72% українців дізнаються новини з переважно українських телеканалів та Інтернет-ЗМІ (43% тільки дивляться ТВ, 29% також користуються Інтернетом). 22% регулярно звертається і до українських, і до російських джерел інформації (з них 9% – тільки телеглядачі). 6% практично не цікавиться новинами з жодних із перерахованих ЗМІ.

Про це свідчать результати соціологічного дослідження «Ставлення населення до ЗМІ, пропаганди та медіареформ в період конфлікту», яке провів на замовлення ГО «Телекритики» Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), повідомляє Media Sapiens.

Як зазначив генеральний директор КМІС Володимир Паніотто, ідеєю індексу було виділити головні меседжі російської пропаганди та прослідувати їх результативність на території України.

“Це меседжі, що полягають в наступному: Майдан був організований американцями, в результаті прийшли до влади націоналісти, які загрожували російськомовному населенню України, Крим вдалось врятувати, а в Донецьку люди повстали, і власне хунта, яка прийшла до влади, бореться  зі своїм народом. Результати, які ми отримали по регіонах, це такий індекс, що змінюється від 0 до 100. 100 – це коли всі люди підстримують всі тези російської пропаганди, 0 – коли узагалі не підтримують”, – розповів він.  

Так, найвищим індекс результативності меседжів російської пропаганди є у Донецькій області – 50, а також у Луганській – 38, однак там дослідники опитували тільки контрольовану Україною частину.

Після Донецької та Луганської областей регіонами, що найбільш схильні підтримувати російську пропаганду, зазначив Паніотто, є Харківська та Одеська.

На питання про те, як зарадити цій ситуації, директор КМІСу відповів, що цим питанням мало б опікуватися Міністерство інформаційної політики. “Ми ж досліджуємо громадську думку, а не формуємо її, тому я не є авторитетним в цьому напрямі. Водночас у мене склалося враження, що керівництво країни не сприймає належним чином інформаційну складову війни. Проте у країні, з якою ми воюємо, близько 80% засобів скеровуються на боротьбу в інформаційній сфері”, – сказав він.

Науковий співробітник КМІСу Марина Шпікер пояснила, що коли вони розробляли це дослідження, то припускали, що пропаганда має два рівні. “Перший – поверхневий. Це меседжі на кшталт фашистської хунти, націоналістів-бандерівців і т.д. Другий же рівень спрямований на те, щоби подавити супротив України. Він охоплює меседжі про те, що українська армія не здатна протистояти, влада нічого не може зробити, мир необхідний будь-якою ціною”, – розповіла вона.

Водночас Шпікер зауважила, що є декілька позитивних тверджень, які моги б об’єднати, а не роз’єднувати країну. Це гуртування навколо ідеї досягнення миру, а також думка, що цей кризовий період мине та Україна стане процвітаючою державою.

Виконавчий директор ГО “Телекритика” Діана Дуцик акцентувала увагу на не надто позитивних новинах для українських медіа. “Люди поступово втрачають довіру як до українських, так і до російських ЗМІ. До українських – особливо на півдні та сході країни”, – зазначила Дуцик. І пояснила, що так відбувається, оскільки “люди співставляють картинку в телевізорі з тією, яку бачать з вікна. І коли ці реальності не співпадають, люди перестають довіряти ЗМІ”.

Як свідчать результати, українські ЗМІ втрачають довіру аудиторії майже по всій Україні, крім Західного регіону. На Півдні, Сході та Центрі України відсоток тих, хто сказав, що ставлення до українських мас-медіа з початку року у них погіршилось, переважає відсоток тих, у кого воно покращилось. В цілому по Україні 65% респондентів не змінили своє ставлення, 19% погіршили та 11%  – покращили.

Опитування проводилося з 20 травня по 2 червня. Вибірка дослідження – повнолітнє неінституційне населення України, за винятком окупованого Криму. Території “ДНР” та “ЛНР” також охоплені опитуванням, проте через об’єктивну неможливість забезпечити випадковий відбір населених пунктів у межах цих районів інтерв’юери працювали у декількох доступних та порівняно безпечних містах. Таким чином дані з “ДНР/ЛНР” не є строго репрезентативними. Усього протягом польового етапу було опитано 2022 респонденти методом особистого інтерв’ю, без непідконтрольних територій обсяг вибірки складає 1894 респонденти. Максимальна похибка вибірки 3.45%.