Не вся пропаганда під час війни є кримінально караною за міжнародним правом, однак окремі висловлювання російських медійних фігур можуть кваліфікуватися як співучасть у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. Про це 5 листопада під час брифінгу в Media Center Ukraine повідомила юристка, експертка з міжнародного кримінального та гуманітарного права Анна Микитенко.
За її словами, міжнародне право прямо карає заклики до геноциду або злочинів проти людяності, проте загальна “пропаганда під час війни” сама по собі не утворює складу злочину. Тому правозахисники обрали іншу правову стратегію – доведення співучасті в уже розслідуваних кримінальних діяннях, зокрема ударах по цивільному населенню та об’єктах інфраструктури.
“Ми переслідуємо російських медійників як співучасників злочину руйнування цивільної інфраструктури та нападів на цивільне населення. Йдеться про два види співучасті: підбурювання – коли прозвучали заклики до обстрілів, і пособництво – коли після ударів у ефірі їх виправдовують”, – зазначила Микитенко.
Подані матеріали прив’язані до конкретних епізодів атак. Правозахисники демонструють часову послідовність: спершу в ефірі звучать публічні заклики до ударів, після чого відбувається реальна атака, а далі – хвиля виправдувальних наративів про “необхідність” знищення цивільних об’єктів.
Частина зібраних доказів увійшла до комунікації, поданої до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду щодо трьох російських медійних персон.
Анна Микитенко наголосила, що робота триватиме, а перспективи притягнення до відповідальності залежать від рішення Міжнародного кримінального суду та подальшого розвитку міжнародної практики щодо дезінформації і підбурювання до воєнних злочинів.
Як повідомляв ІМІ, українські правозахисники задокументували щонайменше 600 публічних закликів російських медійних персон до скоєння воєнних злочинів і визначили 173 потенційних підозрюваних.