До 14 серпня – приймання заявок на третю хвилю Мапи рекомендованих медіа від ІМІ та ДМ

Ілюстрація ІМІ

Сьогодні, 1 серпня, громадські організації “Інститут масової інформації” та “Детектор медіа” розпочали приймання заявок на третю хвилю оцінювання регіональних медіа для оновлення всеукраїнської Мапи рекомендованих медіа, яка стартує 2 вересня.

Ціль проєкту – знайти якісні журналістські медіа в усіх регіонах України та позначити їх на онлайн-мапі, щоб українці могли легко знайти відповідь на запитання: “Що читати / дивитися?”

Заповнюйте коротку форму за посиланням до 14 серпня 2024 року, щоб долучитися до проєкту та потрапити на Мапу. 

Інформація для регіональних телеканалів, які хочуть взяти участь у проєкті: обсяги трансляції на добу власного продукту мають бути не менш ніж шість годин. Ми залишили за собою право самостійно зробити вибірку регіональних телеканалів за всіма областями, які мають не менш ніж шість годин трансляції власного контенту на добу, і оцінити їх додатково до тих, хто самостійно заповнить коротку форму для участі в проєкті.

Чи потрібно подаватися медіа, яке вже є на Мапі? 

Ні, медіа, які є на Мапі, проходять автоматичне переоцінювання кожні пів року. Якщо ваше медіа вже є на Мапі, подавати його ще раз та заповнювати анкету не потрібно.

Як подати на Мапу медіа, яке діє як мережа? 

Якщо ваше медіа є мережею з представництвами в різних регіонах, потрібно заповнити анкету для кожного представництва окремо.

Раніше 176 медіа з усіх регіонів України потрапили на інтерактивну Мапу рекомендованих медіа за результатами незалежного експертного оцінювання в першому півріччі 2024 року.

Із запитаннями звертатися:

• про радіо і ТБ: [email protected];
• про онлайн: і[email protected].

Нижче наводимо методологію та критерії дослідження

Мета – створити перелік відповідальних, рекомендованих аудиторії медіа на регіональному рівні, розташувавши їх за географічним принципом.

Методологія містить набір із 14 індикаторів:

1. Контактна інформація. На сайті медіа обов’язково повинні бути вказані контактні дані для комунікації з аудиторією, можливості зв'язатися з редакцією для виправлення помилок.
2. Інформація про власника видання. На сайті повинна бути інформація про власника видання (кінцевого бенефіціара), головного редактора (людину, відповідальну за контент).
3. Редакційна політика. На ресурсі в загальному доступі має міститись інформація про редакційні політики, яких медіа дотримується у своїй роботі.
4. Власний контент. Власний контент – це журналістські матеріали, створені авторами, що працюють у виданні, чи його фрилансерами. До власного контенту не можуть бути зараховані матеріали, що є дослівною копією з інших медіа, українських чи іноземних видань, дослівними копіями пресрелізів. Водночас до власного контенту належить інформація, витягнута з державних реєстрів, “Прозорро”, відповіді на запити та пресрелізи, якщо вони доповнені ґрунтовним бекграундом та опрацьовані редакцією. Під час оцінювання дослідники беруть до уваги, чи підписані новини іменами журналістів.
5. Баланс. Стандарт балансу забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. Під час висвітлення конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. Водночас сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.
6. Достовірність. Кожен факт, що подається в матеріалі, повинен мати посилання на ідентифіковане та надійне джерело інформації.
7. Відділення фактів від коментарів. Усі коментарі власне журналіста мають бути чітко відокремлені від фактів та коментарів експертів.
8. Прозорість маркування реклами. На сайті є окрема рубрика, де роз'яснено, як маркуються рекламні матеріали.
9. Джинса і реклама. До джинси зараховується немаркована реклама під виглядом журналістського матеріалу, яка може бути спрямована на поліпшення / погіршення або ж створення позитивного / негативного іміджу політичних партій, окремих політиків або людей, торговельних марок або окремих товарів, державних структур, а також благодійних фондів та релігійних організацій та не позначена як реклама зрозумілим для переважної більшості людей чином. До неналежного маркування зараховуються всі типи маркування, за винятком слів “реклама”, “на правах реклами”.
10. Сексизм. Поширення гендерних стереотипів, об’єктивації та сексуалізації людей.
11. Контент, що шокує. Невиправдане зображення умисної шкоди, насильства, вбивств, жорстокого поводження з тваринами без позначки 18+.
12. Мова ворожнечі. Матеріали, які пропагують насильство, дегуманізують групи чи окремих осіб на основі раси, етнічного походження, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, здібностей, національності, релігії, касти тощо. Нечутливе, безвідповідальне та шкідливе ставлення до обговорюваних соціальних питань та пов’язаних з ними дій, які можуть принижувати певну групу населення або розпалювати конфлікт.
13. Шкідливий контент. Для визначення шкідливого контенту дослідники спираються на критерії GARM та на положення Кодексу етики українських журналістів. До шкідливого контенту не входить інформація, необхідна для якісного висвітлення російської війни в Україні. Приклади типів шкідливого контенту:

• незаконний продаж, розповсюдження та споживання дитячої порнографії;
• відверте чи необґрунтоване зображення статевих актів і/або демонстрація геніталій, реальних чи анімованих;
• просування та пропаганда незаконного продажу зброї;
• надмірне використання ненормативної лексики чи жестів та інших відразливих дій, які шокують чи ображають певні групи населення чи окремих громадян;
• реклама або продаж незаконних товарів, зокрема наркотиків, а також просування зловживання ліками, що відпускаються за рецептом;
• просування та пропаганда вживання тютюну та електронних сигарет (вейпів) і алкоголю серед неповнолітніх;
• пропаганда тероризму;
• виправдання і підтримка російської агресії.

14. Оцінка контексту. Репутація видання – важливий елемент, який свідчить про його незалежність і готовність працювати в інтересах аудиторії та для виявлення серйозних порушень за попередні пів року, які могли не потрапити до моніторингу. Для формування цієї оцінки дослідники залишають за собою право опитати місцеву медіаспільноту.

Як повідомляв ІМІ, проєкт стартував у вересні 2023 року. Тоді, на першому етапі, до мапи ввійшли 142 українських медіа з усіх регіонів України, в першому півріччі 2024 року – 176 медіаресурсів.

Інститут масової інформації двічі на рік моніторить загальноукраїнські онлайн-медіа та складає Список прозорих і відповідальних медіа. 

“Детектор медіа” моніторить регіональні телеканали.