У Луганську колаборанти "вписали" померлого в 1999-му співака Вєню Д'ркина в контекст "СВО"

В окупованому Луганську творчість померлого 1999 року співака, автора пісень і казок Олександра Литвинова (Вєня Д'ркин) вписали в контекст російсько-української війни, яку в РФ називають “СВО”.

На це звернуло увагу релоковане з Луганська видання “Реальна газета”.

Зокрема, співака вписали в контекст так званої “СВО” автори книги-монографії “Олександр Литвинов у Луганську: пам’ять, пісні і казки Вєні Д'ркина”.

У монографії зазначається, що “актуальність проведеного дослідження в тому, що Росія після початку СВО переживає період соціокультурних трансформацій, схожий на той період, під час якого творив Литвинов”.

Своєю чергою медіа зазначає, що на піснях Вєні виростали покоління луганських неформалів. Музикант помер від раку 1999 року, коли світ фактично вперше почув про російського правителя Владіміра Путіна. Олександр Литвинов помер 21 серпня, а Путіна своїм наступником Борис Єльцин назвав 9-го.

Автори монографії намагалися вживати слово “російський” щоразу, коли згадували про героя монографії, пише видання: називають Вєню “російським генієм Донбасу”, який зміг “зберегти російську культуру Донбасу” попри те, що “російський Донбас тимчасово опинився на Україні”.

Пізніше одна з авторок монографії – Валентина Патерикіна – пояснює, чому тема Литвинова актуальна під час так званої “СВО” та воєнних потрясінь:

“У творчості Литвинова є теми вселенської любові, прощення, терпіння, піднесення людини над миттєвими подіями. У хвилини потрясінь, коли робиться вибір між двома “так” чи “ні”, або між “так” і “ні”, виникає струс переосмислення минулого, сьогодення та майбутнього. Все несуттєве відкидається, і творчість Олександра Литвинова потрібна зараз як ніколи для осмислення найважливішого – цінності людського життя”.

Редакторка “Реальної газети” Яна Осадча іронічно зауважує: “Звісно, “СВО” – це про “вселенську любов”!”

“Це треба так вивернути! Нормальний був чолов’яга. Був у Москві, і що? Тоді це не було злочином, там багато хто був. Але сказати, що він висловлювався за руський мир, – не було такого”, – каже колишній луганець, ексдиректор видання “Теленеделя” та знайомий музиканта Ігор Варданян, коментуючи монографію, що вийшла в Луганську.

Варданян додає: російськомовність Литвинова нічого не означає, адже тоді у всіх у Луганську російська мова була мовою спілкування:

“Жодних антиукраїнських висловлювань я від нього ніколи не чув. Він розумів, що Україна – це Україна, а Росія – це Росія. Але щоб він казав щось про хохлів, бандерівців чи що Донбас не Україна, не чув. Леся Подерв’янського Саша слухав, а коли Вадік Токарєв (друг Литвинова. – Ред.) записав україномовний альбом “Драбина в небо”, Саша нормально це сприйняв”.

За словами Варданяна, Литвинов захоплювався гуртом “Чиж”, їхня творчість мала на нього вплив. Утім, ніхто не міг у 90-х знати, що гурт, який оспівував Харків та Одесу, у 2022-му стане на бік тих, хто намагається знищити ці міста.

“Олександр Литвинов помер у 1999 році, і ми не можемо знати, які б у нього були переконання сьогодні. Перейняв би він ідеї інших російських музикантів і пішов співати у Лужники за “святу Русь”?  Почав би співати українською і поїхав би у Київ або пішов би у ЗСУ? Обрав би еміграцію і виходив на площі європейських міст з гаслом: “Ні, війні!”? Можливо б, Саша взагалі зав’язав з музикою і почав вирощувати кроликів, викладати у школі, мандрувати? Ми всього цього не знаємо, і припускати – невдячна справа”, – резюмує у своєму матеріалі Яна Осадча.