Як коректно писати про самогубства

Наприкінці місяця за одну добу в Києві зафіксували одразу два випадки самогубства тінейджерів. 

ІМІ публікує пам’ятку для журналістів, як писати про такі випадки, щоб не зашкодити, та дотримуватися стандартів журналістики

Психіатри кажуть, що через повномасштабну війну ситуація із суїцидами  тільки погіршуватиметься. Самогубство – це важливий  інформаційний привід, і ЗМІ мають повне право висвітлювати його. Однак дуже часто в пресі публікують лише ті випадки самогубств, що відрізняються від інших, відходять від звичайної моделі суїцидальної поведінки. Такі вчинки завжди нетипові та приголомшують. Тому надалі такий добір вводить суспільство в оману.

Експерти організації Reporting on suicide стверджують, що не сама новина про самогубство має вплив на суїцидальну поведінку вразливих груп населення, а те, як ця новина подається. Тобто журналіст може сформувати думку: “самогубство – це нормально, це звичайне повсякденне явище”. А може, навпаки, запобігти суїцидальній поведінці.

Факти про суїциди: 

1. Рівень популярності історій про самогубство прямо пропорційний кількості можливих подальших суїцидів.
2. Рівень самогубств буває підвищеним протягом 10 днів після телевізійних повідомлень про випадок суїциду.
3. Медіа та соцмережі з матеріалами про заподіяння собі каліцтв, самогубців можуть спричинити групові суїциди.
4. Багаторазове та постійне висвітлення самогубств зазвичай призводить до підвищеної зацікавленості в суїцидах та “моді” на суїцидальну поведінку, особливо серед підлітків та молоді.

Як коректно висвітлювати суїциди:

1. Не наводити опису фізичних наслідків спроб самогубства, адже вони можуть діяти як стимулюючий фактор!
2. Уникати словосполучень “епідемія самогубств” або “місто з найбільшим рівнем самогубств у світі”.
3. Уникати висвітлення гучних випадків самогубства, особливо якщо замішані відомі люди. Інформація та факти мають бути зведені до мінімуму, наскільки це можливо. Якщо людина мала психічні розлади, треба про це згадувати. 
4. Не можна публікувати фотографії загиблих, методів та місць, де сталося самогубство, перші шпальти не для висвітлення випадків самогубства.
5. Не можна представляти самогубство як нез'ясований факт. Треба підкреслювати, що до цього вчинку людину призвела ціла низка факторів.
6. Не представляти осіб, що скоїли самогубство, як жертв, об’єктів суспільного потакання. Це може викликати думку про те, що суспільство підтримує суїцидальну поведінку. Замість цього треба робити наголос на жалобі за людськими життями!
7. Зайва інформація може вплинути на ухвалення фатального рішення! 

Історична довідка. Вперше в історії зв’язок з публікацією в пресі та самогубствами було простежено після видання роману Ґете “Страждання молодого Вертера” в 1774 році. Головний герой застрелився через нещасне кохання. Незабаром після видання з’явилося багато повідомлень про випадки самогубства саме за допомогою вогнепальної зброї. Це призвело до заборони книжки в деяких регіонах. А термін “ефект Вертера” почали використовувати в літературі для означення імітації або тих, хто наслідує самогубців.