Львівські ЗМІ та сміттєвий скандал: перевірка на професійність

Вже три тижні поспіль пожежа на Грибовецькому сміттєзвалищі, загибель чотирьох людей та політичні чвари викликані цими подіями є найбільш обговорюваною темою у місцевих ЗМІ. Усього за кілька днів, з 30 травня по 3 червня, новинні інтернет-видання опублікували майже 500 матеріалів. Після цього інтерес до теми поволі спадав, однак черговий спалах пожежі на сміттєзвалищі та бійки під міськрадою під час сесії оживили його. На жаль, у процесі львівські медіа часто ігнорували елементарні журналістські стандарти на користь політичних уподобань. Я хочу звернути увагу на один особливо показовий випадок, – пише регіональний представник ІМІ у Львівській області Ігор Фещенко на сайті "Громадського.Львів". 

У контексті історії зі сміттєзвалищем головні баталії відбуваються навколо фігури Андрія Садового та частки його відповідальності за ситуацію.  Одним із головних аргументів проти міського голови є список, який у відповідь на власний запит до міської ради отримала фракція УКРОП. У списку фігурує  43 фірми з різних країн, що звертались до міської ради з пропозиціями вирішення “сміттєвої” проблеми. З усіма фірмами міська влада вела переговори, хоча з жодною так і не дійшла згоди. Втім ні про суть пропозицій від цих інвесторів, ні про серйозність їхніх намірів ніхто і нічого дуже довго не казав. У свою чергу, Андрій Садовий пояснював, що  інвестори не були готові вкладати у будівництво та рекультивацію власні кошти, або їхні пропозиції не задовольняли вимог міста (чи вимог Андрія Садового та його команди?).

9 червня Прес-клуб організував “інтерв’ю-прес-конференцію” “Сміттєпереробний завод за німецькими технологіями, від якого відмовився Львів”. В анонсі йшлося, що головним спікером заходу був нідерландець, представник закордонної “групи інвесторів, які мали намір збудувати підприємство власним коштом” Ніколас ван Доеверен. Його також представили як “юриста, фінансового менеджера і управлінця проектами з двадцятирічним стажем роботи у великих міжнародних компаніях”. За підсумками конференції, майже усі місцеві онлайн-видання опублікували матеріали, в яких йшлося про те, що у 2014 році міська влада проігнорувала пропозицію збудувати сміттєпереробний завод з інвестиціями у 100 мільйонів євро, яка надійшла від закордонного інвестора (для порівняння, цілий бюджет розвитку Львова на 2016 рік становить близько 50 мільйонів євро). Матеріали часто були доволі емоційними: скажімо, замість означення “проігнорували” дехто використовував  міцніші слова на кшталт “відшили” та “забив”. Такі матеріали опублікували ЗІК, Дивись.інфо, Вголос, Ратуша, Львівський портал, Варіанти, Гал.інфо, та інші видання. Не подали цієї інформації лише Захід.нет та сайт 24 каналу, які офіційно належать дружині міського голови Катерині Кіт-Садовій. Хоча, не поспішаймо звинувачувати їх у самоцензурі: усе куди цікавіше.

Ні організатори прес-конференції, ні сам “представник закордонної групи інвесторів” не назвали структури, яку нібито представляв Ніколас ван Доеверен. Жодних документальних підтверджень того, що він у 2014 році презентував проект сміттєпереробного заводу, теж не надали. Все це мало б щонайменше викликати підозри, але жоден із присутніх на прес-конференції журналістів не запитав навіть про назву фірми, представником якої на переговорах з львівськими чиновниками був Ніколас ван Доеверен. Іншими словами – майже всі львівські онлайн-видання опублікували сумнівну та неперевірену інформацію.

На противагу іншим локальним медіа, Захід.нет та 24 канал у той же день опублікували матеріали, в яких піддали сумніву те, що Ніколас ван Доеверен є реальним представником інвесторів, хоча і без належних доказів. Так 24 канал наводить три аргументи на підтвердження власної тези:

• “Представник інвесторів” Ніколас ван Доеверен…. виявився чоловіком заступника головного лікаря Обласної лікарні Львова”
• Компанію, яку представляв Ніколас ван Доеверен, так і не назвали
• “у пошукових системах в інтернеті прізвище “відомого інвестора” згадується лише через його заяви у Львові”

Якщо аргумент про відсутність назви компанії, яку представляв Ніколас ван Доеверен, є цілком виправданим, то те, що його дружина – львів’янка і те, що журналістам не вдалося “нагуглити” на нього інформації, вагомими підставами для звинувачень у шахрайстві назвати важко. Окрім того, той факт, що Ніколас ван Доеверен, представляючи “групу інвесторів”, у 2014 році презентував проект сміттєпереробного заводу, не має ніякого стосунку ні до його матримоніального статусу, ні до журналістського (не)вміння добути інформацію.

