Журналістка онлайн-медіа “Фарватер.Схід” Анна Ніколаєнко та виконавча директорка релокованого з Бахмута (Донецька область) “Вільного радіо” Анастасія Шибіко отримали листи з погрозами про нібито мінування приміщень, де перебувають адресати. 

Про це вони повідомили представниці Інституту масової інформації в Луганській області Валентині Троян.

Анастасія Шибіко розповіла, що останній лист про “замінування” редакція отримала 1 лютого. Всі вони надійшли в проміжку 30 січня – 1 лютого. 

“Ми знайшли ці листи на нашому основному корпоративному мейлі та на особистих неробочих поштах. Цього разу на особисті мейли таке отримала я та журналістка Олена Русінова”, – зазначила виконавча директорка “Вільного радіо”.

Анастасія зазначила, що редакція не сприймає серйозно такі листи. 

“По-перше, наша команда працює повністю віддалено. Після релокації з Бахмута в нас немає офісу, який уже стільки разів погрожували “підірвати”. По-друге, ці листи написано під кліше, вони всі однакові за своєю суттю і структурою. По-третє, це масова розсилка, і адреси отримувачів навіть не приховані”, – зазначила медійниця.

Тож, додала вона, редакція не зверталася до правоохоронців з цього приводу, оскільки не бачить у цьому сенсу.

“Це звичайна непрофесійна та дуже дешева “акція” зі спробою залякати чи з якоюсь іншою метою. Але поки це тільки веселить”, – зауважила журналістка.

(Оновлено.) Журналістка видання “Фарватер.Схід” Анна Ніколаєнко повідомила, що особисто отримувала подібні листи з погрозами, коли ще жила на Луганщині.

“Але це вже давно було. Тож здивованою я не була. А от після повномасштабного вторгнення це на моїй пам’яті вперше. Ідентичні листи надійшли і на мою особисту пошту, і на корпоративну ще 30 січня. Щоправда, про свій лист я дізналася лише 4 лютого, коли заглянула в папку “Спам”, – розповіла Анна.

За її словами, “окрім посмішки, такі листи не викликають емоцій”, оскільки не зрозуміло, на кого вони були розраховані.

“Медійники – це ті люди, які вміють працювати з інформацією, в курсі, що таке інформаційна гігієна, та знають, як відрізнити фейк від правди. З іншого боку, це може бути й частиною інформаційної війни. Ігнорувати та замовчувати такі факти просто не можна”, – розповіла журналістка.

Вона зауважила, що це може бути й недолугий жарт когось зі своїх, а може бути й реальна спроба росіян дестабілізувати і без того нестабільне суспільство в Україні. “Адже в листі містилась інформація про такі самі “заміновані” будівлі установ та організацій, і, ймовірно, розрахунок був на те, що ми як журналісти вживатимемо певних заходів та повідомимо про це правоохоронців, що, у свою чергу, потягне інформаційну хвилю, паніку, інші супутні аспекти”, – зауважила Анна Ніколаєнко.

Вона додала, що має з цього приводу комунікацію з компетентними правоохоронними органами. Редакція ж іще узгоджує це питання та формат подальших дій.

Що передувало

Як повідомляв ІМІ, 2 лютого 2026 року “Кременчуцький телеграф” отримав листа про замінування низки об’єктів. Також того дня схожого листа отримала редакція кременчуцького видання “МедіаДоказ”. 

30 січня редакції трьох онлайн-медіа – “Полтавська думка”, “Полтавська хвиля” та “Кременчуцький телеграф” (Полтавська область) – отримали електронні листи з повідомленнями про нібито замінування їхніх будівель. Також листи отримали регіональні представниці Інституту масової інформації в Миколаївській і Тернопільській областях. Того ж дня до підрозділів Нацполіції надійшло понад 2 тисячі повідомлень про замінування у 22 областях. Зокрема, лист про замінування отримав і “Детектор медіа”, 18000, “Перший Криворізький”.