Лауреатом Нобелівської премії з літератури 2025 року став угорський письменник Ласло Красногоркаї – за “його захопливу і візіонерську творчість, яка утверджує силу мистецтва в умовах апокаліптичного жаху”. Про це 9 жовтня повідомив Нобелівський комітет на Facebook-сторінці.
Ласло Красногоркаї – класик сучасної угорської літератури, відомий своєю апокаліптичною атмосферою, складною прозою та філософською глибиною. Він народився 1954 року в місті Дюла на південному сході Угорщини, поблизу румунського кордону.
Його дебютний роман “Сатанинське танго” (Sátántangó, 1985), що став літературною сенсацією в Угорщині, розповідає про злиденне життя мешканців покинутого колгоспу напередодні краху комуністичного режиму. У романі панує атмосфера мовчазного очікування – аж поки на місці подій не з’являються двоє харизматичних персонажів, яких усі вважали мертвими й у яких тепер убачають вісників чи то надії, чи то страшного суду. Джерелом “сатанинського” елементу в романі є рабська мораль колгоспників і їхнє чекання на диво.
У 1994 році роман був екранізований у співпраці з культовим режисером Бела Тарром.
Його друга книга “Меланхолія спротиву” (Az ellenállás melankóliája, 1989) закріпила за Красногоркаї титул “майстра апокаліпсиса” – так його охрестила американська критикиня Сьюзен Зонтаґ. Дія цього роману відбувається у вигаданому угорському містечку, куди прибуває моторошний цирк, чиїм головним атракціоном є труп кита. Роман досліджує зіткнення між порядком і хаосом, демонструючи неспроможність влади протистояти анархії.
У своєму третьому романі “Війна і війна” (Háború és háború, 1999) автор переносить дію за кордони Угорщини. У ньому головний герой, архівіст Корін, вирушає до Нью-Йорка з надією оприлюднити на весь світ стародавній епос, який він знайшов. У цьому романі Красногоркаї вдається до довгих, безперервних речень, які вже стали знаковою рисою його стилю.