Того ж дня Захід.нет опублікував новину 24-го каналу  у себе на сайті, а наступного –  видав власний матеріал з назвою “Голландський інвестор виявився провінційним політиком з містечка Делфт”, однак вагомих аргументів на користь того, що Ніколас ван Доеверен не є інвестором (або представником групи інвесторів) також у ньому наведено не було.

Отже, більшість місцевих ЗМІ опублікувала сумніву інформацію про нібито представника “групи інвесторів”, чию пропозицію про будівництво заводу відхилила міська влада. ЗМІ, що опосередковано належать Андрію Садовому, без достатніх доказів опублікували матеріали, в яких доводять, що інвестор – зовсім не інвестор, а чийсь там чоловік чи “провінційний політик”. У підсумку: жодне видання так і не з’ясувало ситуацію до кінця, обмежившись публікацією сумнівної інформації чи її спростуванням за допомогою не менш сумнівних аргументів.

Цілком очевидно, що розставити всі крапки над “і” в цій ситуації може Львівська міська рада. Однак попри резонанс, чиновники міськради відмовчувались понад 2 тижні. І лише тепер стало зрозуміло чому.

Наступного дня після публікацій статей на основі прес-конференції Ніколаса ван Доеверена мені вдалося поговорити з його дружиною, пані Наталією ван Доеверен (впродовж заходу вона перекладала, оскільки сам пан Ніколас говорив англійською). Хоча пані Наталія була небагатослівною, вона навела на дату, коли у ЛМР, за її словами, відбулась презентація проекту сміттєпереробного заводу – 3 грудня 2014 року. Після цього я відправив відповідний запит до ЛМР, і хоч і із запізненням (відповідь надали через десять робочих днів, а не через п’ять, як це передбачено законом), але отримав відповідь:

Отже, 3 грудня 2014 року Ніколас ван Доеверен (у документах ЛМР “Ніколас ван Дуверен”) був присутній в якості виконавчого директора компанії “3R Waste Management DV” на презентації проекту “будівництва кластеру по переробці сміття у м. Львові”. Сам проект, згідно із відповіддю на запит, презентувала компанія “3R-UA INITIATIVE”. Важливо, що у списку який ЛМР надала у відповідь на запит УКРОПу, немає фірми про яку йдеться у нашому запиті. Тобто список із 43-х фірм швидше за все неповний.

Як бачимо, ні те, що дружина загадкового “інвестора” – українка, ні те, що про нього майже немає інформації у мережі, ще не означає, що він шахрай. Більше того, тепер є беззаперечні факти, які підтверджують те, що він та компанія, яку він представляв, таки пропонували місту проект сміттєпереробного заводу. Однак це жодним чином не знімає відповідальності із тих видань і журналістів, які  ретранслювали сказане на прес-конференції у Прес-клубі і навіть не запитали у спікера ким він є та кого представляв на переговорах у ЛМР. Очевидно, використовуючи подібну схему, у ЗМІ можна “закинути” будь-яку інформацію. Головне мати невеличкий ресурс та англомовного іноземця.

Варто зауважити, що без розуміння суті проекту та документальних підтверджень навіть те, що інвестор виявився цілком реальним, не доводить і не спростовує нічого. Висновки, які базуються винятково на словах спікера з невідомим бекґраундом, демонструють, що журналісти не виконують своїх функцій, які полягають у перевірці, співставленні інформації. Навіть коли неперевірену інформацію піддають сумніву, аргументи, щоб її заперечити, базуються на домислах та пересмикуванні.

Сайти місцевих видань все більше слугують ретрансляторами прес-релізів, позицій політиків, експертів чи “експертів” і постів з Facebook. Журналістика позицій фактично витісняє журналістику фактів. Звісно ж можемо вигадати низку пояснень і виправдань, але від цього втрачають всі, а в першу чергу – читачі.

Текст: Ігор Фещенко, регіональний представник ІМІ у Львівській області, для сайту "Громадське.Львів"