Знімальну групу каналу “Кіровоград” (Кіровоградська ОДТРК) не пустила на засідання у справі активіста кредитного майдану суддя Ленінського райсуду м. Кіровограда Лілія Іванова. Про це повідомляє регіональний кореспондент ІМІ.

21 квітня мало відбутись слухання у справі активіста кіровоградського кредитного майдану Сергія Тарасенка. У 2007 році він взяв у кредит 14 тис. доларів. Через зростання курсу чоловік виплатив майже вдвічі більшу суму. Банк звернувся до суду, до суду подав позов і Тарасенко, аби визнати договір з банком недійсним.

Активісти кредитного майдану подали в суд клопотання про те, що на слуханнях будуть присутні журналісти. Це, певно, і затримало весь судовий процес.

“Суддя розглядала звернення у нарадчій кімнаті протягом двох годин. Засідання було призначене на 17.00. Весь цей час ми: і активісти, і журналісти стояли у коридорі в очікуванні”, – розповів ІМІ журналіст Микола Мумига.

О 19.00, зрештою, суд виніс ухвалу, якою заборонив присутність журналіста Миколи Мумиги та оператора Сергія Баранюка в залі суду. За словами правозахисника з боку Тарасенка, мотивувала суддя своє рішення тим, що самі представники ЗМІ не подали клопотання про бажання знімати засідання, а також тим, що представники банку виступили проти того, аби на судовому процесі були ЗМІ.

Медіа-юрист ІМІ Максим Ратушний розцінює цю ситуацію як порушення права на доступ.

За його словами, відповідно до положень статті 6 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито, а судовий процес є гласним та відкритим.

“Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. У даному випадку такі умови не мали місця, а тому треба розцінювати це як порушення права на доступ (незалежно чи були саме працівники ЗМІ чи звичайні пересічні особи!), а також порушення одного з базових принципів судочинства закріпленого у процесуальному законодавстві”, – зазначив Ратушний.