Ті, хто поводяться брутально із журналістами, відчувають свою безкарність - Ольга Герасим'юк

«Деякі журналісти, як Іра Геращенко багато що роблять у законотворчому процесі і наші з нею спільні законопроекти, які стосуються і свободи слова, і прав журналістів на захист виконання своїх професійних обов`язків, і багато інших, які Ви можете побачити на сайті ВР, регулярно і активно подаються для розгляду Парламентом. Інша справа, що у Парламенті такого ґатунку, який ми маємо, дуже важко проходять голосування. Як наприклад, наша вимога заборонити пам`ятники тоталітарного режиму була провалена, фактично, одностайно. На мій запит щодо недопустимого блокування доріг під час переміщення високопосадовців – відповідь була, що все по закону. Така сама доля спіткала звернення щодо побиття журналістів: спершу нам пообіцяли покарати винних, а з часом повідомили, що винних не знайдено. Це не означає, що ми задовольняємося цими відповідями – продовжуємо працювати з цим», - заявила народний депутат.

«Зараз ми намагаємося врятувати Музей Києва, який хочуть просто викинути на непристосований склад. Щоб комусь дісталося гарне приміщення. Це лише кілька прикладів, але хочу Вам сказати, що практика проведення цих вимог вкрай тяжка, бо Парламент працює лише за помахом руки Чєчєтова. Євро-2012 так само – «парафія» деяких урядовців. Я подавала великий проект по промотування іміджу України перед Євро-2012, але на нього не знайшлося ні інтересу, ні, очевидно, грошей, які навряд пішли на утвердження іміджу України. Хоча це нас не зупиняє, бо роботою по промотуванню своєї держави ми займаємося безкорисливо і щодня у своїх проектах, журналістській роботі», - наголосила журналістка.

Коментуючи питання про те, що мер Слов’янська Н. Штепа обізвала місцевих журналістів «проститутками», Ольга Герасим’юк зауважила: «Я, на жаль, можу лише приєднатися до Вашого запитання до ПР. Свого часу вони обіцяли виключити із своїх рядів Калашникова, який колись побив журналіста. Зараз він успішно керує мітингами і нещодавнім концертом в День свободи на Майдані. З того часу їхніми однопартійцями неодноразово демонстративно було застосовано і силу, і брутальність до колег-журналістів, та вони відчувають свою безкарність і тому спокійні. Лише суспільне несприйняття може бути перепоною на цьому шляху. Якщо Ви не проти, то я також можу приєднатися і від Вашого імені, і від імені тих, хто з цим не хоче миритися і звернутися із запитом з цього приводу. Але дайте мені про це знати. Хоча я можу і сама, але мені цікаво, чи є поряд люди, які не анонімно, а відкрито висловлять свою незгоду із цією брутальністю».