IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

27

81

5

34

Правила волинських онлайн-видань: що заборонено і дозволено

Редакції інтернет-видань на Волині впровадили заборону передруків ексклюзивних матеріалів. Редактори найпопулярніших сайтів Волині пояснили причину виникнення такого нововведення.

Головний редактор інтернет-видання «Волинь24» Юрій Ричук пояснив, чому передруки з їхнього сайту забороняють.

Юрій Ричук

«Причина проста: конкуренція. Маємо очевидне бажання, аби цікавий контент, на виробництво якого наша редакція витратила ресурси (часові, людські, фінансові), читачі прочитали на нашому виданні. Доки ми не можемо змусити читачів голосувати за нас гривнею – будемо стимулювати робити це кліками, переглядами, часом, коментарями, перепостами. Тобто – лояльністю», – пояснив Юрій Ричук.

Він додав, що немає чітко прописаних правил, які заборонено тексти передруковувати, але є загальні принципи, а також автор сам може вирішувати про заборону. Ексклюзивні та авторські статті, як правило, з сайту забороняють передруковувати. Так робити вирішили рік тому з моменту створення видання.

Ричук також розповів, що правила редакційні є, вони стандартні, але усні.

З його слів, журналістам редакції «Волинь24» заборонено передруковувати з «Волинських новин». Зокрема, матеріали про «УКРОП», Степана Івахіва, Ігоря Палицю і діяльність Луцької міської ради. Редактор пояснив, що матеріали не беруть з «Волинських новин» тому, що на його думку, ця редакція висвітлює новини заангажовано. А міськраду зараз фактично контролює «УКРОП».

Головний редактор інтернет-видання «Конкурент» Андрій Лучик зазначив, що на їхньому сайті з’явилась заборона передруку матеріалів після того, як це запровадив сайт «Волинь24». Але на сайті «Конкурент» це працює дещо по-іншому. З сайту заборонено передруковувати матеріали впродовж перших трьох годин після публікації. Коли цей час пройде, тоді можна публікувати й іншим сайтам їхні матеріали з посиланням на видання.

Андрій Лучик

«Якби заборони на передрук не було, ми б програли в неконкурентних умовах. Тобто було б так, що одні забороняють, а інші можуть нас передруковувати. Тому були змушені вдатись до такої заборони. Ми поважаємо роботу і права інших журналістів, вони також поважають наші вимоги щодо передруку матеріалів. Іноді телефонують і просять, щоб дозволити передрукувати раніше», – сказав він.

Андрій Лучик розповів, що редакційні правила не прописані на папері, є усними.

«Всі знають, що якщо хтось когось звинувачує, то обов’язково треба подзвонити іншій людині (другій стороні) і спробувати взяти коментар. Не завжди це вдається, інколи від коментаря відмовляються. Але в такій ситуації ми як журналісти зробили все від нас залежне, щоб був баланс думок», – сказав він.

У редакції є прописані правила, що стосуються  роботи загалом. Тобто о котрій годині мають бути матеріали опубліковані, скільки текстів має бути та інше. Журналістам сайту заборонено працювати таємно на конкурентів.

Керівник мережі гіперлокальних ЗМІ Район.in.ua Наталка Пахайчук розповіла, що у них є заборона передруку текстів без дозволу редакції. Такі правила користування сайтом ввели майже рік тому.

Наталія Пахайчук

«Таке рішення редколегія прийняла з метою запобігти миттєвому клонуванню ексклюзивної інформації на ресурсах, які паразитують на нашій праці. Адже ми витрачаємо людські і матеріальні ресурси на створення унікального контенту, натомість наші конкуренти пожинають плоди трафіку абсолютно не витрачаючись», – наголосила Наталка Пахайчук.

Редакторка розповіла, що їхні редакції мереж Район.in.ua працюють у межах чинного законодавства України та світових стандартів журналістики і редакційної політики, що не суперечить першому і другому.

Редакторка інтернет-видання «Таблоїд Волині» Ольга Магас  розповіла, що заборона передруку матеріалів є і в них на сайті.

Ольга Магас

З її слів, це необхідно для того, аби їхній унікальний контент не став засобом підвищення рейтингів недобросовісних ЗМІ.

«Звісно, за усе можна домовитися, але робити це потрібно чесно. Тож якщо колеги просять нас передрукувати, ми ставимо певні часові рамки та даємо дозвіл. У свою чергу, ми також телефонуємо та запитуємо у колег стосовно тих чи інших матеріалів, які нам цікаві. Взаємна співпраця завжди на користь, але вона має бути адекватною та чесною», – зазначила вона.

