У проекті рішення про акредитацію журналістів у Хустській міській раді є вимоги, що суперечать законодавству – юрист ІМІ

Фото - khustnews.in.ua

На сайті Хустської міської ради (Закарпатська область) оприлюднено проект рішення Про затвердження Положення про порядок акредитації ЗМІ, який невдовзі мають розглянути депутати. Медіа-юрист ІМІ Максим Ратушний, детально проаналізувавши документ, зазначив, що у проекті рішення про акредитацію журналістів у міськраді є вимоги, що суперечать законодавству.

Нагадаємо, окремі пункти Положення, згідно з яким, не допускається втручання журналіста в хід заходу, на висвітлення якого він запрошений, якщо цей захід не організовано спеціально для представників ЗМІ; У випадках, визначених законодавством, а також регламентом заходу, що відбудеться, може проводитися огляд і перевірка фото-, аудіо- та відеоапаратури. У разі невчасного прибуття для перевірки або залишення місця, виділеного для представників ЗМІ, журналіст може бути усунений від участі у висвітленні заходу, що проводиться.

Журналісти повинні будуть дотримуватися ділового стилю одягу, а також відключати виклик на мобільних засобах зв’язку. У випадку найменшого порушення журналістом Положення він може бути усунений від участі у висвітленні заходу, видалений з громадського місця – приміщення територіальної громади міста Хуст.

Наводимо висновок Максим Ратушного щодо проекту рішення:

“У пункті 2 проекту Положення визначено, що право на акредитацію мають зареєстровані відповідно до чинного законодавства України ЗМІ, незалежно від форм власності і складу засновників, а також зарубіжні ЗМІ, акредитовані при Міністерстві закордонних справ України. У цьому аспекті варто звернути увагу на потенційні проблеми, що можуть мати ті медіа, процедура реєстрації яких не визначена законодавством (інтернет-ЗМІ), а також окремих журналістів (які не є членами професійних об'єднань); крім цього, варто нагадати, що вимога до зарубіжних ЗМІ бути акредитованими при МЗС України не має під собою юридичного підґрунтя, оскільки такого роду акредитація не застосовується вже значну кількість часу і не є передбаченою у жодному чинному нормативно-правовому акті.

Також свого законного підґрунтя не має надання можливості отримання постійної акредитації тільки штатним власним кореспондентам інформаційних агентств, ЗМІ саме національного рівня (варто також відзначити, що законодавство оперує іншими термінами щодо загальнонаціонального покриття) та штатним кореспондентам місцевих ЗМІ, але з умовою акредитації по одному журналісту і одному оператору від редакції телекомпанії / по одному журналісту від радіокомпанії / по одному журналісту і одному фотокореспонденту друкованих ЗМІ. Такі обмеження порушують принципи рівності та справедливості, на яких мають ґрунтуватися усі дії, пов'язані з процедурою акредитації, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про інформацію”.

Такими, що не відповідають положенням Закону про інформацію, є також вимоги щодо подання заявки на акредитацію на офіційному бланку редакції ЗМІ і засвідчення такої заявки печаткою ЗМІ. Так само є незаконними вимоги щодо представлення копії свідоцтва про державну реєстрацію ЗМІ (для “новостворених” (як визначити “новоствореність” газети, наприклад, незрозуміло) друкованих ЗМІ та друкованих ЗМІ, що акредитуються вперше) та копію ліцензії на мовлення (для електронних ЗМІ).

Крім цього, не мають законних підстав вимоги щодо зазначення у заявці засновників (співзасновників) або видавців; тиражу і періодичності (для електронних ЗМІ - каналу і регіону мовлення); регіону розповсюдження; рік народження журналіста, щодо якого вноситься подання на акредитацію.

Незаконною, як зазначалося раніше, є вимога до зарубіжних ЗМІ у своїх заявках представляти документи, що підтверджують акредитацію у Міністерстві закордонних справ України.

Неприйняття заявок на основі їх невідповідності вимогам, описаним у відповідних пунктах проекту Положення буде незаконним, оскільки у вказаних пунктах передбачено вимоги, які не передбачені чинним законодавством, а відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону про інформацію: в акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону. Як наслідок, невідповідними є й визначені підстави для відмови у акредитації (п. 4.7 проекту Положення), у тому числі і щодо відмови представникам ЗМІ, які раніше були позбавленні акредитації.

Також цікавим є те, що у п. 5.2 проекту Положення визначені права акредитованих журналістів є аналогічними до всіх тих прав, якими володіють, відповідно до законодавства, усі журналісти та й просто кожна особа без прив'язки до професійної діяльності.

Щодо проведення огляду і перевірки апаратури журналістів варто відзначити, що при вході до адмінбудівель з боку уповноважених представників забезпечення безпеки та охоронних заходів можлива тільки перевірка документів та поверхневий огляд речей - у свою чергу, огляди та перевірки апаратури можуть розцінюватися як перевищення повноважень чи самоправство з боку відповідних службових осіб.

“Усунення від участі у висвітленні заходу” - також є цікавим формулюванням, оскільки запізнення чи залишення місця, що виділено для журналіста, не є підставами, ані для припинення акредитації, ані для позбавлення його права вільно відвідувати відкриті заходи суб'єкта владних повноважень.

Також під сумнів треба поставити законність вимоги до дотримання ділового стилю журналістами, що відвідують засідання ради.

Те саме стосується порядку видалення журналістів із приміщення територіальної громади міста Хуст та зобов'язання відключати виклик на мобільних засобах зв'язку.

Що стосується порядку припинення акредитації, варто відзначити, що законодавство не оперує терміном “анулювання”. Також варто зазначити, що ч. 7 ст. 26 Закону про інформацію чітко визначено вичерпні підстави та випадки прийняття рішення про припинення акредитації, які не зовсім корелюються з тими підставами, які широко зазначені у проекті Положення.

Варто звернути увагу авторів проекту на те, що посилання у п. 7.1 проекту на ст. 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” є також недоречним, оскільки згадану статтю виключено із зазначеного Закону ще у січні 2011 року.

Також Законом про інформацію передбачено, що письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової  інформації  протягом  п'яти  робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, а не на вимогу журналіста, як це зазначено у п. 7.2 проекту Положення.

Додатково варто зазначити про те, що незрозуміло звідки має взятися фотокартка для акредитаційної картки, що зазначена у кінці проекту Положення, але у тексті проекту про неї ні слова. А також суто технічне питання до зазначення на шаблоні акредитаційної картки у кінці проекту Положення термінів дії карток тільки з 2000 (як найраніше) та до 2009 (як найпізніше) року”.