувала ідеологія, то зараз люди змушені робити це самі. Пропаганда повертає росіянам відчуття єдності, адже в її основі закладено спрощення життя. Ми вважаємо, що основною складовою життя є постійні складнощі –  самостійне прийняття рішень, взяття на себе відповідальності. Але на це здатен не кожен. На підсвідомому рівні люди прагнуть спрощення життя. Пропаганда пропонує спрощення світогляду людини. Повернення до системи свій-чужий – це дуже просто. Саме тому пропаганда так привертає увагу людини, вона її доповнює.

Ми говоримо про те, що пропаганда впливає на маси. Але чому тоді їй піддаються інтелігентні люди? Я припускаю, що цей тип людей вважає, що все прекрасне в цьому світі вже пройшло. У них спрацьовує бажання звільнитися від відповідальності за те, що відбувається навколо, адже все найкраще вже пройшло.

Що таке Майдан? Це було бажання українців стати кращими. У людей з есхатологічним типом мислення бажання інших самовдосконалюватися викликає ненависть. Адже вони вже змирилася з думкою, що ніхто не може бути кращим. Це руйнує їхню картину світу.

Які цінності пропонує пропаганда? Як правило, вона ухиляється від відповіді на це питання. Вона побудована лише на запереченнях  ( «Ми не приймаємо таку позицію», «Ми не хочемо знати більше»). Взамін вона нічого нового не пропонує.

Естетизація війни

Звідки взагалі взялася війна? Ще в часи Радянського Союзу перед людьми поставили кліше тодішньої пропаганди: «Велика Вітчизняна Війна – це велика трагедія, за неї заплачена велика ціна, вона ніколи не повинна повторитися». З часом друга частина вислову, занадто гуманістична, стерлася. Останні десять років в Росії набрали популярності фільми про ВВВ. У цих фільмах, які мали б виховувати патріотизм,  вбачаємо прославлення війни, її естетизацію. В них немає жодного гуманізму, немає розмов про те, заради чого ця війна велася? У людей виникають думки про те, що війна це страшно, але людство воювало завжди. Таким способом людина виправдовує війну як спосіб продовження мирного життя іншими засобами. Прагматизм щодо війни – це також результат пропаганди.

Психологічний стан пропагандистів

Одна із підводок щотижневої програми однієї із російських державних радіостанцій звучить так: «Удовлетворенный нефтью Восток. Звездно-полосатый Запад. Уставший от переворотов Юг. По-шведски расслабленный Север». Програма має назву «Россия в окружающем мире». У такому випадку виходить, що є якийсь Схід, Захід, Південь, Північ, а є Росія як п’ята сторона світу. Це уявлення про те, що Росія взагалі не підлаштована під ці географічні координати, що це взагалі щось більше. У цій фразі вміщено світосприйняття людей, які займаються пропагандою. Вони дійсно вважають, що Росія займає саме таке положення в світі і вона розглядає світ, як фішки, як матеріал для роботи.

Пропаганда, як приємний виконавець

Пропаганда для медіа, які підтримують державу, є звільненням. Ці люди давно існують в системі заборон та обмежень. Свого часу я написав про різницю між українськими та російськими ЗМІ. Вона полягає в тому, що українські ЗМІ не забувають критикувати свою владу. Російські продержавні ЗМІ не можуть собі цього дозволити, це просто не можливо уявити. Як тільки з’являється Україна, про яку можна говорити все зі знаком мінус, то, в парадоксальному сенсі, це є звільненням. Тут не має обмежень. Журналісти можуть змагатися самі з собою або зі своїми конкурентами в пошуках найгіршого опису України. Пропаганда вимагає занадто багато зусиль, повної віддачі, адже це трата сил, ти повинен когось ненавидіти. Але чомусь це приносить задоволення людині. Мабуть тому, що людина в раціональному світі потребує широкого жесту. Лють є розкішшю для неї. Це сприяє заворожуючому ефекту пропаганди.

Я вже рік спеціально слухаю пропагандистські радіостанції. Я намагаюся зрозуміти природу пропаганди. коли ти намагаєшся розповісти про це, користуючись раціональними доводами, то в тебе нічого не виходить. Ти розумієш, що це можна розглядати по темам, словосполученням. Але в цьому всьому є якась таємниця. Ти не можеш впіймати це зерно. Пропаганда не така проста, як це здається. Її фокус в тому, що вона ірраціональна. Вона зачіпає такі сфери людської свідомості, вона так впливає на людей, що це можна назвати областю сну. Тут вже потрібен новий Фрейд. На якомусь етапі вона переходить із кількості в якість. І це починає працювати за її законами. Люди не можуть вийти з цього замкнутого круга.

Прийоми пропаганди

Для пропаганди важливішим є не «що», а «як». Факти для неї є лише орнаментом. В пропаганді важливим є емоційне залучення. Пропаганду руйнують складнощі. Під час парламентських виборів в Україні російські ЗМІ припустилися помилки. Пропагандистські медіа ставлять під сумнів існування України, як самостійної держави. Але відразу ж після цього розповідають про те, що в Україні проходять вибори, в них беруть участь багато партій. В результаті дві картини світу накладаються одна на одну. Виявляється, що Україна – це щось набагато складніше, ніж Росія. Як тільки пропаганда змушена говорити про якісь складні речі, вона втрачає частину своєї сили, вона сама себе знищує.

Для пропаганди створення атмосфери важливіше, ніж те, що вона говорить. Їй необхідно виробити атмосферу таємної змови: «Ми з вами знаємо щось, але ми про це мовчимо. Про це поки що неможна говорити». Слухачеві приємно грати в таку гру. 

Російська пропаганда постійно говорить про інших  - Україну, Європу, США, про себе вона мовчить. 40% ефірного часу в Росії присвячено Україні. Говорячи про Україну, ти присвоюєш її собі.

З прийомами пропаганди боротися важко. Але я вважаю, що треба залишатися слабкими. Адже у слабкості і є вся суть демократії. Найкращий спосіб боротися з пропагандою – це говорити правду. Я вважаю, що відповідати пропагандою на пропаганду – це безглуздо, це не принесе жодної користі.

Текст: Олена Зашко, студентка Донецького Національного Університету, Вінниця. 

Фото: Олександра Чернова, УКУ.