Ольга Магас розповіла, що є прописані редакційні правила і з ними ознайомлюється кожен журналіст, який приходить на роботу. Окрім того, проводиться індивідуальна бесіда, в якій роз’яснюються правила роботи та співпраці з іншими людьми (політиками, відомими персонами, «зірками» тощо).

Журналістам видання заборонено висловлювати суб’єктивну думку автора при написанні матеріалу, подавати неправдиву інформацію, інформацію, яка суперечить дійсності та ображає гідність і честь людини. Заборонено користуватись службовим становищем тощо.

Головний редактор інтернет-порталу «Четверта влада» Володимир Торбіч розповів, що заборони передруків матеріалів з сайту немає.

Володимир Торбіч

«Якщо щось для нас важливе, а ми не зробили це, є в інших – можемо перепостити. Але є правило – перепощувати лише з тих сайтів, які дозволяють це робити і лише на тих умовах, які визначає сайт, наприклад з гіперпосиланням на текст сайту не нижче другого абзацу», – прокоментував він.

Володимир Торбіч розповів, що всі редакційні правила розміщені публічно на сайті вже кілька років. У них також ідеться про основні заборони. Якщо виникають якісь інші, не прописані ситуації – все узгоджується в спілкуванні журналістів і редакторів.

Працівники «Четвертої влади» дотримуються Етичного кодексу українського журналіста (затвердженого Комісією журналістської етики), який є невід’ємною частиною редакційних правил. Вони не можуть бути членами політичних партій. Членство журналістів у громадських об’єднаннях чи релігійних громадах допускається, якщо воно не перешкоджає професійним та етичним обов’язкам журналіста. Працівники «Четвертої влади» не беруть подарунків (грамот і т.д.) від влади, партій і політиків, бізнесу і від всіх інших, хто може і хоче впливати на прихильність журналістів. Також працівники ЗМІ відвідують фуршети ініційовані владою, партіями чи бізнесом виключно тоді, коли це необхідно для отримання важливої інформації. У такому разі слід пам’ятати, що ви на роботі, а не на відпочинку і поводитись гідно.

Журналістам «Четвертої влади» заборонено співпрацювати з іншими ЗМІ чи піар-службами без погодження головного редактора. Про виникнення будь-яких конфліктів інтересів журналіст зобов’язаний повідомити редактора.

Марія Доманська

Журналістка «Громадського.Волинь» Марія Доманська розповіла, що у їхній редакції немає заборони передруку матеріалів з  сайту.

Журналісти базуються на редакційних стандартах «Громадського телебачення» (редакція знаходиться в Києві – авт.). Редакційні правила сформовані на основі стандартів BBC.

Журналістам «Громадське.Волинь» заборонено вступати у партії, працювати на партії, не можна агітувати за політичні партії. Також не беруть подарунки від політиків, не приймають нагород чи подяк на День журналіста від влади, принципово не відвідують такі заходи.

Анатолій Котлюк

Головний редактор сайту «ВолиньPost» Анатолій Котлюк зазначив, що заборона передруків публікацій у них відсутня. Але вони не беруть матеріали у сайтів, що забороняють передрук.

Є редакційні правила, але прописаних заборон для журналістів немає.

Редакторка і журналістка інформаційного порталу «ВОЛИНЬinfo» Мар’яна Метельська розповіла, що немає заборони щодо передруку матеріалів, окрім коли є власні ексклюзивні матеріали, здебільшого, це розслідування. Таке застосовували приблизно два роки тому, бо це дає більшу кількість переглядів.

Мар’яна Метельська

За словами Мар’яни Метельської, на сайті вона одна працює журналісткою і всі необхідні для себе правила знає.

Координаторка проекту «Перший» Ірина Новосад розповіла, що у них заборон щодо передруків матеріалів немає. Сайт почав працювати 3 липня 2017 року, але у них є прописані редакційні правила. Серед заборон для журналістів – не писати про родичів, щоб не було конфлікту інтересів.

Редакторка ІА «Волинські новини» Альона Трохимчук розповіла, що заборон щодо передруку з їхнього сайту немає. Сказала, що роблять журналісти все відповідно до законодавства. Щодо заборон для журналістів не уточнила, чи є і які.

