У Львові 13-ро людей піднялися на місцеву Ратуш і зачитали текст Декларації прав людини кількома мовами. Таким чином небайдужі громадяни України та один підданий королівства Норвегії відзначили Міжнародний день прав людини 10 грудня, повідомляють Варіанти.
Ініціатором акції став Інститут масової інформації (ІМІ), який захищає права журналістів.
67 років тому Генеральна асамблея ООН ухвалила відповідну Декларацію, яка лягла в основу багатьох конституцій та законодавств.
Представниця ІМІ у Львові Богдана Неборак зібрала юристів, правозахисників, журналістів та громадських активістів, які об’єднані спільним баченням. Акція мала на меті нагадати українцям про те, що права людини – це не просто гарний текст, а головна точка опори для сучасного суспільства.
Тому, за задумкою організаторів, символічною кафедрою для промовляння значимих слів обрали центральну точку Львова – шпиль Ратуші.
По одному активісти, журналісти та правозахисники виходили із шеренги та карбували слова про невідчужену рівність, вільність та гідність кожного.
Як зазначив норвежець Андрес Глетте, колишній активіст Євромайдану: "Демократія і права людини – ключові вартості, яких сьогодні має прагнути Україна і кожен українець зокрема".
Сьогодні, за словами журналіста Володимира Бєглова, політики керуються, насамперед, власними приватними інтересами, а не положеннями про права. Тоді як має бути навпаки і думати так – це не наївність, а найбільш серйозне ставлення, зазначив він.
Журналістка Олеся Яремчук вважає, що постійне промовляння та бодай символічне декларування прав людини потрібне, аби не забувати про те, що відбувалося на Євромайдані. Інакше, вважає вона, справа Революції Гідності залишиться незавершеною.
Для Аліма Алієва, громадського активіста з Криму, який був змушений перебратися до Львова, питання прав людини втілюється передусім у щоденних несправедливостях, з якими стикаються кримські татари. "Для нас права людини – це не якесь абстрактне поняття, а жорстка реальність. В Криму сьогодні просто тотально порушуються права, вже є десятки політв’язнів", – зауважив він.
Для поетеси Ярини Сенчишин головним було відчуття символічності, яке несла в собі акція, та атмосфера єднання і солідарності, якої вдалося досягнути хоча б у вузькому колі на терасі Ратуші. Адже, за її словами, солідарність з тими, хто у той чи інший спосіб зазнає утисків, важлива в будь-яких проявах.
Фото – Юрко Дячишин