Завезли сотні російських підручників та погрожували вчителям: як окупанти нищили освіту на Харківщині
Під час окупації частини Харківської області росіяни завезли туди сотні підручників за роспрограмою, а вчителів змушували проходити "підвищення кваліфікації" в російських містах. Тих освітян, які відмовлялися від співпраці, загарбники брали в полон.
Про це йдеться в матеріалі "Громадського радіо" "Змусили записати відео, що підтримує "русский мир": як росіяни нищили освіту та брали в полон освітян на Харківщині".
Сім сотень російських підручників поліція знайшла в Боровій. Їх зберігали в спортзалі школи. Тут книжки з 1 до 11 класу. Усі надруковано в РФ, і, відповідно, про жоден примірник української мови, літератури чи історії не йдеться. Тільки Росія та її державні атрибутика й пропаганда. Наприклад, на обкладинці всієї лінійки суспільствознавства – триколор. А серед стосів шкільної літератури є славнозвісний зошит з історії Росії для 6 класу, де з терміна "Київська Русь" слово "Київська" прибрали. У Боровій підручники на парти дітям не потрапили. Старт навчального року тут перенесли на 1 жовтня, а вже 3 жовтня смт звільнили. У поліції наголосили, що вилучені книжки стануть доказами проти колаборантів.
Доказів можуть набрати сотні тисяч. Принаймні, якщо хоч у чомусь пропагандистська газета "Харьков Z" не збрехала. На її шпальтах із традиційним пафосом назвали кількість завезених підручників:
"Велику допомогу з підготовки надає Російська Федерація. Насамперед щодо надання навчальної літератури. Понад 300 екземплярів підручників як гуманітарна допомога дітям будуть передані безкоштовно".
На папері робота в освітніх закладах на той момент ще окупованої Харківщини просто кипіла. У реальності картина цілком протилежна. Ірина працює вчителькою початкових класів у ліцеї села Пришиб, це неподалік Балаклії. Каже, росіяни неабияк закликали педагогів вести дітей до школи. Хоча там продовжували сидіти самі окупанти.
"Приїхали до нас, агітували, щоб ми виходили на роботу. Мотивували тим, що діти втратять навчальний рік. Що цілий рік діти не будуть навчатися. Але я відразу сказала – я працювати не піду. Йти треба працювати – прославляти Росію. Я кажу: не можу перелаштуватися. І на роботу я до такої школи не піду. Вони перебували весь час у школі. Тоді ж місцева нова влада сказала: вони вибралися зі школи. Я їду на велосипеді: один же транспорт нам залишили – велосипед. Їду на велосипеді повз школи, вони сидять на поріжку. Як сиділи, так і сидять. Школа була дуже гарно обладнана: у кожному кабінеті мультимедійні дошки, комп’ютери в дітей і у вчителів у кожного був. Все воно розбите, його пошкоджено, все розкрадене. Нема ніде нічого", – говорить Ірина.
Лідія Тільна стала очевидицею того, як у школі окупанти набирали нові колективи. 31 рік жінка працювала директоркою Іванівського ліцею (Чугуївський район). Після відмови співпрацювати з окупантами ті спочатку її звільнили, а потім узяли в полон.
"Вони змусили, щоб я написала заяву. Я не згодна була працювати під російським прапором. Сказала, що не буду. Написала заяву, і вони мене звільнили. І 20 липня, коли приїхали працівники відділу освіти, я як господиня вийшла їх зустрічати. Але ця зустріч була марною. Вони навіть не подивилися мені у вічі. Зустрів їх голова чи староста, як це зараз називається. Це мій учень, випускник, який дав згоду працювати на Російську Федерацію. Вони зайшли до школи. Моя випускниця дає згоду бути директоркою школи. Лише три вчителі залишилися працювати на Російську Федерацію", – згадує пані Лідія.
У полон жінку взяли, коли вона спробувала виїхати до Харкова. У в’язниці Лілія Тільна провела 19 днів, п'ять з них – у карцері. Практику арештів освітян Росія застосовувала скрізь. Про подібне у в’язниці-катівні Балаклії розповідає керівник слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов:
"Знаходилася тут учителька початкових класів, яку просто на вулиці схопили і привели сюди. Вона тут сиділа, здається, 13 діб. Після цього їй стало зле. Вони вивели її перед приміщенням, записали з нею інформацію, що вона підтримує "русский мир", після цього тільки їй дали змогу вийти на підконтрольну Україні територію".
Шкіл, де пролунав перший дзвоник, на окупованій частині Харківщини було небагато. Окупаційні посадовці пояснили це тим, що не встигають акредитувати навчальні заклади. Та за цим формулюванням ховалося кілька фактів: у школах не було кому викладати – більшість педагогів відмовилися від співпраці з окупаційною владою, та й нікому: діти або виїхали, або шукали змогу вчитися дистанційно в українських школах. Тому в кабінетах Куп’янської адміністрації лишилися стоси так і не нерозпакованих методичних матеріалів для харківських шкіл з російською граматикою та портретами відомих осіб, серед яких чи не єдиний українець – Тарас Шевченко. Але і про нього школярам дали лише два так звані "російські" факти: вів щоденник російською, поета викупив з кріпацтва руський художник.
Help us be even more cool!