Альона Трохимчук

Авторка зверталась також до інших інтернет-видань Волині, але редактори не відповіли на поставлені запитання.

Медіа-юрист Інституту масової інформації Максим Ратушний зазначив, що статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено об’єкти авторського права, що мають відповідний захист в рамках законодавства про інтелектуальну власність.

Експерт наголосив, що статтею 15 цього закону визначені майнові права автора. Зокрема, виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами.

За словами Максима Ратушного, авторська стаття дійсно має законодавчо закріплений захист прав її автора, а у випадку повідомлень про новини чи поточні події, що несуть характер звичайної прес-інформації, – таких гарантій для авторів не передбачено.

Максим Ратушний

Медіа-юрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін розповів, що практично будь-яка (чому не всі – нижче) стаття, сюжет, замальовка, колонка є об’єктом авторського права і захищається Законом (ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

З його слів, за загальним правилом особа, якій належать виключні авторські права, на власний розсуд вирішує, дозволяти чи ні, кому і яким чином використовувати відповідний об’єкт авторського права (ст. 15 Закону). Порушення цього загального правила може призвести до притягнення винних осіб до цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності.

«При цьому замість відшкодування збитків позивач може попросити виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. У такому випадку суд не зможе визначити стягнення ніж 32 000 гривень. За будь-яке порушення авторського права. При суттєвих порушеннях, які спричинили велику шкоду, може бути застосовано санкції КУпАП або Кримінального кодексу України», – зауважив експерт.

Олександр Бурмагін

Олександр Бурмагін додав, що, як завжди, із загального правила існують, законодавчо передбачені виключення. І велика їх кількість дотична саме до діяльності ЗМІ, поширення інформації.

По-перше, не є об’єктом авторського права і не захищається законом відповідно – повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації (ст. 10 Закону). Отже, на таку інформацію знаки охорони авторського права і будь-які погрози і кари і вимоги щодо погоджень – не поширюються. Слід, звісно, пам’ятати, що це саме прес-інформація. Короткі, змістовні, суто фактажні повідомлення про те, що відбулось тут і зараз.

По-друге, в статті 21 Закону міститься цілий перелік підстав для вільного використання твору, але з обов’язковим зазначенням імені автора та посилання на джерело запозичення.

«Коли мова йде про уривки і цитати – можна вільно використовувати із зазначенням автора і джерела. Якщо мова йде про використання цілого твору – автор може виставляти спеціальні вимоги щодо погодження і отримання дозволу на використання або взагалі – заборони. І зазначених вимог необхідно дотримуватись, щоб не потрапити під санкції, про які йшлося вище. Зазначені правила, умови та/або вимоги мають бути опублікованими в легкодоступному місці, якщо мова йде про сайти, та міститись безпосередньо в кожному номері газети, якщо мова йде про друковані ЗМІ», – сказав експерт.

Олександр Бурмагін зазначив, що коли стоїть питання про передрук, поширення створених іншими авторами творів, треба оцінити, чи є це звичайна прес-інформація. Якщо ні – відкривати статтю 21 Закону і порівнювати. Зазначена стаття містить виключний перелік підстав для вільного використання творів.

Робота журналістів з соціальними мережами

Робота в онлайн-виданні потребує швидкості, щоб оперативно наповнити стрічку новин. В погоні за першістю публікації новини у деяких виданнях відходить на другий план якість. Іноді можна без доповнень побачити повністю передрукований пост із соціальної мережі, де журналіст не додає жодного коментаря чи передісторії, що раніше відбулася. Читачу краще одразу пояснити, в чому справа. Якщо немає цього, тоді це текст «для обраних», хто в темі. Варто пам’ятати, що пост в соціальній мережі – це лише привід для того, щоб дослідити тему й написати свій текст. Тобто пост у соціальній мережі – це не готовий для публікації матеріал.

В інтернеті є чимало загроз, «клюнувши» на які є ризик опублікувати неправду, дезінформувати  суспільство. Тому треба добре перевіряти інформацію в кількох джерелах, щоб такого не сталося. «Не верифікувати інформацію – це як стрибати в басейн, не впевнившись, що там є вода», – пише польська «Biblia dziennikarstwa» («Біблія журналістики»).

