У Львові презентували документальну стрічку “Дорога пам’яті”, присвячену ритуалу вшанування загиблих захисниць і захисників України. Про це повідомляється на сайті Суспільного.
Фільм досліджує, як у час війни суспільство формує ритуали пам’яті, чому важливо їх пояснювати й передавати наступним поколінням та як подяка воїнам перетворюється на живу традицію.
“Ми доволі багато матеріалів знімаємо про військовослужбовців. Але цього року вирішили зосередитися на іншому фокусі – пам’ятування і вдячності. Хочемо донести, чому важливо пам’ятати і чому саме ця вдячність загиблим воїнам має стати нашою традицією”, – зазначив під час презентації Віталій Гамадин, шеф-редактор “Суспільне Львів” і західного хабу Суспільного.
Після перегляду фільму відбулася дискусія, у якій узяли участь:
- керівник справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко;
- координаторка громадської організації “Вшануй” Юлія Оліяр;
- режисер фільму Сергій Жулін;
- творча команда фільму;
- запрошені громадські активісти й медійники.
Модерував розмову Віталій Гамадин.
“Церемонія на площі Ринок з міським сурмачем почалася на сотий день повномасштабної війни. Мало хто знає, але вона з’явилася не як нова традиція, а як реакція на байдужість. Ми побачили, що поховання відбуваються щодня, а люди спокійно продовжувати пити каву в центрі, ніби нічого не сталося. І тоді вирішили: сурмач із вежі ратуші має спускатися і віддавати честь воїну на площі. І ми бачимо, що площа Ринок завмирає. Ті гості, які до нас приїжджають, спостерігають за цією церемонією і, мабуть, найбільше саме це запам’ятовують, бо це дуже трепетно”, – наголосив Євген Бойко.
Юлія Оліяр підкреслила, що пам’ять має бути “живою”, а не формальною, і згадала засновницю організації “Вшануй” Ірину Цибух, яка наголошувала, наскільки важлива пам’ять, ритуали пам’ятування, хвилина мовчання.
“Ірина хотіла залучити якнайбільше людей, щоб вся країна зупинялася, вона бачила в цьому велику єдність, важливість для майбутніх наших поколінь. І зараз ми, кожен на своїх місцях, це намагаємося впровадити і пояснити людям: хвилина мовчання – це не примус, а внутрішній вибір”, – сказала Юлія Оліяр.
Вона додала, що її громадська організація пояснює людям, що пам’ятати – це не лише сум і сльози, а ще й любов і вдячність.
“Створюємо різні простори нагадування – меморіальні парки. У нас є проєкт “Поміж нас” із табличками на лавках у громадських місцях з надписами, що тут міг сидіти той, кого вбила росія, чи тут міг сидіти той, хто в полоні. Це створення того простору довкола, який би робив цю пам’ять живою”, – зазначила пані Юлія.
Режисер стрічки Сергій Жулін зауважив, що цей документальний проєкт – спроба візуально зафіксувати, передати саме церемонію прощання з полеглими героями.
“Як режисеру, мені хотілось побачити й зафільмувати всі процеси церемонії зсередини, розкадрувати ці моменти, адже документалістика саме про деталі. Ми збираємо дрібні, буденні речі – рух, звук, вираз обличчя, – бо саме з них і складається життя”, – сказав режисер.
“Дорогу пам’яті” вже можна дивитися на YouTube-каналі “Суспільне Львів”.
