У Молдові YouTube-проєкт та медіа подали історію загиблого учасника війни проти України без належного контексту

Молдовський YouTube-проєкт Femeile nu tac (“Жінки не мовчать”) опублікував інтерв’ю з жінкою, брат якої поїхав воювати в Україну на боці Росії. Ведучий проєкту Адріан Продан і молдовське видання Newsmaker подали це як “людську історію”. 

На це звернула увагу на своїй Facebook-сторінці політична аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” та координаторка проєкту “Дельта-24” про регіон “Україна – Молдова – Румунія” Маріанна Присяжнюк. 

“Це скотське розмивання меж агресії та відповідальності. Через такі “людські історії” персонаж перетворюється з пособника геноциду на “звичайну людину, якій просто пообіцяли гроші”, “жертву обставин”. Його вже оплакують, а не засуджують, автор висловлює співчуття, це все переповзає в новини, все нормально. Работают хлопці й дівчата”, – пояснила Маріанна Присяжнюк.

Також вона акцентувала на тому, як редакція подала новину.

“Замість того щоб додати у контекст про злочин, який не має терміну давності, видання зміщує акценти й говорить про трагедію “простого хлопця", якого “убили украинцы в плену”, – додала Маріанна Присяжнюк.

За її словами, історія з цією новиною видається ще й цинічною, адже подана під феміністичною обгорткою:

“Бо жінки ж “не мовчать” (назва проєкту), але чомусь у цій технології, яка, до речі, дуже популярна в Молдові, говорять ці жінки саме тоді, коли треба викликати емоції, які провокують розумовий параліч у більшості обивателів. І зараз вони скажуть, що це ні разу не політичний матеріал. Відбілювання російської агресії на західні гранти”.

У коментарі представниці Інституту масової інформації Валентні Троян Маріанна Присяжнюк зазначила, що це типова людська історія, в якій “вшито” розмивання відповідальності, розмивання злочину, агресії. 

“Контент дуже емоційний, налаштований на те, щоб провокувати в публіки співчуття. Це концентрована, дистильована маніпуляція, яка розмиває інформаційні межі”, – каже журналістка.

Маріанна звертає увагу, що в новині подаються фактичні твердження, наприклад що українські військові взяли чоловіка в полон і вбили, без жодних посилань на джерела, навіть не як слова самої героїні:

“Це не цитата. Це не те, що каже героїня. Це редакторський текст журналіста: “Його взяли в полон українські військові й убили 16 травня”... На яких підставах журналіст це стверджує? Чому не наводиться жодного пояснення? Це не просто експлуатація емоційного досвіду жінки, це ще й активне зміщення акцентів. Немає ні бекграунду, ні дисклеймера”, – зазначає Присяжнюк.

Журналістка акцентує на тому, що, якщо журналіст не хоче перетворювати проєкт на політичний, це одне. Але якщо вже звучать такі заяви, він зобов'язаний хоча б подати контекст. 

“Ви не маєте права вводити читачів і глядачів в оману. Це – ваша відповідальність як журналістів, – говорить медійниця і зауважує: – Під цим відео понад 40 коментарів і жодного – щодо обурення самим фактом: що громадянин Молдови добровільно пішов воювати на боці армії-агресора. Саме так і працює маніпуляція: ми співчуваємо, але не ставимо головного питання – чому він узагалі поїхав убивати українців?” 

Вона також критично оцінила редакційну політику ресурсу NewsMaker, який переповів цю історію. За її словами, це не перший випадок, коли вона бачить у поданні інформації конфлікт інтересів.

“Один із журналістів, наприклад, брав участь у “Громадянському конгресі” Марка Ткачука – це умовна “партія хороших руських”. Інший – у русі необільшовиків, пов’язаному з Едуардом Лимоновим. Це грантовий проєкт, який підтримували і британці, і європейці, і американці. Але коли справа доходить до подібних матеріалів, питання до редакційної відповідальності ніхто не ставить”, – зауважила Маріанна Присяжнюк.