Від журналістів часто можна почути вислів «Все, що не заборонено законодавством, є дозволеним». В принципі так, але є ще Етичний кодекс українського журналіста. Не всі люди хочуть, щоб їх пост був розміщений в інтернет-сайтах. Але користувачам соцмереж треба теж розуміти, якщо вони опублікували допис «лише для друзів», а у них 2 тисячі друзів, то це можна порівняти з оголошенням на паркані, який бачать люди, які йдуть дорогою. Не всі можуть зрозуміти такі обмеження. Тому не варто публікувати занадто особисту інформацію в соціальних мережах, але це вже інша тема.

Соцмережі для журналістів – не аби яка допомога в роботі. Іноді редактори самі просять надсилати у Facebook фото, наприклад наслідки сильної зливи у місті. Тоді не доводиться йти під дощ, робити знімки. Новина готова за кілька хвилин. Також завдяки соцмережам не треба записувати на диктофон спікера, а потім розшифровувати. Достатньо просто написати повідомлення та отримати відповідь. Однак є чимало фейкових акаунтів. Треба бути впевненим з ким ти переписуєшся, що використовуєш інформацію справжньої людини, а не бота.

Відомі редакції Польщі забороняють брати фото з Facebook без дозволу людини. Без дозволу не можна публікувати знімки на сайті. Приємно здивувало, коли на тренінгу в Любліні з доступу до інформації в мене брали письмовий дозвіл на використання моїх фото. Я ставила свій підпис під текстом, що я надаю згоду, що мої фото можуть використовувати. Сподіваюсь, що і в Україні так буде незабаром.

Більшість опитаних редакторів волинських інтернет-видань питають дозволу щодо розміщення фото чи посту з соцмережі у випадках, якщо автор поставив позначку «для друзів», а якщо допис розміщено публічно і «для всіх», тоді ні.

Ще дехто звертається до автора за дозволом на публікацію фото, якщо зроблене фотохудожником.

Медіа-юрист Інституту масової інформації Максим Ратушний розповів, що Законом України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 21) визначено перелік випадків для вільного використання творів (наприклад, посту у Facebook).  Проте з обов’язковим зазначенням імені автора, як, наприклад, використання з навчальною чи інформаційною (актуально для журналістів) метою у виправданому обсязі.

«Щодо фото з соціальних мереж, то варто зазначити, що хоч є можливість вільного використання творів, як, наприклад, відтворення з інформаційною метою, проте, що стосується охорони інтересів фізичних осіб, що зображені на фото чи в інших художніх творах, то потрібно пам’ятати про положення цивільного законодавства, що захищають фото з зображенням фізичної особи та вимагають її згоди для публічного показу та відтворення. Проте це жодним чином не стосується вже публічно доступних фото, що опубліковані у соцмережі», – зазначив Максим Ратушний.

«Щодо різниці між «доступними для всіх» та «доступними тільки для друзів» – це цікаве питання у тому аспекті, що у другому випадку автор фото чи посту явно бажає обмежити коло отримувачів опублікованої інформації. Але тут є кілька але: 1. інформація все одно публічно доступна для обмеженого кола осіб; 2. суб’єкти обмеженого кола осіб при використанні такої інформації можуть бути не ознайомлені з тим фактом, що поширення було обмежене першоджерелом», – додав  експерт.

Медіа-юрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін теж поділився думками щодо того, чи можна брати фото з Facebook без дозволу.

«Як і з будь-яким втручанням в сферу приватного життя, все залежить від рівня суспільного інтересу, рівня публічності при першому використанні фото. Якщо фото поширили в акаунті, де вільний доступ і 3000 друзів, підписників, – це майже як виставити на загал. Якщо 20 друзів і закритий – достатньо обмежений рівень публічності. Проте, якщо тема надзвичайної суспільної ваги і фото таки отримали,  можна використовувати фото і з такого акаунту. Слід також зважати на питання зображень дітей, вказівок на діагнози та іншу чутливу інформацію. Її поширення може бути виправданим у дуже малій кількості випадків», – сказав Олександр Бурмагін.

Від авторки: На мою думку, краще людину перепитати про розміщення її фото на сайті. Іноді хтось може бути проти публікації фото з соцмережі. Бувають різні причини та ситуації.

Як бачимо, деякі редакції волинських інтернет-видань борються за своїх читачів, забороняючи передруки. Якщо й надалі буде більше ексклюзивних та цікавих матеріалів, то це лише плюс.

Мая Голуб, регіональна представниця ІМІ у Волинській області, для сайту “Четверта влада”. 

Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)

Ще Блоги