ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

З початку року зафіксовано 184 випадки порушення свободи слова

02.11.2020, 15:00
Фото – Shutterstock
Фото – Shutterstock

За 10 місяців 2020 року зафіксовано 184 порушення свободи слова. Основним трендом лишається фізична агресія щодо журналістів, на яку припадає майже 80% усіх порушень.

Про це повідомила виконавча директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк під час онлайн-брифінгу “Переслідування журналістів в Україні: як покласти край?”, який приурочений до Міжнародного дня ООН з припинення безкарності за злочини проти журналістів.

Другим трендом, за словами Романюк, цього року стали перешкоджання і обмеження в роботі журналістів з боку органів влади різних рівнів. Під приводом карантину журналістів протизаконно не допускають на відкриті засідання органів влади, слухання із суспільно важливих питань. Як наслідок, громадяни України можуть не отримати важливої інформації.

Згідно з результатами моніторингу ІМІ, право журналістів на професію переважно порушували приватні особи, місцева влада, правоохоронці, судова влада, Офіс президента та інші.

Один із нещодавно зафіксованих випадків перешкоджання журналістській діяльності стався з Таїсією Кутузовою, журналісткою та режисеркою документального кіно. На неї напали поліцейські в Гатному на Київщині, коли вона знімала їх для документального фільму про місцевого активіста Сергія Чагарова. 

“Нападники не представились і не показали посвідчення. Мені заламали руки й вирвали камеру, пошкодили накамерний мікрофон. Після того як стався напад, інший поліцейський просив за колег вибачення, але ті поліцейські, які напали на мене, абсолютно не відчували провини та не вибачились”, – розповіла Кутузова. 

Режисерка подала заяву про злочин до Державного бюро розслідувань, але її понад тиждень не вносили до Єдиного реєстру досудових розслідувань, хоча мали це зробити протягом 24 годин. Ба більше, у пресслужбі поліції повідомили, що нападники не були поліцейськими. Лише розголос і тиск медійної спільноти таки змусили правоохоронців зареєструвати напад на неї, зазначила Кутузова. Наразі журналістку допитав слідчий, але ще не допитано поліцейських, які напали на неї. 

Медіаюрист, керівник ГО "Платформа прав людини" Олександр Бурмагін зазначив, що, незважаючи на активну роботу їхньої організації заради безпеки журналістів, і досі існують проблеми з ефективністю розслідування справ про перешкоджання законній професійній діяльності працівників ЗМІ та нападів на них. 

За його словами, нерідко кримінальні провадження не відкривають і не розслідують у визначені законом строки. Крім того, правоохоронці все ще можуть розглядати заяви журналістів про злочини, пов’язані з професійною діяльністю, як звернення громадян, а також безпідставно закривати кримінальні провадження. 

"Статистика також невтішна. Справ, які реально доходять до суду з обвинувальними висновками, надзвичайно мало, а вироків у них ще менше", – коментує Бурмагін.

Утім, якщо на підконтрольній уряду території України журналісти мають можливість відстоювати свої права, то на території тимчасово окупованого Криму ситуація зі свободою слова з року в рік залишається дуже складною. З початку окупації правозахисники зафіксували понад 300 випадків переслідування журналістів і медіа в Криму.

Прокуратура Автономної Республіки Крим розслідує 17 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних проти журналістів на півострові. У восьми з них 13 особам повідомлено про підозру. Ці справи відкрито за декількома статтями, серед яких ст. 146 (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”), ст. 170 (“Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій”)  ст. 171 (“Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”), ст. 345-1 (“Погроза або насильство щодо журналіста”) та інші. 

На тлі знищення незалежної професійної журналістики в Криму виникла громадянська журналістика. Активісти з “Кримської солідарності”, усупереч переслідуванням з боку окупаційної влади, через стріми й соцмережі намагаються розповідати про те, що відбувається на півострові.

Як розповіла активістка ініціативи “Кримська солідарність” Лутфіє Зудієва, зараз в ув’язненні перебувають вісім громадянських журналістів і ще один – під домашнім арештом за станом здоров'я. Це стрімери та громадянські журналісти “Кримської солідарності” Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Сейран Салієв, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв та Амет Сулейманов. Усі вони затримані безпідставно та стали жертвами політично мотивованого переслідування і сфабрикованих звинувачень у “тероризмі”.

Наразі Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Сейран Салієв засуджені за “тероризм” і отримали терміни від 14 до 19 років позбавлення волі. Ремзі Бекірову, Осману Аріфмеметову, Руслану Сулейманову, Рустему Шейхалієву загрожують терміни від 15 до 20 років.

Незаконно ув’язненим громадянським журналістам украй необхідна підтримка та розголос їхніх історій. Для цього Лутфіє Зудієва пропонує небайдужим людям, представникам посольств, міжнародних організацій та правозахисникам відвідувати суди, які відбуваються в Ростові-на-Дону. 

“Раніше МЗС України повідомляло про ініціативу закріплення за кожним політичним в’язнем авторитетних політиків, громадських діячів, через яких історії конкретних ув’язнених можна доносити до ширшого кола людей. Ми думаємо, що це дієвий спосіб. Крім того, важливо домогтися активнішої участі євродепутатів та ініціювати відповідні заяви, наприклад від Європарламенту. І, звичайно, потрібно постійно організовувати інформаційні майданчики, різні події, дискусії правозахисників, щоб розповідати про репресії в Криму більшій кількості людей”, – додала Зудієва.

Директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф переконаний, що журналісти відіграють найважливішу роль у розвитку демократичної системи в Україні, в захисті прав людини, у боротьбі з корупцією. Шааф упевнений, що вони мають бути захищені законом і культурою, тому що загроза свободі слова – це загроза демократії і правам людини.

***

Додаткова інформація: Ірина Іванченко, 099 772 56 67, ii@humanrights.org.ua.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!